Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Квітень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Тема:         Хронічні інфекційні хвороби, вірусні хвороби.

1. Форми туберкульозу і основні патологоанатомічні зміни при ньому.

2. Патологоанатомічні зміни у різних видів тварин при бруцельозі.

3. Сап патологоанатомічні зміни.

4. Патологоанатомічні зміни при чумі свиней, чумі м’ясоїдних, чумі птиці.

5. Віспа, стадії розвитку і нетипові форми віспи.

6. Епізоотичний енцефаломієліт свиней хвороба Тешена, губчастоподібна енцефалопатія.

7. Патологоанатомічні зміни при: паратуберкульозі, некробактеріозі, інфекційному атрофічному риніті.

8. Патологоанатомічні зміни при: сказі, хв. Марека, інфекційному ринотрахеїті ВРХ, лейкозі.

 

Література (основна та додаткова)

1. Налётов Н. А. Патологическая физиология и патологическая анатомия сельськохозяйственых животных. – М.: Агропромиздат, 1991 – с. 261-284.

2. Мазуркевич А.Й., Урбанович П.П., Василик Н.С. Патологічна фізіологія і патологічна анатомія тварин. – В.: Нова книга, 2008. – с.273, 287.

 

Туберкульоз

Туберкульоз – заразна інфекційна хвороба багатьох видів тварин і людини, що характеризується утворенням типічних інфекційних гранульом - туберкулів.

Туберкули – це вогнище запалення, яке виникає на місці розташування збудника туберкульозу. Макроскопічно типічні туберкули мають вигляд вогнищ округлої форми розміром від просяного зерна до горошини. Центральну частину туберкули займає сирниста (казеозна) маса з глибками вапна, а по периферії розміщується сірувато-білий обідок грануляційної тканини.

В розвитку туберкульозу розрізняють декілька стадій: 1) первинний туберкульоз, який спостерігається у таких формах: а) первинного комплексу (повного, неповного,  складного), б) рання генералізація; 2) вторинний, спостерігається в таких формах: а)

Пізня генералізація, б) туберкульоз окремих органів.

Первинний туберкульоз – стадія туберкульозу, яка виникає після першого зараження туберкульозу. Паталогоанатомічно первинний туберкульоз проявляється первинним комплексом.

Повний первинний комплекс виражається одночасним враженням будь якого органа і обслуговуючого (реґіонарного) лімфатичного вузла.

Найчастіше повний первинний комплекс виявляють в легенях. Первинний афект буває одиничним, рідше утворюється 2-3 вогнища в поверхневих частинах легень, під плеврою, по тупому краю головних долей. Вогнища охоплюють одну або декілька суміжно розміщених дольок, та мають характер лобулярної,  або зливної, туберкульозної пневмонії. Розмір первинного вогнища досягає 1-1,5 см. д. в центральній його сатині сирниста маса, по периферії світла зона грануляційної тканини або сполучна капсула.

Неповний первинний комплекс – первинне туберкульозне враження лімфовузлів без зміни органа якого він обслуговує.

НПК виникає в тих випадках коли збудник проходить крізь ворота інфекції не залишаючи сліду і пересувається по лімфатичних шляхах затримується в тій чи іншій групі лімфовузлів.

Складний первинний комплекс - наявність декількох повних або неповних первинних комплексів в різних системах організму: наприклад, в глотці і легенях, кишечнику і печінці. Він виникає в результаті повторних заражень, які швидко йдуть один за одним.

Розростання первинного ефекту в легенях втягненням в процес сусідніх альвеол, дольок (зливна казеозна пневмонія) і навіть цілих долей легень (лобарна казеозна пневмонія). При руйнуванні бронхів може відбутися видалення через бронх казеозної маси і утворення каверни.

Рання генералізація – форма первинного туберкульозу, характеризується метастазуванням туберкульозних вогнищ при розвиненому первинному комплексі.

Вторинний туберкульоз – розвиток туберкульозного процесу від первинного враження. Виникає в результаті нового зараження або спалаху будь якого метастатичного вогнища.

Пізня генералізація – це розповсюдження процеса при наявності загоєного первинного комплексу. Патологоморфологічного воно характеризується тими ж змінами, що і рання генералізація: швидким перебігом, розповсюдженням процесу всіма можливими шляхами, субміліарними, міліарними або численним вогнещевим враженням органів.

Форми туберкульозу: ацинозна, ацинозно-нодозна, лобулярна,  зливна, лобарна казеозна пневмонія, кавернозна.

Ацинозна форма характеризується враженням окремих ацинусів, скупчення альвеол, які обслуговуються кінцевим бронхом. Аценозні вогнища представляють собою сірувато-білі казеозні фокуси розміром 2-3 мм.  з неправильними обрисами схожими на конюшинний листочок.

При ацинозно-нодозній формі виникають більш великі вогнища в результаті зливання окремих вогнищ . вони мають такіж правильні обриси, які нагадують контури ягоди шовковиці.

Лобулярні вогнища обмежуються межами легеневих дольк або більшої їх частини.

При зливній формі зливається декілька суміжних розміщених глобулярних вогнищ.

Лобарна казеозна пневмонія виражається казеозним перетворення легеневих долей.

Кавернозна форма зв’язана з утворенням в легенях порожнин в результаті прориву бронхів і видалення із легень казеозної маси або внаслідок розширення великих бронхів.

Туберкульоз серозних покривів зустрічається у ВРХ і свиней. Назва перлинниця дає визначення вигляд враження:численні окремо розміщені або зливні туберкули з блискучим серозним покривом нагадують перли.

Туберкульоз травного і сечостатевого апарату виражається утворенням на слизовій оболонці окремих або зливних виразок із валикоподібно піднятими краями, сірувато-білим дном і дрібними туберкулами в прилеглій тканині.

Туберкульоз паренхіматозних органів х-ться більшими або меншими зливними туберкулами.

Туберкульоз вимені може проявлятися: 1) галактофоритом – враженням молочних ходів, підслизова яких утворює туберкульозні вогнища; 2) туберкульозним казеозним маститом, якщо у вимені є місця, які піддаються сирнистому некрозу; 3) туберкульозним продуктивним маститом з розростанням у вимені щільної грануляційної тканини. Вражені долі вимені щільні, бугристі, із сосків виділяється мутна рідина.

В скелетних м’язах дуже рідко зустрічаються туберкульозні вогнища, їх можна спостерігати в міжм’язевій та сполучній тканині.

Хворим тваринам властива туберкульозна кахексія, яка проявляється атрофією твердих м’язів, зміною їх кольору, консистенції, набряком міжм’язевої сполучної тканини.

Кістково-суглобовий туберкульоз і туберкульоз шкіри у тварин- дуже рідке явище, але можливий казеозний некроз і утворення туберкульозних вузлів у хребцях, ребрах, тазостегновому, колінному, плечовому суглобах.

 

Бруцельоз

Інфекційна, хронічно протікаюча хвороба і характеризується враженням ретикулоендотеліальної системи, у корів, овець і свеней супроводжується абортами.

Найбільш характерна ознака бруцельозу – аборт, який наступає у корів на 5-8, у овець та кіз 3-5, у свиней на будь-якому місяці вагітності.

Паталогоанотомічні зміни у вагітних тварин найбільш виражені у матці, де розвивається гнійно-катаральне запалення: стінка матки сильно потовщена, слизова оболонка набрякла, гіперіемійована, карбункули збільшені темно-червоного кольору з численними крововиливами і тьмяними сіруватими вогнищами некрозу.

Плодові оболонки набряклі, драглисті пронизані крововиливами. Між маткою і хоріоном накопичується ексудат грязно-сірого кольору, який складається слизу, гною пластівцівфібріну. Тяжкий запальний процес і некроз материнської плаценти порушують живлення плоду і стають причиною його смерті і аборту. Плід видаляється або муміфікується в порожнині матки.

Велике діагностичне значення мають зміни у плода, які виражаються картиною сепсису: численними кровили вами на серозних і слизових оболонках, серозно-геморогічним набряком підшкірної клітковини і пупкового канатика, опухання  лімфовузлів і селезінки, некротичними вогнищами у печінці.

У тільних корів крім метриту спостерігають серозно-слизове  запалення піхви, із якого за декілька днів до аборту виділяється брудно-бура слизиста рідина. В молочній залозі розвивається інтерстиціальний гнійно-фібринозний мастит: залоза збільшена, ущільнена внаслідок розростання строми, з некротичними ділянками або гнійниками.

Регіонарні лімфовузли матки та вим’я збільшені, на розрізі мозкоподібні в наслідок запальної гіперплазії, інколи містять вогнища некрозу і абсцесу.

В нирках гострий інтерстеціальний нефрит – дрібні багаточисленні сірувато-білі вогнища, видимі на поверхні і на розрізі органа,  бурсити, гігроми у вигляді припухань,які містять серозний, фібринозний або гнійний ексудат.

У биків аналогічні зміни бувають в нирках і на кінцівках, але найбільше характерне для них гнійно-некротичне запалення сім’яників і їх придатків. Сім’яники можуть бути збільшені до розміру голови дитини, їх оболонки зрощені, на розрізі помітні вогнища некрозу і абсцеси. Сталевий член опухає, з являється вузликовий висип.

У овець і кіз зміни аналогічні описаним ВРХ, але в матці заалення не розлитого характеру, а обмежене карбункулами. Через 5-6 днів після аборту на слизовій оболонці матки з являються вогнища розміром з просяне зерно і некротичним центром. Лімфатичні вузли, печінка, нирки і селезінка збільшені в об’ємі внаслідок дифузного розростання юних сполучнотканинних клітин, а також у вигляді дрібних вузликів з некротичним центром.

У свиней затримка посліду буває рідко. На слизовій оболонці матки, утворюються міліарні вогнища з некротичним центром. Завжди вражаються лімфатичні вузли, які значно збільшуються в об’ємі, на розрізі мозкоподібні, іноді з некротичними вогнищами. Характерно серозно-фібринозне або гнійне запалення суглобів, яке призводить їх до нерухомості.

У кобил бруцельозних метритів і абортів не буває, часто знаходять абсцеси холки і потилиці, кісти і фіброз яєчників, чим супроводжується безпліддя перехворівших на бруцельоз кобил.

Сап

Сап – хронічна інфекційна хвороба однокопитних, м’ясоїдних, деяких інших тварин і характеризується утворенням сапних вузликів.

Макроскопічно сапні вузлики спочатку напівпросвічуються, навколо них розміщується червонуватий поясок гіперемійованої і набряклої тканини, наслідок центр вогнища стає мутним, обмеженим світлою плоскою грануляційною тканиною.

Первинні зміни частіше виявляють в легенях, глотці, кишечнику, шкірі. В легенях первинний афект зазвичай локалізується під плеврою тупого краю головних долів у вигляді одиничних або численних вогнищ розміром від горошини до лісового горіха. Всередині вогнища сірувата, спочатку гноєподібна, а на пізніх стадіях замазко подібна мас; навколо них червонуватий поясок гіперемії.

Бронхіальні і середостінні лімфовузли - другий компонент первинного комплексу – збільшені, містять вогнища некрозу. Первинні форми хвороби швидко змінюються генералізацією, яка виражаться появою міліарних або крупновогнещевих вражень, які розповсюджуються гематогенно, лімфогенно і по природним каналам.

В легенях крім міліарних і крупновогнещевих вражень можуть бути аценозні, аценозно-нодозні вогнища, але частіше гнійно-катаральна бронхопневмонія. Вражені ділянки мають синюшно-червоне забарвлення, консистенцію селезінки, усійні сапнові вогнища, з поверхні стікає гнійно-слизиста рідина, із перерізаних бронхів вичавлюються пробочки.

В бронхах, трахеї і носовій перегородці слизова оболонка містить сапні вузлики або виразки округлої або овальної форми  покриті гноєвидною масою.

В селезінці і печінці виявляють сапні вогнища розміром від просяного зерна до лісового горіха, щільної консистенції.

Класична чума свиней

Класична чума свиней ( лат. Pestis suum ) - вірусна хвороба свиней, що характеризується гострими геморагічними процесами, а при затяжному перебігу крупозною пневмонією і дивтеретичним запаленням товстого кишечника.

Паталогічні зміни. При гострому перебігу видимі слизові оболонки бліді, синюшні. Конюктива почервоніла.  Шкіра вух,  спини, черева, кінцівок почервонівши з плямистими крововиливами. Лімфатичні вузли збільшені, темно-червоного кольору, на розрізі мають мармуровий малюнок. Селезінка не збільшена дряблувата, по краям не рідко виявляють інфаркти.  В нирках на поверхні і в кірковому шарі численні крапкові крововиливи. Також їх помічають в нирковій мисці, слизових сечівниках і сечового міхура  в яких іноді відмічають гемологічні запалення. В паренхіматозних органах зерниста дистрофія і застійна гіперемія. На серозних і слизових оболонках (особливо на плеврі, епікарді, ендокарді, очеревині в шлунково-кишковому тракті) численні крововиливи.

Чума, ускладнена пастерильозом (грудна форма), протікає переважно у дорослих свиней. При цьому крім морфологічних змін, властивих гострій чумі, спостерігається крупозна пневмонія, серозно-фібринозний плеврит і перикардит.

Чума, ускладнена сальмонельозом ( кишечна форма). Гострі процеси слабо виражені, слизові оболонки анемічні, на шкірі знаходять корочків висип. Найбільш характерні зміни в товстому кишечнику у вигляді так званих (чумних бутонів)-вогнещеве дифтеритичне запалення пеєрових бляшок і солітарних фолікулів. Бутони представлють собою округлі, шкірясті, сіро-жовтого кольору, схожі на ґудзик струпи. Буває також дифузне, дифтеритне запалення сліпої і ободової кишки. В легенях нерідко розвивається вогнищева катаральна бронхопневмонія, гіперплазія селезінки і лімфатичних вузлів; в нирках, печінці і міокарді зерниста дистрофія.

Змішана форма – чума, ускладнена сальмонельозом і пастерильозом.

Чума м'ясоїдних

Чума (Pestis canum; Febris catarrhalis infektiosa canum) характеризується лихоманкою, запаленням слизових оболонок, пневмонією, шкірною екзантемою і враженням нервової системи. Хвороба протікає надгостро і гостро.

Патологічні зміни: при над гострому перебігу виражені слабо; знаходять серозний перикардит, крововиливи в серцевому м’язі, гостро катаральні процеси у верхніх дихальних шляхах і шлунково-кишковому тракті.

При гострому перебігу відмічають гнійничковий або везикуляярний дерматит області живота, гостро катаральне запалення верхніх дихальних шляхів, катаральну бронхопневмонію. В шлунково-кишковому тракті гостре катаральне запалення з розвитком ерозій, виразок і некротичних процесів. На слизовій оболонці прямої кішки крапкові і смугасті крововиливи. Крововиливи також на епікарді, ендокарді, в кірковому шарі нирок, сечовому міхурі. Міокард дряблий, має вигляд вареного м’яса, в печінці і нирках -  застійна гіперемія і зерниста дистрофія. Лімфатичні вузли набряклі, на розрізі соковиті, сіро-червоного кольору.

Чума птахів

Гостро протікаюча, високо контагіозна вірусна хвороба, яка вражає в основному курей та індиків. Протікає над гостро, гостро, підгостро.

Патологічні зміни. При гострому перебігу найбільш типові: ціаноз гребеня і сережок, кудлатість пір’я, в підшкірній клітковині серозний набряк; серозно-фібринозний ексудат в грудочеревній порожнині, повітроносних мішках, перикарді. Найбільш сильно вражається травний тракт: слизова оболонка залозистого шлунка катарально запалена, іноді з наявністю фібринозно-некротичних вогнищ ерозій і виразок. Особливо характерними рахуються крововиливи, розміщені у вигляді пояска на місці переходу залозистого шлунка в м’язовий. В м’язовому шлунку серозно-фібринозне запалення, відшарування кутикули і крововиливи на слизовій оболонці.

Кишечник по всій довжині катарально запалений.  Іноді на слизовій оболонці вогнища фібринозного запалення, крововиливи, і некрози, і виразковість. В печінці, міокарді і нирках – застійна гіперемія і зерниста дистрофія.

Віспа овець та кіз

Віспа овець та кіз (Лат. - Variola ovina, англ. - Sheep pox) – гостре захворюванні ссавців, також птахів і характеризується своєрідним шкірним висипом ( віспяною екзантемою).

При типовому перебігу віспа характеризується висипом, розвиток якого проходить через 5 стадій у суворому порядку: розеул, папул, везикул, пустул, струп.

Розеули – темно-червоні плями на шкірі з неправильними обрисами які нагадують контури троянди. Ці плями зумовлені місцевою вогнищевою гіперемією шкіри.

Везикули – тонкостіні міхурі, які виникають внаслідок скупчення серозного ексудату під епідермісом.

Пустули – тонкостінні гнійні міхурці, які виникають при еміграції лейкоцитів в порожнину везикул внаслідок проникнення в них гнійної мікрофлори. Характерна особливість пустул – наявність в їх центральній частині пупкоподібного втиснення.

Струп – виникає після розриву, спадання пустули та підсихання її вмістимого. Гнійне запалення викликає розплавлення власне шкіри, тому на місці струпа з часом з’являється рубець.

Атипічні форми віспяного висипу: кам’яна (абортивна), зливна і чорна (геморагічна).

При кам’яній віспі висип розвивається тільки до стадії папул, а потім під піддається зворотному розвитку і за живленню. Тому кам’яну віспу називають абортивною, перерваною формою. Вона буває у високо резистентних тварин або при слабкій вірулентності віруса.

При зливній формі утворюються великі везикули і пустули з тенденцією до зливання. Це одна із злоякісних форм віспи.

При чорній віспі відмічають еміграції в порожнини везикули не лейкоцитів, як зазвичай, а еритроцитів, тобто розвиток не гнійного,а гемологічного запалення така віспа найбільш злоякісна.

У овець при віспі врається весь шкірний покрив, особливо ніжні ділянки шкіри: черево, внутрішня поверхня кінцівок. Одночасно розвивається гнійно-катаральний риніт, ерозії і крововиливи на слизових оболонках травного і дихального тракта. В паренхіматозних органах зерниста дистрофія.

У свиней крім генералізованої форми може зустрічатися враження, обмежене ніжними ділянками шкіри.

У ВРХ і кіз спостерігається лише місцеве враження шкіри вим’я, у биків – мошонки, рідко – мало шерстних ділянок шкіри. Процес іноді має абортивний характер.

У коней віспа проходить у формі мокрецю – враження локалізується на шкірі вінчика копит рідше в ротові порожнині.

У птахів розрізняють три форми віспи: віспяну, виражається переважно враженням шкіри; дифтеретичну, з ураженням слизових оболонок; змішана при одночасному враженю шкіри і слизових оболонок.

При віспяній  формі на оголених ділянках шкіри з’являються сухі щільні бляшки які іноді перетворюються в рогоподібні вирости. Вони досить ламкі, складаються із жирної, кашкоподібної – сірувато-жовтої маси. Іноді відмічають гнійний конюктивіт і кератит.

Дифтеритична форма віспи виражається появою висівкоподібних накладень і фібринозних бляшок, на слизових оболонках рота, глотки, стравоходу. Після видалення бляшок утворюється поверхнева ранка. Перинхіматозні органи знаходяться в стані зернистожирової дистрофії.