Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Серпень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Отруєння.

План.

1.Загальне поняття про отруєння і отруйні речовини.

2.Характеристика        патологоанатомічних змін при мінеральних отруєннях.

3.Кормові отруєння.

4.Принципи        патологоанатомічної діагностики отруєнь.

Література:

1.      А.Й.Мазуркевич, П.П.Урбанович, Н.С.Василик, В.Б.Данілов, Р.СДанкович, М.І.Жила, В.І.Карповський, Г.І.Коцюмбас, Н.В. Куц, М.О.Малюк, В.Г.Стояновський, .І.Стронський, М.І. Шкіль. «Патологічна фізіологія і патологічна анатомія тварин» - Віниця : «Нова книга» -2008р.

2.      Н.А. Налетос, И.В.Иванов, П.Д. Федоров, В.Г. Черкашин. «Патологическая физиология и патологическая анатомия животних»- Москва ОВ «АГРОПРОМИЗДАТ»- 1991р.

І.Загальне поняття про отруєння і отруйні речовини.

Отруєння - хвороба, що виникає внаслідок дії на організм тварини отрути. Отрутами вважають такі речовини, які при введенні в організм у невеликій кількості, спричиняють порушення його нормальної життєдіяльності або й смерть. Але провести чітку межу між отруйними і неотруйними речовинами не завжди вдається. Відомо, що деякі речовини, які необхідні для існування організму і входять у склад корму тварин, при певних умовах стають отруйними. Наприклад, хлорид натрію (кухонна сіль) може проявляти токсичну дію при внутрішньому його прийомі, а кристал цієї солі, нанесений на слизову оболонку носової порожнини кролика, спричиняє некроз.

За характером дії на організм розрізняють отрути: місцевої, резорбтивної та вибіркової дії. Місцево діючими отрутами називають такі, що спричиняють глибокі зміни в тканинах на місці попадання, хоча вони можуть також викликати зміни в інших органах. Наприклад, концентровані кислоти або солі важких металів (сулема та інші) в місці проникнення (шкіра, слизова оболонка органів травлення) спричиняють опіки, некроз, запалення.

Резорбтивні отрути (напр., алкалоїди), як правило, на місці свого попадання не спричиняють помітних змін у клітинах і тканинах, але, всмоктуючись і потрапляючи в кров, проявляють токсичну дію на інші органи й тканини. Деяким резорбтивним отрутам властива вибіркова дія. Незалежно від шляху проникнення, ці отрути порушують функцію і структуру якоїсь однієї системи, одного органа чи тканини (напр., морфін діє виключно на нервову систему, на систему зсідання крові). Крім того, отрути (особливо при хронічних отруєннях) можуть знижувати продуктивність тварин, їх здатність до розмноження і плодючість, негативно впливати на поведінку та інші функції тварин, навіть виявляти мутагенний і бластогенний ефекти.

Виникнення та клініко-анатомічний прояв отруєння організму залежить від багатьох чинників: кількості і концентрації отрути (розрізняють індиферентні, токсичні і смертельні дози), фізико-хімічних властивостей і стану отрути (напр., отрути, що знаходяться у розчинному стані діють значно швидше і сильніше), шляхів проникнення і розповсюдження й тривалості дії на організм (напр., арсен вбиває коня при введенні йому через рот 10,0-15,0, а через раневу поверхню вистачає всього 2,0), вид тварини. Має значення вік, вгодованість і маса тварини,а також неоднакова чутливість окремих індивідуумів виду, привикання.

Патологоанатомічні зміни при отруєннях неспецифічні, надзвичайно варіабельні і мало характерні, хоча на розтині досить часто можна встановити підозріння на отруєння, а інколи навіть визначити і групу отрути. Разом з тим, на розтині можна виявити зміни характерні для інших (інфекційних, незаразних) хвороб, чим виключити отруєння.

2. Характеристика патологоанатомічних змін при мінеральних отруєннях.

Миш'яковисті з'єднання вживають для знищення шкідників сільського господарства і в лікарських засобах. Місцевий вплив їх на тканину характеризується некрозом, набряком і геморагічним запаленням. При розтині трупів виявляють найбільш виражені зміни в шлунку і кишечнику: гіперемія, крововиливи, катарально-геморагічне або дифтеритичне запалення, некрози. Вміст кишечника шоколадно-бурого кольору іноді видає запах часнику. Печінка, серце, нирки в стані зернистої («варений вид») або жирової (жовтуватого кольору) дистрофії. На серозних і слизових оболонках крововиливи.

Ртутні з'єднання знаходять застосування для протруєння зерна (гранозан, меркуран) і в лікувальних препаратах (каломель, сіра ртутна мазь). Вони володіють кумулятивним властивістю, особливо отруйні для великої рогатої худоби. Місцевий вплив проявляється некрозами. У шлунку і кишечнику гіперемія, крововиливи, катаральне чи катарально-геморагічне запалення, у свиней в товстому кишечнику дифтеритичне запалення, зернисто-жирова дистрофія печінки і міокарда, некроз епітелію нирок, крововиливи на серозних і слизових покривах.

Сполуки фосфору використовують для дезінсекції (знищення комах), знищення щурів і мишей. У трупах виявляють атонію передшлунків у жуйних, катаральний гастроентерит, іноді жовтувате забарвлення слизової оболонки шлунка, дистрофію паренхіматозних органів, набряк легенів. У коней почорніння спинки язика («чорний язик»).

Сполуки міді (мідний купорос, бордоська рідина та ін..) застосовують для обприскування рослин, яка має місцеву припікальну дію. Патологоанатомічні зміни: жовтуватість шкіри і

слизових покривів, множинні крововиливи, нирки та селезінка сірувато-чорного кольору, нирки пухкі, легко розриваються.

Фосфід цинку (фосфористий цинк, зооцид) використовують для боротьби з гризунами (ховрахами, миша ми, щурами). Патологоанатомічні зміни: кров не згорнулася, гострий катаральний гастроентерит, жирова дистрофія паренхіматозних органів, множинні крововиливи на слизових і серозних оболонках, набряк і гіперемія легень.

Кухонна сіль (натрію хлорид) отруйна при надмірному надходженні її з кормом, наприклад з кухонними відходами. У шлунку і кишечнику відзначають гіперемію, гостре катаральне, іноді геморагічне запалення і некрози, набряк стінки шлунка, інфаркти селезінки, гіперемію і крововиливи слизової оболонки сечового міхура.

При хронічному отруєнні - нефрит.

Сечовина (карбамід) використовується в якості кормової добавки. При розтині трупа відчувається запах аміаку, гострий катаральний гастроентерит, дистрофія, іноді запалення печінки і нирок, набряк легенів, плямисті крововиливи на серозних слизових оболонках і м'язах.

Нітрати (калійна і натрієва селітра) вживають як добрива полів і пасовищ де їх поїдає худоба. Накопичуються вони в коренеплодах, у воді, яка містить гниючі залишки рослин і тварин. В організмі тварин нітрати перетворюються в нітрити (солі азотистої кислоти), які і мають токсичну дію. Патологоанатомічні зміни: катарально-геморагічне запалення шлунково-кишкового тракту, іноді з утворенням

виразок, точкові плямисті крововиливи на серозних покривах і слизовій оболонці сечового міхура, дистрофія паренхіматозних органів, запалення нирок, шоколадний колір крові.

Отруєння госиполом (речовина, що міститься в насінні бавовни) виникає при годуванні бавовниковою макухою, шротом без теплової його обробки. Отруюються телята, якщо вони отримують молоко від корів, що поїдають бавовникову макуху. Патологоанатомічні зміни: набряки підшкірної клітковини (особливо в області голови), катаральне запалення шлунка і кишечника з набряком їх стінки і поверхневим некрозом слизової оболонки. У печінці зернисто-жирова дистрофія з мозаїчним малюнком (токсична дистрофія печінки). Жовчний міхур переповнений жовчю, стінка набрякла, зернисто-жирова дистрофія міокарда і нирок, іноді нефрит.

3. Кормові отруєння. Особливе значення в тваринництві має отруєння недоброякісними кормами - гнилими, що бродять, кислими, пліснявими. При розтині трупів виявляють запальні зміни в шлунково-кишковому тракті і дистрофію паренхіматозних органів (печінки, міокарда, нирок).

Основні клінічні ознаки отруєння: раптове масове захворювання тварин при використанні однакового корми і пасовищних ділянок, подібність клінічних ознак і патологоанатомічних змін, швидкість перебігу хвороби і припинення захворювання після вилучення вживаного корму та води. Патологоанатомічні зміни характеризуються запальними процесами в шлунку і кишечнику, дистрофією печінки, в яку надходить кров з  отруйними речовинами,що всмоктались з кишечника і нирок як видільного органу. Супутніми ознаками можуть бути крововиливи як результат дії токсинів на кровоносні судини, гіперемія і набряк легень - наслідок серцевої слабкості. У всіх випадках підозри на отруєння, крім обліку зазначених обставин та клініко-анатомічних ознак, необхідні хімічні та ботанічні аналізи кормів, бажано патолого гістологічні дослідження внутрішніх органів.

4.Принципи патологоанатомічної діагностики отруєнь.

Діагностика отруєння базується на комплексних даних. Тут важливе значення має анамнез, клінічна картина, патологоанатомічні дані, результати бактеріологічного і гістологічного дослідження, а також хіміко-токсикологічні дослідження кормів, води і пат. матеріалу від хворих тварин.

Діагностика отруєнь тварин у багатьох випадках утруднена. Перша підозра на отруєння виникає при одночасному і масовому захворюванні тварин, особливо,  якщо тварини переходять на новий вид чи спосіб годівлі, починають пастися на новому пасовищі, змінюється місце водопою або обробкою  якщо до них застосовують лікарські препаратами.

З       клінічних ознак найхарактернішими є: розлади функції травлення (блювота, пронос, кольки, слинотеча), нервові явища (загальне короткочасне збудження з наступним тривалим пригніченням, судоми, парези, паралічі), посилення діурезу, різке послаблення дихання і серцевої діяльності, сильна пітливість (при отруєнні фосфорорганічними, деякими хлорорганічними та карбаматними пестицидами, у жуйних — сечовиною (карбамідом), звуження зіниці ока (при отруєнні фосфорорганічними, деякими хлорорганічними і карбаматними пестицидами), розширення зіниці ока (при отруєнні рослинами родини пасльонових — дурманом, блекотою, нічною красавкою), підшкірні, внутрішньом'язеві крововиливи (при отруєнні зоокумарином,  зігрітою зеленою масою буркуну), ціанотичність шкіри і коричневий колір кон'юнктиви (при отруєнні нітратами, нітритами та рослинами, що їх накопичують), світло-червоний колір шкіри та слизових оболонок (при отруєнні речовинами, що накопичуються в сорго, суданці, маннику водяному, інколи у виці ярій, конюшині, кукурудзі, люцерні, у насінні абрикоса, сливи, вишні), жовтяничність шкіри слизових оболонок (при отруєнні овець люпином), гіперемія та некрози шкіри (при отруєнні фотосенсибілізуючими рослинами — гречкою, звіробоєм, просом посівним, конюшиною, люпином, еспарцетом посівним), нестримне намагання рухатися вперед (при отруєнні віхою отруйною, дурманом, блекотою). Температура тіла при отруєннях, як правило, не змінюється, деколи знижується і дуже рідко підвищується (при отруєннях похідними фенолу).