Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Грудень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

ТЕМА:  Загальна характеристика інфекційних хвороб. Сепсис. Інфекційні хвороби з гострим перебігом.

1 .Загальна характеристика інфекційних хвороб.

2.Сепсис,   його види і ознаки.

3.Паталогоанатомічні зміни при: сибірці, емфізематозному карбункулі, бешисі свиней, пастерельозі.

4.Основні паталогоанатомічні зміни при сальмонельозі,колібактеріозі, набряковій хворобі поросят, диплококовій інфекції, лептоспірозі.

Література:

1 .Патологическая физиология и патологическая анатомия животних/Н.А. Налетов, И.В. Федоров, В.Ф. Черкашин. - М.:Агропромиздат, 1991.-352 с.

2.Патологічна фізіологія і патологічна анатомія тварини/ За редакцією професора А.Й.Мазуркевича. Підручник. - Вінниця: Нова книга,2008.

1. Інфекційні хвороби тварин виникають в результаті дії патогенних бактерій, вірусів, грибів, які здатні викликати в організмі реактивні процеси у вигляді комплексу функціональних і морфологічних змін. Вони протікають з розвитком складних імунологічних процесів, які завершуються утворенням імунітету чи сенсибілізацією, тобто підвищеною чутливістю організму до збудника. Клініко-анатомічна картина хвороб різноманітна. Одна й та ж хвороба може протікати зверх гостро, гостро, хронічно з вираженими клінічними ознаками і стертими формами.

При екзогенному зараженні збудник проникає в організм із зовнішнього середовища через слизові оболонки дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, сечостатеву систему і через пошкоджену шкіру.

Можливе, ендогенне зараження, тобто аутоінфекція, яка заключається в тому, що мікроорганізми, які довгий час перебувають в організмі при пониженні резистентності викликають розвиток тієї чи іншої хвороби.

Місце проникнення збудника в організм називають воротами інфекції, де як правило, розвивається запальний процес який називається первинним джерелом або первинним ефектом. З первинного джерела збудник по лімфатичних судинах проникає в регіонарні лімфатичні вузли викликаючи в них запальний процес. В результаті чого формується повний первинний комплекс, який складається з первинного вогнища і запальних лімфатичних судин і регіональних лімфатичних вузлів. В рідких випадках збудник проходить через ворота інфекції не викликаючи видимого пошкодження тканин і проникнувши по лімфатичних судинах в лімфовузли, розвивається тільки там і викликає зміни таке ураження називається неповним комплексом.

Коли є двоє воріт інфекції то розвивається складний первинний комплекс.

В первинному комплексі може проходити обеззараження збудника в результаті чого виникає імунітет до даної хвороби, але може бути і таке, що збудник проникає в кров і викликає розвиток генералізованого процесу,а може збудник поширюватись інтраканалікулярно тобто по природних каналах (бронхи,кишечник)Знаходячись в кровоносних судинах,збудник пошкоджує стінки судин і внутрішньо-тканинні бар'єри в результаті чого проникає в тканини організму,викликаючи в них запальні, дистрофічні і проліферативні зміни. Найбільш характерним є при інфекційних хворобах розвиток патологічного процесу. При важких формах, при токсичних формах переважають дистрофічні зміни. При хронічних формах найбільш чітко виступають проліферативні зміни, які проявляються гіперплазією лімфатичних вузлів, селезінки)

Морфологічні зміни при інфекційних хворобах проявляються не тільки наслідком первинної дії збудника. При порушенні нервово-гуморальної регуляції і функції окремих органів розвиваються нові патологічні процеси з відповідними морфологічними змінами. Інколи перебіг хвороби ускладнюється вторинною інфекцією. Розтину приділяється велика роль особливо при хворобах що гостро протікають вірусних(сказ).

Пат. анатомічна діагностика основана на виявленні запальних змін,які характеризують інфекцію взагалі і комплекс місцевих змін, які типові для кожної інфекційної хвороби окремо(тобто коли розвивається пат. процес в легенях,кишечнику в залежності яка інфекційна хвороба)

Знання загальних змін, які характерні більшості інфекційних хвороб,дає можливість нам відрізнити отруєння які носять масовий характер.

До загальних змін при інфекційних хворобах відносять:

1. судинні розлади;

2.збільшення лімфатичних вузлів і селезінки, запальні дистрофічно-некротичні процеси, проліферативні.

Судинні розлади виникають внаслідок дії збудників і їх токсинів на стінку судин, порушення нервової регуляції. Внаслідок чого виникає кровонаповнення органів із застійними явищами і набряками. Пошкодження судин веде за собою розвиток місцевих розладів кровообігу у вигляді крововиливів, стазів, інфарктів, емболії, і тромбозів. Крововиливи при інфекційних хворобах можуть бути точковими,плямистими.

Постійною ознакою інфекційних хвороб являться збільшення об'єму лімфатичних вузлів,селезінки. Особливо це виражено в регіонарних вузлах, які відповідають локалізації основних патологічних процесів(бронхіальні-при туберкульозі легень, брижові-при паратуберкульозному ентериті.

Збільшення селезінки,як правило, спостерігається при гостро протікаючих інфекційних хворобах (сибірка, коковий сепсис). При блискавичному перебігу хвороби селезінка може залишитись в нормі,а може навіть деколи зменшуватись і мати зморщену капсулу. У виснажених тварин вона може бути збільшена в об'ємі. При деяких хворобах(сибірка)селезінка розм'якшена, рихла,дрябла і на розрізі зіскоб розм'якшена пульпи, яка інколи стікає.

Дистрофічно-некротичні процеси обумовлені запальними порушеннями

обміну речовин і трофічними розладами, які викликані продуктами життєдіяльності патогенних збудників. Дистрофічні процеси добре виражені при септичних інфекціях,токсикоінфекціях і при сенсибілізації організму, особливо часто зустрічаються на нирках,печінці,серцевій і скелетній мускулатурі. Деякі інфекції протікають з порушеннями пігментації у зв’язку з підвищеним розпадом еритроцитів(сепсис,лептоспіроз.)

На ряду з дистрофічними змінами зустрічаються некротичні зміни ,які характерні утворенням прямих некрозів і циркуляторних (інфаркти), трофічні порушення,порушення трофіки нервів.

Як правило,інфекційні хвороби протікають з розвитком запальних процесів різних по виду (ексудативні, альтеративні і проліферативні ) та перебігу (гострі, підгострі, хронічні)

2.Сепсис-це поняття, яке об'єднує значну групу хвороб,при яких мікроби циркулюють і розмножуються в крові, чим викликають своєрідний комплекс клініко-анатомічних змін.

Збудниками можуть бути різні види мікроорганізмів: коки, бактерії, бацили. Класифікують сепсис: бактеріологічно, клінічно і клініко-анатомічно. Бактеріологічно- розрізняють сепсис стафілококовий, стрептококовий, диплококовий, сибірковий, пастерельозний ті інші, тому ці хвороби називаються септичними. Умовно сюди не відносять хвороби викликані вірусами (чума),найпростішими (піроплазмідози)

Клінічний сепсис-відносять до важких інфекцій і сильно, летально протікає. Клініко-анатомічна картина сепсису з однієї сторони проявляється алергічним станом, з іншої сторони-біологічною особливістю збудника його вірулентністю.

Патогенез При будь-якому способі зараження у воротах інфекції утворюється первинний комплекс у вигляді ураження органу(септичного джерела), регіонарного лімфовузла. Після цього збудник потрапляє в кров. Особливості пат.анатомічної картини при септичних хворобах пов'язані з перебуванням збудника в крові. Збудник діючи на червоні кров'яні тільця викликає їх внутрішньо судинний гемоліз, наслідком чого є жовтуха гемолітична

і гемосидероз органів. Діючи збудник на параліч судинно-звужуючих нервів в результаті гіперемії і вихід(діапедез) еритроцитів за межі судин ,тобто схильність до множинних крововиливів (геморагічний діатез) і стази, тромби внаслідок чого утворюється інфаркти. Діючи на кровотворні органи збудник руйнує клітинні елементи. Селезінка збільшена і сильно розм'якшена (септична селезінка)

Затримуючись у лімфатичних вузлах збудник викликає у них гіперемію,набряк,крововиливи і запалення. Таким чином загальними патологічними ознаками септичних хвороб є жовтяничність тканин, гіперемія, множинні крововиливи,деколи інфаркти, реакція селезінки і лімфатичних вузлів, дистрофія паренхіматозних органів. Особливість різних збудників дозволяє більшому проявленню тих чи інших ознак за рахунок чого ми і діагностуємо хвороби і відрізняємо одну від одної. Але на основі лише пат. анатомічних змін не можемо ставити діагноз тому ще роблять бактеріологічне

дослідження мазків крові чи матеріалу селезінки і трубчастих кісток.

Пат. анатомічні зміни. Трупне задубіння слабо виражене або зовсім відсутнє,трупний розклад розвивається скоро,так як в крові ще при житті розвивається гнійно-гнильна мікрофлора. Кров рідка,погано звернута з ознаками гімолізу. Підшкірна клітковина в окремих ділянках тіла драглиста,набрякла з крововиливами. Скелетна мускулатура може бути в стані зернистої дистрофії. Видимі слизові оболонки гіперемійовані з точковими чи смугастими крововиливами. Поверхневі лімфовузли збільшені,на розрізі соковиті, почервонілі. В грудній і черевній порожнині знаходять серозно-геморагічний випіт з нитками фібрину. Селезінка збільшена, дряблої консистенції, на розрізі вишнево-червоного кольору. З поверхні розрізу зі скоб великий (септична селезінка) На серозних оболонках паренхіматозних органів і шлунково-кишкового тракті-крапкові крововиливи (епікард, плевра, серце, печінка, шлунок) Легені повнокровні, набряклі, інколи з місцями геморагічної катаральної пневмонії. В серці зерниста дистрофія.

Піємічна форма сепсису-спостерігається в легенях, мускулатурі, печінці, нирках, головному мозку знаходять нагноєння.

Раневий сепсис-краї рани почервонілі, набряклі, з фібринозно-некротичним нальотом. В венах цієї ділянки знаходять гнійний ексудат.

Післяродовий сепсис-виникає при патологічних родах. Матка розтягнута, стінки дряблі. Слизова оболонка почервоніла з крововиливами і ерозіями.

З. Сибірка – заразна хвороба тварин і людей,яка характеризується важкими септичними змінами, геморагічним запаленням поражених органів. Назва хвороби від антракоз - вугілля.

Збудник відноситься до капсуло і споро утворюючих, то розтин забороняється щоб не створювати нових джерел інфекції.

Діагноз на основі дослідження крові з вуха.

Сибірка проявляється місцево і септично. Розрізняють такі форми: ангінозну, кишкову, легеневу і шкірну.

При ангінозній-зміни в шийних лімфатичних вузлах.

Кишкова форма - поросят зміни геморагічне запалення з утворенням струпа. Потовщення слизової оболонки, просочена кров'ю. Вміст кишечника кров'янистого чи шоколадного кольору. Брижові лімфовузли, гіперемійовані, просочені кров'янистим ексудатом з некрозами.

Легенева форма - геморагічна пневмонія, консистенція печінки, навколишні тканини гіперемійовані, набряклі з крововиливами.

Шкірна форма - найчастіше у людей, набухання ділянки, тістуватої консистенції. В центрі припухлість шкіри чорніє і стає сухуватою. На місці карбункула утворюється язва з неправильними обрисами. У ВРХ і овець струпів і язв не буває, а процес проходить з напуханням ділянки шкіри і серозно-геморагіним запаленням.

Сибірковий сепсис - труп задубіває повільно, скоро утворюються трупні плями з природніх отворів виділяються дьогтеподібна рідина, жовтяничність слизових оболонок, гіперемія і плямисті крововиливи в кон’юнктиві, підшкірній клітковині на слизових оболонках і на внутрішніх органах, набряки в підшкірній клітковині і лімфатичних вузлах, кров не звертається, селезінка в 2-4 рази збільшена і утворюється кашоподібний зіскоб,паренхіматозні органи мають варений вигляд.

Емфізиматозний карбункул - це гостра токсико-інфекційна хвороба великої і малої рогатої худоби, що характеризується вогнищевими некрозами мускулатури і серозно-геморагічним запаленням оточуючій їй клітковині. Збудник - анаеробний мікроб який в організмі продукує екзотоксин.

Пат, зміни — труп здутий. В різних частинах тіла виявляють різко обмежувані тістуваті припухлості, при прощупуванні яких відчувається хруст(крепітація) шкіра над ними сухувата, щільна, темно-бурого кольору. На розрізі підшкірна клітковина вогнища потовщена просочена серозно-геморагічним випотом. М'язова тканина вогнищ темно-коричневого або чорного кольору, пориста(пронизана пузирями газу), сухувата, крипітує. З поверхні розрізу стікає піниста кров'яна рідина. Частіше вражаються м'язи шиї, плеча, крупа, стегон. В частинах пошкодження кровоносні судини кровонаповнені, лімфатичні вузли збільшені з крововиливами, на розрізі соковиті, темно-червоного кольору. В паренхіматозних органах зерниста і жирова дистрофія з точковими і плямистими крововиливами. В шлунково-кишковому тракті гостре катаральне запалення. Застійна гіперемія і набряк легень.

Бешиха свиней - захворювання свиней, характеризується ознаками плямистої гіперемії шкіри і сепсису. Свині хворіють від 3 місяців до 1 року. Можуть хворіти кури, індики, качки, ягнята і люди.

Збудник — виробляє сильний токсин який діє на судинно-рухові нерви, внаслідок чого і виникає розлади серцево-судинної системи.

Гострий перебіг виражається різкими судинними змінами. На шиї, підгрудку, череві і на внутрішній поверхні стегон появляються плями ( плямиста гіперемія). При натисканні пальцем появляється біла пляма. Видимі слизові оболонки почервонілі, гіперемія слизових оболонок шлунково-кишкового тракту. Набряк і застійна гіперемія тракту. Паренхіматозні органи в стані зернистої дистрофії, дряблі. Кров погано звертається, селезінка набухла але не набрякла. Диференціальний діагноз-для сибірки не характерна плямиста гіперемія, немає точкових крововиливів в нирках, кон’юнктиві на серозних і слизових оболонках.

Підгострий перебіг - кропивниця-на шкірі ділянки почервоніння прямокутної форми. Внутрішні органи септичні але дещо менше виражені.

Хронічний перебіг — суха гангрена шкіри .часто утворюється серозно- фібринозне запалення суглобів, які напухші і мають серозний ексудат і характеризують бородавчастий ендокардит.

Пастерельоз (геморагічна септецимія) — хвороба жуйних, свиней і птиці. Назва дана в честь Л. Пастера, який відкрив збудника у курей.

У ВРХ — розрізняють набрякову, септичну і грудну форми пастерельозу. Набрякова форма — зміни в глотці, набряк глотки, набряк язика,який не вміщається в роті. З поверхні розрізу стікає кров'яниста рідина. Набряклі слизові оболонки глотки і гортані і покриті крупозними плівками. Заглоткові і підщелепові лімфатичні вузли збільшені, соковиті гіперемійовані. Нерідко на шкірі вузликова висипка. Внутрішні органи гіперемійовані, паренхіматозні органи в стані зернистої дистрофії.

Септична форма - характеризується геморагічним діатезом на слизових і серозних оболонках, легенях, мускулатурі.

Грудна форма — характеризується крупозною пневмонією. Пневмонічні ділянки поодинокі чи множинні, консистенція суцільна нагадує печінку (гепатизація) мармуровий розріз. Решту ділянок в стані набряку і геперемії. Бронхіальні і середостінні лімфатичні вузли припухлі, гіперемійовані, соковиті. Селезінка збільшена але не розм'якшена. Паренхіматозні органи в стані зернистої дистрофії. На відміну від сибірки - селезінка не розм'якшена, немає геморагічного запалення органів і лімфовузлів.

Пастерельоз свиней в двох формах:септична і грудна.

Септична — набряк, гіперемія, крововиливи в глотці і гортані. Слизова оболонка рота припухла, суха. Набряк легень, лімфовузли гіперемійовані, соковиті, припухлі. Селезінка збільшена але не розм’якшена( 12-24 год.)

Грудна форма —_1-1,5 тижня крупозне запалення легень і утворення сухого некрозу. При затяжному перебігу — секвестри легеневої тканини, каверни. Диференціальний діагноз — відсутність крупозної пневмонії при рожі і не розм'якшена селезінка, а при сибірці розм'якшена.

Пастерельоз курей (холера) названо так тому, що подібна з холерою людини і швидко поширюється. Характеризується катарально-геморагічним ентеритом. Проходить гостро і хронічно.

Гострий перебіг : схуднення птиці, внаслідок обезводнення організму. Слизова оболонка кишечника темно-червоного кольору з плямисто-смугастими крововиливами, інколи з дифтеритичними нашаруваннями і виразками. Легені набряклі, гіперемійовані.

Хронічний перебіг — менш виражені дані ознаки, і ще припухлість суглобів, де накопичується гнійна маса.

4.Сальмонельоз — викликаний бактеріями з групи сальмонел. Сальмонельоз телят-вік 1-2 неділі.

Гострий перебіг - септичні зміни. Слизова шлунка, кишечника, сичуга почервоніла з крововиливами. Селезінка набрякла але не розм'якшена під капсулою геморагії. Печінка збільшена, жовтого і бурого кольору з точковими крововиливами. Точкові крововиливи на серозних і слизових оболонках. Хронічний перебіг-септичні зміни затушовується, виступає хронічна катаральна бронхопневмонія. З поверхні розрізу стікає кров'яниста рідина.

Сальмонельоз поросят

Гострий перебіг - проявляється набуханням слизової оболонки товстих кишок, гіперемією, наявністю плямисто-смугастих крововиливів. Селезінка збільшена гіперемійована, але не розм'якшена.

Хронічний перебіг - схуднення, дифтеретичне запалення кишечника.

Сальмонельоз курчат - являє собою гостре заразне  захворювання, характеризується катаральним ентеритом і дистрофічними змінами в паренхіматозних органах.

У дорослих тварин фолікули яєчників збільшені,оболонка гіперемійована. В печінці і серцевому м’язі дистрофічні зміни і може бути перитоніт. В паренхіматозних органах дистрофічні зміни.

Колібактеріоз - хворіє молодняк в перші дні. Зміни у виді катарального запалення шлунка і кишечника. Лімфовузли набряклі, селезінка збільшена, на серозних оболонках крововиливи. Паренхіматозні органи в стані дистрофії і артрити.

Набрякова хвороба поросят характеризується набряками тканин, пошкодженням центральної нервової системи і травного тракту. Хвороба протікає зверх гостро, гостро і підгостро. Смертність досягає 80-100%

При зверхгострому перебігу пат. зміни не характерні, за виключення набряку повік, інколи набряку стінки шлунка.

При гострому перебігу характерні набряки повік і кон'юнктиви, підшкірної клітковини в області носа, лоба, навколо очей, у основи вушних раковин, навколо трахеї, в області живота, паху, суглобів. Особливо характерні набряки стінки шлунку, брижі і стінки товстого кишечнику. В шлунку і кишечнику гостре катаральне запалення, серозне запалення брижейкових лімфовузлів. Селезінка не змінена. В печінці,нирках,і міокарді слабо виражена зерниста дистрофія .В легенях гіперемія і набряк.

Диплококова інфекція - хвороба молодняка, яка характеризується картиною сепсису.

Пат. зміни при розтині на епі- і ендокарді, слизова оболонка кишечника, брижейка і лімфовузли з точковими і плямистими крововиливами. При гострому перебігу уражаються органи дихання. При поражені органів дихання слизова оболонка гіперемійована, заповнена серозним ексудатом чи крупозна пневмонія.

Лептоспіроз - інфекційна хвороба тварин, характеризується анемією, жовтухою, гемоглобінурією, некрозом слизових оболонок шкіри, крововиливами, атонією кишечника. Органи повнокровні жовтяничні сечовий міхур переповнений жовтою або темно-червоною з жовтим відтінком сечею. Легені жовтяничні, набряклі. Серце розширене, під епікардом крововиливи, міокард дряблий, сіро-жовтуватого кольору.

При хронічному перебігу жовтуха не виражена. Відмічають вогнищевий некроз шкіри з виникненням сухих бурих струпів. Інколи у корів відпадають вуха і хвіст. У свиней, як правило, жовтуха не виражена, клінічно проявляється абортами і мертвонарожденністю. У поросят при цьому відмічають в деяких тканинах жовтуху, набряки підшкірної клітковини, крововиливи.

Лептоспіроз у собак проявляється в жовтяничній і без жовтяничній формах. Жовтянична - у щенят сосунів інвагінація тонких кишок і гострий катаральний гастроентерит.       »

Безжовтяничний лептоспіроз проявляється язвиними пошкодженнями слизових оболонок рота, геморагічним гастроентеритом. При хронічному перебігу у лівому передсерді епікард потовщений, шорсткий, сіруватого кольору.