Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Квітень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

ВИДИ ДУКУМЕНТІВ РОЗТИНУ

 

На кожний випадок загибелі і розтину трупа необхідно складати відповідний документ, в якому висвітлюють дані про тварину, перебіг хвороби і обставини смерті, описують патологоанатомічні зміни, виявлені в органах і тканинах при розтині.

Документи розтину повинні складатися по ходу розтину під диктовку ветеринарного спеціаліста, який очолює комісію, створену для проведення розтину даного трупа, або ведеться протокол-чернетка, у вигляді коротких нотаток, коли розтин трупа проводиться в польових умовах на скотомогильнику, біля біотермічної ями, де немає можливості скласти протокол чи акт розтину трупа в закінченому вигляді, з тим, щоб після закінчення розтину в домашніх умовах написати цей документ. Складати протокол розтину трупа напам'ять категорично забороняється.

Документом наслідків розтину можуть бути:

1. Протокол розгорнутої форми, який складається при загибелі тварини з підозрою на інфекційну хворобу, вперше зареєстровано в господарстві; при загибелі племінних тварин на тварину, яка загинула в період профілактичного карантину; при вимушеному забої тварин з наступною вибраковкою туш та в судово-ветеринарних випадках, коли протокол подається слідчим органам. В протоколі відміченої форми описують не тільки органи і тканини, в яких виявлені морфологічні зміни, а й незмінені органи з тим, щоб слідчим особам, особам, зацікавленим в цьому, було ясно, що комісія, яка проводила розтин трупа, звертала увагу на всі органи.

Протокол розтину складається з 5 головних частин:

  1. Вступна частина
  2. Описова частина
  3. Патологоанатомічний діагноз
  4. Додаткові дослідження
  5. Заключна частина, або висновок

2. Скорочений протокол розтину трупа для подання органам державного страхування на відшкодування збитків за тварину яка загинула.

Скорочений протокол складається з вступної, описової і заключної частини. В цьому документі в стислій формі описуються тільки ті органи, в яких спостерігаються патологічні зміни. Протокол складає комісія і підписуються всі члени.

Супровідний лист (супровідна) – це документ, який оформляється при відправленні біологічного матеріалу для дослідження в ветеринарну лабораторію.

В ньому зазначається у яку лабораторію направляємо матеріал, від якої тварини і кому вона належить, дату захворювання і клінічні ознаки хвороби, дату загибелі тварини, патологоанатомічні зміни, передбачуваний діагноз і на які захворювання дослідити. Супровідний лист складається і підписується особою, яка відправляє матеріал.

Складові частини протоколу

ВСТУПНА ЧАСТИНА ПРОТОКОЛУ

Вступна частина включає заголовок, склад комісії, яка проводить розтин, реєстрацію загиблої тварини, в якій відмічають вид, стать, масть, і відмітини, вік, породу, кому належала тварина, дату смерті, дату і місце розтину, короткі дані з історії хвороби.

ОПИСОВА ЧАСТИНА ПРОТОКОЛУ

Описова частина має на меті охопити всі патологоанатомічні зміни в органах і тканинах, виявлені при розтині трупа. При тому записи проводити строго об'єктивно, ясно і коротко, зрозумілою і дохідливою мовою, без вживання спеціальних наукових термінів і висновків щодо суті процесу. Тільки в окремих випадках дозволяється в дужках ставити наукове визначення виявленого і описаного патологічного процесу. В протоколі скороченої форми і в акті довільної форми описуються, як правило, тільки ті органи і тканини, в яких виявлені патологічні зміни, а решта органів не відмічається, і кожний, хто розглядає такі протоколи або акти, по умові розуміє, що в органі, про який згадується, не було констатовано видимих патологічних змін. Проте не буде помилкою, якщо в протоколі або акті буде відмічено і про органи, в яких видимих морфологічних змін не виявлено. Але не можна писати про такі органи суб'єктивним висловом «нормальний», а відмічають «без видимих патологічних змін», або «без видимих змін».

Для ясності і зрозумілості про характер патологічних змін в органах, необхідно вказувати на величину органа, виражаючи цифровими даними в сантиметрах, дециметрах, метрах, а не писати «збільшений», «зменшений», «атрофований», «гіпертрофований»; характер країв – гострий, тупий, закруглений; вагу органа визначають шляхом зважування; характер поверхні – гладенька, горбиста, зморщена, рівна, шорстка; консистенція визначається шляхом промацування як назовні, так і на розрізі, вона може бути еластична, м'яка, тістувата, пухка, кашкоподібна, тверда; колір буває світло-рожевий, яскраво-червоний, темно-червоний, сірий, темно-коричневий, світло-коричневий, чорний, з зеленуватим відтінком, жовтий, глинистий, а не вживати слів «блідий», «анемічний», «гіперемований», описувати зміни будови як на поверхні, так і на розрізі органа. Виявляючи рідини в природних і патологічно утворених порожнинах, визначають їх кількість, вичерпуючи в мірний посуд, колір, який може бути, – світлий, каламутний, кров'янистий, брудно-бурий, зелений, жовтий, білий, чорний; консистенція – водяниста, слизова, кашкоподібна, сірчиста; запах – трупно-неприємний, кислий, гіркого мигдалю, що свідчить про отруєння ціанистим калієм, часниковий – характерний для отруєння фосфором і т. ін.

При обмацуванні органів і тканин іноді виникають тріск (крипітація), хруст, лопання пухирців.

Якщо виявляють в органах і тканинах патологічні утворення, то описують їх величину, а іноді як виняток дозволяється розмір таких утворень виражати шляхом порівняння з загальновідомими об'єктами і тоді визначають, як булавочна головка, макове, просяне, конопляне зерно, горошина, лісовий горіх, волоський горіх, голуб'яче, куряче, гусяче яйце, тощо; форму, яка може бути кругла, напівсферична, овальна, вузлувата; поверхня розрізу – волога, сухувата, каламутна, зерниста.

Нерідко для більш точного визначення місць локалізації патологічних процесів до протоколів додають схематичні малюнки, фотографії.

ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНИЙ ДІАГНОЗ

Під патологоанатомічним діагнозом розуміють всі патологічні зміни в органах і тканинах, виявлені при розтині трупа і відмічені в описовій частині протоколу або акта, виражені науковою термінологією.

Всі патологоанатомічні зміни, одержуючи відповідну наукову назву, заносяться до частини протоколу «Патологоанатомічний діагноз» послідовно, відповідно до важливості процесу. Тобто спочатку записуються головні або основні патологічні зміни, а за ними – патологічні процеси і стани, які зв'язані з основними або сприяють, ускладнюють основний процес, і нарешті, відмічають всі, так би мовити, другорядні патологічні зміни, нерідко не маючи важливого значення в розвитку основного страждання, яке привело до смерті.

Проте молодому ветеринарному спеціалісту-початківцю, а тим більше студенту, буває на початку роботи важко розпізнати і вірно розмістити в протоколі виявлені патологічні процеси і стани залежно від їх складності, а тому на перших кроках роботи можна допустити перелік патологічних змін послідовно, як вони записані в описовій частині протоколу або акта. Так, розтинаючи труп теляти-бичка віком 1 місяць, в описовій частині акта відмічають всі виявлені патологічні зміни в органах і тканинах послідовно, як вівся розтин, коротко і об'єктивно, в простих і доступних розумінню не спеціаліста виразах.

Наприклад, зап'ясні і скакальні суглоби різко потовщені, на розрізі з порожнин суглобів витікає напівпрозора рідина (до 10мл з кожного суглоба), з пластівцями сіро-жовтого кольору.

Легені. Верхівкові і нижні частини серцеводіафрагмальних долей легенів потовщені, затверділі, нерівномірно забарвлені від темно-червоного до синьо-червоного і сіро-жовтого кольору. На розрізі з бронхів виділяється густий, тягучий, брудно-жовтого кольору ексудат.

Серце. В серцевій сорочці наявність до 400мл брудно-сірого кольору ексудату, поверхня перикарду і епікарду матова, набрякла, нерівномірно зафарбована від темно-червоного до брудно-сірого кольору і покрита плівками фібрину сіро-жовтого кольору.

Селезінка збільшена в 2 рази, краї потовщені, капсула напружена, під капсулою численні крапчасті крововиливи, консистенція тверда на розрізі темно-вишневого кольору, малюнок трабекул і фолікулів затушований.

Печінка збільшена в півтора рази, сіро-жовтого кольору, дряблої консистенції, через глісонову капсулу просвічуються багаточисленні сіро-білого кольору, розміром із просяне зерно вузлики.

Мезентеріальні лімфатичні вузли набряклі, на розрізі сіро-червоного кольору, соковиті.

Шлунково-кишковий тракт. Пердшлунки і сичуг напівпусті, слизова оболонка сичуга різко потовщена, інфільтрована, нерівномірно зафарбована в темно-червоний колір (гіперемована). Слизова оболонка тонкого відділу кишечника дифузно потовщена, покрита тягучою слиззю, на більшій частині зафарбована в синюшно-червоний колір із численними крапчастими крововиливами в слизову і підслизову.

Нирки дещо збільшені, а капсула напружена, в кірковому шарі численні крапчасті крововиливи, і т. ін.

У частині протоколу «Патологоанатомічний діагноз» можна записати двома способами, як сказано вище.

Більш вірним, класичним способом: крупозна пневмонія, серозно-фібринозний перикардит, зерниста дистрофія печінки з паратифозними вузликами некрозу, зерниста дистрофія селезінки і нирок, мозковидний набряк мезентеріальних лімфатичних вузлів, гостре катаральне запалення сичуга (гострий катаральний абомазит), гострий катаральний ентерит, серозно-фібринозний поліартрит.

Другий спосіб запису передбачає послідовний перелік патологічних змін, виявлених і відмічених в акті або протоколі по ходу розтину трупа. В цьому випадку запис буде мати такий вигляд: серозно-фібринозний поліартрит, крупозна пневмонія, серозно-фібринозний перикардит, зерниста дистрофія селезінки, зерниста дистрофія печінки з паратифозними вузликами некрозу, мозковидний набряк мезентеріальних лімфатичних вузлів, гостре катаральне запалення сичуга (гострий катаральний абомазит), гострий катаральний ентерит, зерниста дистрофія нирок.

ДОДАТКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ

У тих випадках, коли необхідно виключити, визначити або підтвердити причину захворювання і смерті тварини, птахів, бджіл і риб, особливо при підозрі на інфекцію, інвазію або отруєння, ветеринарні спеціалісти повинні брати відповідний патологічний матеріал від трупа вимушено забитої тварини і відправляти його в ветеринарну лабораторію для дослідження.

У частині (розділі) протоколу «Додаткові дослідження» відмічають який, куди і для якого дослідження направлено патологічний матеріал, а також результат дослідження (експертиза) і коли його одержано.

Якщо від трупа взято і направлено для додаткових досліджень патологічний матеріал, то до одержання результатів з ветеринарної лабораторії протокол або акт залишають не закінченим. Одержавши експертизу наслідків додаткових досліджень, відмічають в протоколі або акті номер і дату експертизи, наслідок дослідження і дату одержання його.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА, АБО ВИСНОВОК

У висновку необхідно назвати основне захворювання, яке призвело до смерті, та найближчу причину смерті.

Для правильного визначення основного захворювання необхідно використати дані епізоотичного стану господарства, якщо мова йде про інфекційне захворювання, анамнестичні дані, клініку хвороби, патологоанатомічні, зміни в органах і тканинах, виявлені при розтині трупа, а також наслідки додаткових лабораторних досліджень, коли такі проводилися з метою розкриття складного внутрішнього механізму розвитку патологічного процесу (патогенезу), обумовленого тією або іншою причиною, встановлення взаємозалежності і взаємозв'язку цих процесів.

Найближчою причиною смерті є припинення дихання або зупинка роботи серця, які виникають внаслідок паралічу центру дихання або центру регуляції діяльності серця, закладених у довгастому мозку.

Висновок може бути лаконічний, короткий, категоричний, коли обмежуються назвою певної хвороби, яка призвела організм до смерті. Такий висновок роблять тоді, коли по клінічних, патологоанатомічних або додаткових лабораторних даних стає зрозуміла причина захворювання і смерті тварини.

Наприклад, по клініці хвороби та патологоанатомічних змінах в органах і тканинах, виявленнях при розтині трупа свинки віком 6 місяців, було встановлено підозру на бешиху. Додатковим лабораторним дослідженням з направленого патологічного матеріалу виділено збудник бешихи (бактерія – Erysipelotrix insidiosa). На підставі наслідків лабораторного дослідження, клініки хвороби і патологоанатомічних змін, можна зробити висновок: свинка віком 6 місяців хворіла на бешиху, і смерть настала внаслідок сепсису.

Кобила віком 11 років, що перевозила силос, раптово, без прояви клінічних ознак хвороби загинула. При розтині трупа встановлено розрив печінки з кровотечею в черевну порожнину. Печінка збільшена проти анатомічної норми в 4 рази, брудно-сірого кольору, дряблої консистенції.

Висновок може бути такий. Смерть кобили настала від паралічу серця, викликаного паренхіматозною кровотечею внаслідок розриву печінки, яка перебувала в стані амілоїдозної дистрофії. В даному випадку причина смерті у розриві печінки від амілоїдозної дистрофії, а найближчою причиною смерті є параліч серця.

Проте в практичній роботі ветеринарних спеціалістів нерідко зустрічаються дуже складні взаємозв'язки між етіологічними факторами, патогенезом та морфологічними змінами в органах і тканинах тварин у період хвороби. Це відповідно примушує робити складні більш широкі висновки з метою правильного визначення причин хвороби та смерті тварини.

Наприклад, з анамнезу встановлено, що годівля корів на фермі проводилася суворо за розпорядком дня доброякісними кормами в стійлі. Тільки останні два тижні, коровам дають соняшникову макуху, а до цього протягом 2 місяців згодовувалася бавовникова макуха з розрахунку 150г на 1кг надоєного молока. За останній час випадків захворювання корів даного гурту не реєструвалося. Корова (інвентарний № 420) захворіла раптово з клінічними ознаками різкого збудження, тремтіння, клонічні судороги, порушення координації рухів, пронос з наявністю в калових масах прожилок крові, кровава сеча, прискорене поверхневе дихання, пульс слабкого наповнення. Слизова носової і ротової порожнин, кон'юнктива очей жовтушні.

Смерть корови настала через 48 годин після проявлення клініки хвороби.

При патологоанатомічному розтині трупа вище відміченої корови констатовано: наявність у грудній порожнині темно-солом'яного кольору рідини до 800мл, гіперемія і набряк легенів, права половина серця значно розширена, серцевий м'яз дряблий, під епікардом і ендокардом численні крапчасті крововиливи, селезінка збільшена в півтора рази, краї потовщені, під капсулою численні крапчасті крововиливи, печінка незначно збільшена в розмірі, на розрізі паренхіма розм'якшена, жовто-коричневого кольору, з салоподібним відтінком. Слизова оболонка кишечника і стінка в цілому різко потовщені, інтенсивно червоного кольору, в слизовій і підслизовій тонкого відділу дифузні крапчасті та плямисті крововиливи. Нирки темно-коричневого кольору, під капсулою численні крапчасті крововиливи. В сечовому міхурі до одного літра світло-червоного кольору сечі, слизова сечового міхура набрякла, інтенсивно червоного кольору.

Як обґрунтувати висновок?

Він може мати такий вигляд. Очевидно, захворювання корови (інвентарний № 420) викликано отруєнням глюкозидам госиполом, який є в бавовниковій макусі, і смерть тварини настала від асфіксії на базі гострої гіперемії і набряку легенів. Про це говорить клініка хвороби, патологоанатомічна картина розтину трупа, які є характерними для отруєння госиполом, а також анамнестичні дані про довготривале згодовування бавовникової макухи коровам. При цьому необхідно враховувати властивість кумулятивної дії глюкозиду госиполу.

Для встановлення відсоткового вмісту вільного госиполу в бавовниковій макусі пробу останньої в кількості 1кг направляють у ветеринарну лабораторію на дослідження.

Наприкінці вказують, з чиєї вини загинула тварина, якщо виявлено провину якоїсь особи, куди направлено шкуру і труп, а якщо мова йде про вимушено забиту тварину, то куди направлено тушу і органи. В окремих випадках доцільно намітити заходи або рекомендації.

Кожний протокол підписує комісія, яка проводила розтин трупа.

Зразки документів:

Розгорнутий протокол

Скорочений протокол

Супровідний лист