Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Грудень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

ЗНЯТТЯ ШКІРИ

Після зовнішнього огляду приступають до зняття шкіри з трупа. Від якості зняття шкіри залежить її господарська цінність, визначення вгодованості, а також повнота виявлення патологічних змін в органах і тканинах, особливо в підшкірній клітковині, міжм'язових фасціях, м'язах, суглобах, соматичних лімфатичних вузлах тощо.

Методи зняття шкіри прості і майже для всіх видів тварин однакові, проте вимагають відповідних навиків і уваги від ветеринарних спеціалістів та осіб, які безпосередньо виконують роботу по зняттю шкір.

Секційним ножем роблять перший поздовжній розріз шкіри, починаючи від підборідного кута щелепи, по середній лінії міжщелепного простору (між гілками нижньої щелепи), далі по нижній поверхні шиї і підгрудка, по білій лінії черевної стінки у самців до препуціального мішка, в самок до вим'я, а у новонароджених до пупкової ділянки, де розріз роздвоюють, обходячи циркулярно ці органи і ділянки, а потім позаду них з'єднують в один і продовжують по промежині у самок до статевої щілини, а у самців до анального отвору, де знову циркулярно обрізають статеву щілину і анальний отвір, та, звівши за ними в один розріз, закінчують його на передній поверхні четвертого хвостового хребця у коней і великої рогатої худоби та в основі хвоста у дрібних тварин. Потім проводять кругові розрізи шкіри в ділянці путових суглобів всіх чотирьох кінцівок у коней, великої рогатої худоби, ослів і мулів, а в овець, кіз, свиней і телят – на передніх кінцівках в ділянці зап'ястного суглоба, а на задніх в ділянці заплесни. На передніх кінцівках від кругових проводять поздовжні розрізи шкіри з внутрішньої поверхні п'ястка, зап'ястка передпліччя і в ділянці підгрудна з'єднують з першим поздовжнім розрізом. На задніх кінцівках у коней, великої рогатої худоби, ослів і мулів розрізи ведуть по задній поверхні плесна та горба п'яткової кістки, переводячи розріз у цій ділянці на внутрішню поверхню гомілки і стегна та з'єднуючи його з поздовжнім розрізом в ділянці промежини. У дрібних тварин на задніх кінцівках розріз шкіри проводять, починаючи від кругового розрізу, і ведуть по внутрішній поверхні гомілки і стегна до поздовжнього розрізу.

На голові великої рогатої худоби роблять кільцеві розрізи шкіри в основі рогів, навколо губ і ніздрів від правого рога через праве око до кільцевого розрізу біля губ і ніздрів. На трупах коней, ослів і мулів також роблять круговий розріз навколо губ і ніздрів, а потім обрізають вуха і роблять розрізи від основи одного вуха до другого і від основи вуха, лівого або правого, через око до кільцевого розрізу навколо губ і ніздрів.

Шкіри з голів трупів овець, кіз і свиней знімают: тільки в тих випадках, коли мають намір розтинати носові порожнини, лобні пазухи або черепну коробку.

Зробивши необхідні розрізи шкіри, приступають до її зняття. Для уникнення пошкодження шкіри при знятті необхідно її добре відтягувати від тканин, що розташовані нижче, і підрізати підшкірну клітковину, направляючи лезо ножа до трупа. При знятті шкіри можуть зустрічатися в підшкірній клітковині і глибше розташованих тканинах абсцеси, флегмони, гематоми, набряки, виразки, нориці, пухлини, які потрібно залишати непошкодженими для дальших досліджень.

Знявши з трупа шкіру, розстилають міздрею наверх і оглядають якість зняття, стан кровоносних судин підшкірної клітковини, характер крові, яка витікає з перерізаних судин, наявність трупних плям і крововиливів, а потім шкуру складають у пакет для відправки в склад на консервування. Шкури, зняті з трупів свиней, підлягають заготовці як шкіряна сировина, коли вони мають розмір не менше 30 дециметрів, тобто зняті з підсвинків віком 3 місяці і старше. Крім того, черевну частину шкури свиней, як технічно непридатну, обрізають, відступаючи від сосків на 5-6 см, і одержані лоскути знищують разом з трупом.

Якщо після розтину трупа і встановлення причини захворювання та загибелі тварини виявиться, що за ветеринарно-санітарних умов при даній хворобі не дозволяється шкуру здавати на переробку, остання підлягає знищенню разом з трупом, але перед цим необхідно її привести в технічну непридатність численними розрізами. Піддають дезінфекції за відповідною технологією шкури, одержані від тварин, що загинули або забитих при таких захворюваннях: чума і бешиха свиней, віспа овець, ящур, інфекційний енцефаломієліт коней, контагіозна плевропневмонія, бруцельоз, некробацильоз, геморагічна септицемія, пошесне запалення легень великої рогатої худоби, хвороба Ауєскі, інфлюенца коней, паратиф, стригучий лишай, лістеріоз рогатої худоби і кролів.

Після зняття шкіри оглядають підшкірну клітковину, оцінюють стан жирових відкладень (ожиріння, серозна атрофія жиру), визначають колір (блідо-рожевий, жовтяничний і т. д.), кровонаповнення судин, крововиливи, пошкодження і так далі. Сухість підшкірної клітковини указує на обезводнення трупа. Зміни підшкірної клітковини зіставляють з відповідними ділянками поверхні шкіри.

Потім досліджують поверхневі соматичні лімфатичні вузли (підщелепні, заглоткові, поверхневі шийні, надколінні, зовнішні пахові, надвименні ін.). Визначають їх величину, колір, консистенцію, малюнок на розрізі, характер змін (наявність гіперемії, крововиливів, гіперплазії, пухлинних розростань, вогнищ некрозу і т. д.). Слинні залози досліджують так само, як лімфовузли. У самок досліджують молочну залозу, а у самців - статевий член і сім'яники. При огляді молочної залози враховують її колір, величину, консистенцію. Після сагітальних розрізів окремих доль, сосків молочних цистерн визначають колір і характер виділень. Звертають увагу на можливі запальні зміни залози, на сполучні і жирові розростання, а також склеротичні ущільнення строми.

У самців розкривають мошонку і вагінальну оболонку. Сім'яний канатик відпрепаровують до пахового кільця. Якщо необхідно з'ясувати ступінь розповсюдження патологічного процесу, сім'яники витягують разом з іншими органами сечостатевої системи або ж перерізують сім'яний канатик і розрізають сім'янник на пласти завтовшки 1-2 см. У кастратів звертають увагу на куксу і стан рани кастрації або її рубців (ботриомікоз, тромбоз судин).

При огляді статевого члена виявляють стан і вміст препуціального мішка, відокремлюють статевий член від черевної стінки і відрізують його біля задньої сідничої вирізки або відкидають каудально, не відокремлюючи від трупа. Потім його видаляють разом з органами тазу. Надалі розкривають з вентрального боку сечовипускальний канал і розтинають член упоперек на пласти завтовшки 1-2 см.

Скелетні м'язи. Визначають ступінь їх розвитку, консистенцію, колір, малюнок будови, сухість або вологість поверхні розрізу м'язів, наявність або відсутність крововиливів, запалення, некрозів і так далі. Особливу увагу звертають на жувальні сухожилки. Кістки, суглоби кінцівок, хребці і ребра досліджують шляхом огляду, пальпації, визначаючи їх конфігурацію, цілісність, величину, щільність, а при їх зміні, деформації, пошкодження розрізають або розпилюють і оцінюють поверхню розпила (компактної і губчастої речовини), визначають стан вмісту суглобових порожнин, сухожилкових піхв і синовіальних сумок, синовіальних оболонок, хрящової і кісткової тканини, кісткового мозку (співвідношення червоного і жовтого).

На слизові сумки і сухожильні піхви звертають увагу в тих випадках, коли в ділянках топографічного розміщення їх спостерігають набряк, флюктуацію. Запалення слизових сумок (бурсити), за перебігом можуть бути гострі, підгострі і хронічні; за етіологією і клінічними проявами – асептичні і гнійні, а за характером ексудату – серозні, серозно-фібринозні, геморагічні, гнійні, фібринозні і осифікуючі.

З патологічних процесів сухожильних піхв важливе значення в діагностиці має запалення їх, що носить назву тендовагініт. Тендовагініти за перебігом поділяються на гострі і хронічні; за характером ексудату на серозні, серозно-фібринозні, фібринозні, геморагічні, гнійні та іхорозні. Тендовагініти характеризуються припухлістю, флюктуацією і крипітацією, а при гнійних – змертвінням стінки сухожильних піхв і розвитком флегмон.

З патологічних процесів кістяка частіше зустрічаються перегини хребта, скривлення і потовщення трубчастих кісток при рахіті молодняка, розм'якшення кісток у дорослих тварин при остеомаляції, переломи кісток, запалення кісткового мозку (остеомієліт), запалення окістя – періостит, актиномікозне ураження кісток. Разом з дослідженням кісток оглядають, а при виявленні уражень і розтинають суглоби. В суглобах може накопичуватися водяниста рідина при водянках, запальний ексудат при запаленнях суглобів (артрит). Іноді зустрічаються вивихи, розтягнення, ушиби, рани суглобів розриви капсули суглоба.

Дослідження слинних залоз, статевого члена і мошонки у самців, вим'я у самок проводять після фіксації трупа з метою проведення розтину природних порожнин і виймання органів.