Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

 

     1.  Суть мікозів і мікотоксикозів.

  1. Клініко-анатомічні зміни при актиномікозі.
  2. Причини виникнення і пат.зміни при аспергільозі.
  3. Причини виникнення і пат.зміни при мікотоксикозах.
  4. Мукормікоз.
  5. Фузаріотоксикоз.

Література:

1.  Патологическая физиологія и патологическая анатомия животных / Под. ред.

     Н.А. Налетова. – М., Агропромиздат. 1991.

         1.  Грибкові хвороби (мікози) викликаються грибами, здатними існувати в органах тварин, характерні хронічним перебігом, наявністю місцевих змін і грибкових колоній (друз). Існують мікотоксикози при яких хвороба викликається не самим грибком (коли нрибок неможе існувати у живому організмі), а його токсином, який надходить в організм.

         2.  Актиномікоз – характеризується хронічним гнійним запаленням або реактивним розповсюдженням сполучної тканини в уражених органах.

         Зараження відбувається при забрудненні грибом ран, після поїдання зараженого грибком корму або вдихання пилу який містить грибок.

         Характер змін залежить від  резистентності  організму і  вірулентності гриба, внаслідок чого вогнища уражень можуть бути двох видів:

1)  множинних інкапсульованих абсцесів;

2)  продуктивного запалення навколо колоній грибка які потрапили в тканини.

         Первинні зміни виникають у воротах інфекції: найчастіше в ротовій порожнині, в кишечн7ику, в легенях, на шкірі.

         Утворюються актиномікоми – пухлино подібні розростання, які досягають розмірів кулака, містять множинні порожнини, заповнені гноєм, відмежовані один від одного міцними сполучнотканинними прошарками.

         Уражена щелепа сильно деформована. Розміщення зубів порушується, вони інколи випадають, жування ускладнене. Кісткова речовина розростається у вигляді пухлини.

         При виразковому ураженні язика, кишечника, шкіри виявляють більш або менш великі дефекти неправильно-округлої форми з валикоподібними припіднятими краями.

         У грануляційній тканині виразкових ушкоджень розміщені інкапсульовані гнійники або вкраплення гриба.

         При попаданні актиномікозних збудників у крові ураження, схожі до описаних, можуть виникнути в печінці, в серцевому м’язі, у кістках.

        

         3.  Аспергільоз  -  характеризується бронхопневмонією і запаленням інших органів на місці розростання гриба.

         Тварини заражаються при поїданні запліснявілих кормів або при вдиханні пилу, який містить плісняву.

         Розрізняють дві форми аспергільозу:

1)  первинний аспергільоз -  хвороба, яка самостійно викликається грибком при інфікуванні ним ослаблених тварин;

2)  вротинний аспергільоз – виникає як ускладнення при інших хворобах.

         Пат.зміни.  При розтині виявляють на слизовій оболонці бронхів, у птахів, крім того, на внутрішній поверхні повітроносних мішків плісневидні відкладення брудно-зеленого кольору, які інколи закупорюють бронхи. Під відкладеннями видно запалену слизову оболонку. На плеврі і очеревині вогнищеві або дифузні відкладення, які складаються з фібрину, зафарбованого пліснявілим грибом в брудно-зелений колір.

         Таку ж масу знаходять між черевними органами.

         4.  Стахіботріотоксикоз.  Це хвороба, що виникає внаслідок згодовування грубих кормів пошкоджених токсином гриба.  Хвороба характеризується розвитком запальних і  некробіотоксичних процесів у харчотравному тракті, лейкопенією і діатезом.

         Патогенез. Розвивається гриб на  клітковині грубих кормів, утворюючи при цьому токсичні речовини.

         Токсин цього грибка має властивість місцевої припікальної дії і крім того може швидко всмоктуватись у кров, де він накопичується проявляє свою кумулятивну дію на важливі паренхіматозні органи та центральну, периферичну і вегетативну нервову систему. При цьому в серці, нирках та печінці виникає дистрофія.

         Комулятивна дія цього токсину приводить до тромбопенії і лейкопенії.

         На слизових оболонках виникають некрози внаслідок нейротрофічних розладів, вони не пов’язані з механічним пошкодженням. Їх виникає багато, часто симетричні, вони більш  глибокі і ареактивні, швидко збільшуються.

         Клінічні ознаки.

         Розрізняються дві форми:  1) типова;  2) атипова.

         Типова має три стадії (умовно):  Перша характеризується катаральним стоматитом і поверхневими некрозами слизової оболонки, особливо губ, набряком м’язів.

         Друга стадія. Зміни, що виникли у першій стадії зникають, а виникає: тромбопенія, лейкопенія, агронулоцитоз.

         Третя – характеризується утворенням вторинних неркозів на слизовій оболонці рота і підвищенням температури тіла до 41-41,5 оС, пригнічення, недостатність серця, розлад травлення.

         Атипова форма -  при отруєнні великими дозами  токсину або при повторній дії цього гриба.

         Проявляється пошкодженням головного мозку, шоком. Добре виражені ознаки, геморагічного діатезу.  Смерть наступає від зупинки дихання.

 

         Пат.зміни.  При розтині коней слизові оболонки губ набряклі, тверді і поперечні некрози у вигляді тріщин, відшарування в ділянці носа епідермісу. На слизовій рота, щоках, носі, на боках язика, м’якому піднебінні некротичні вогнища. Поверхня їх округла чи овальна, зрідка навколо них червоний обідок. Характерним для них є симетричність і відсутність демаркаційної лінії. Некротичні вогнища розпадаються утворюючи іхорозні виразки (неприязний запах). Типові зміни в товстому відділі кишечника – некрози сіро-жовтого кольору у вигляді матових горбиків, а також глибокі западаючі некротичні фокуси.

         В ряді випадків виявляють багато крововиливів у вигляді маленьких гематом. Крім того багато точкових і плямистих крововиливів.

         В паренхіматозних органах дистрофія (жирова і зерниста). Лімфатичні вузли збільшені з крововиливами. Також крововиливи на серозних оболонках, бронхах, оболонках головного мозку. Крововиливи закономірно розміщені.

         Гістологічно.

Некрози – ареактивні (харчотравного тракту) відсутність реактивної зони навколо вогнищ некрозу.

         5. Мукормікоз виникає після поїдання тваринами запліснявіло, гнилого сіна або зерна.

         Хворіють: ВРХ, вівці, свині, коні, собаки, птиця.

         Пат.зміни. Характеризуються гострими вогнищевим або розлитим серозно-гнійним запаленням слизової оболонки харчо травних і дихальних  органів.

         Ураження мають вигляд темно-червоних або білувато-жовтих вузликів з некротичним центром, розміром у кілька міліметрів. При виразковому ураженні сичуга телят – обширні вогнища некрозу і набряк слизової оболонки.

         6.  Фузаріотоксикоз (аліментарна токсична алейкія, аліментарний агранулоцитоз). Ця хвороба виникає в результаті поїдання пошкоджених зернових кормів.

         Патогенез. На місці нанесення гриба утворюється серозно-геморагічне вогнище і некроз тканин, потім відшарування мертвої тканини і повільне заживання з утворенням рубців.

         Виникає дистрофія в паренхіматозних органах (печінка, нирки, серце) і головному мозку.

         При затяжних випадках виникає гломерулонефрит. Закінчується хвороба лейкопенією і тромбопенією.

         Пат.зміни. 

         Коні – виразково-некротичні пошкодження губ, рота, катаральне або геморагічне запалення слизової шлунка, тонкого і товстого відділів кишечника, в паренхіматозних органах жирова і зерниста дистрофії. Явища геморагічного діатезу на слизових і серозних оболонках, під епікардом і ендокардом, в підшкірній клітковині, м’язах.

         ВРХ – рідко виявляють набряк губ, сухість носового дзеркала і десквамацію епідермісу шкіри. Слизові носа, рота, очей гіперемійовані. В сичузі крововиливи. В паренхіматозних органах білкова і жирова дистрофія. Повнокрів’я печінки, нирок, легень. Права половина серця розширена. Плямисті  і точкові крововиливи в підшкірній клітковині, м’язах тулуба, під епі- і ендокардом.

         Свині -  в шлунково-кишковому тракті серозне, серозно-геморагічне або гостре катаральне запалення. Застійна гіперемія, набряк печінки і легень. При постійному згодовуванні некрози язика, губ, виразково-некротичні вогнища в ротовій порожнині і на шлунку.

       Кури, качки – катаральний чи  геморагічний гастроентерит і багато точкових крововиливів у слизовій  залозистого шлунку, товстого і тонкого відділів кишечника. При хронічному перебігу різко виражені геморагічні явища, що супроводжуються утворенням некрозів на слизових шлунково-кишкового тракту і фібринозно- дифтеритичним запаленням.

         Гістокартина.  В даному випадку некрози мають демаркаційну лінію, в хронічному некрози ареактивні, що проникають в м’язеву тканину.

         В паренхіматозних органах виявляють дистрофію, рідше некрози. Виникає гломерулонефрит, це призводить до інтерстиціального нефриту.