Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Січень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

ЗОВНІШНІЙ ОГЛЯД ТРУПІВ ПТАХІВ

Трупи птахів слід помістити на секційні столи і провести за відомою вже схемою реєстрацію та зовнішній огляд, з'ясовуючи такі питання: вид птиці (кури, качки, гуси, індики та ін.), стать, порода, вік, вгодованість, приблизна вага, кому належить.

Стать птахів, особливо курчат, каченят і індиченят можна визначити в добовому віці при огляді клоаки, на слизовій оболонці якої у півників і чоловічих особин каченят та індиченят можна помітити рудиментарний статевий член у вигляді невеликого горбика. А з 20-30-денного віку у несучих і з 40-60-денного віку порід загального користування стать уже можна визначити за вторинними статевими ознаками, як-от: величина гребеня, голови, ширина грудей, товщина кісток плесна, величина і зафарбування хвостового оперення, загальна вага самців більша, ніж вага самок.

Вік птахів визначають за такими основними ознаками: у птахів віком до одного року дзьоб м'який, ріг світлий, кігті короткі, шпори у півнів до 5 місяців тільки помітні, в 7 місяців – довжиною до 3мм, пір'я ніжне, гребінь тонкий, луска ніг гладенька, блискуча. У птахів віком старше року дзьоб твердий, ріг твердий, кігті тверді і довгі, а шпори у півнів довжиною понад 2,5см і завернуті вверх, пір'я грубе, шкіра більш товста, гребінь товстий шорстко-горбистий, луска ніг товста, шорстка.

Проте визначення віку птахів за існуючими ознаками є не точним і не легким завданням, а тому точний вік можна встановити тільки по записах. У практиці в більшості випадків вік птахів визначають за даними анамнезу або відмічають молодий чи старий екземпляр. Вгодованість визначають за ступенем розвитку грудних м'язів і заокругленості живота.

Чим більш виповнений і закруглений живіт, тим більше жирових відкладень під шкірою. Проводячи зовнішній огляд трупа, визначають трупні зміни, які в основному подібні до таких як у домашніх тварин (тільки гіпостази у птахів не спостерігаються), стан оперення, гребеня, борідок, сережок, дзьоба, носа, очей, вух, клоаки.

У здорових птахів пір'я гладеньке, блискуче, у хворих і у тих, що загинули, сухе і скуйовджене. Гребінь, борідки і сережки у здорових птахів червоні через наявність у них великої кількості кровоносних судин, які утворюють печеристі тіла. На трупі ці утворення синюшні, а іноді бліді.

Перед розтином з трупа знімають пір'я, яке до видалення зрошують (обтираючи) ватним тампоном, змоченим 2-3%-вим розчином фенолу або лізолу з метою застереження розлітання пір'я, пуху й пилу, які небезпечні для людей, особливо коли є підозра на захворювання птахів на орнітоз, а також розповзання шкірних паразитів (пухоїдів, пероїдів).

Пір'я легко обскубується у більшості птахів наприкінці літа і восени внаслідок линьки, а з трупів – при розвитку гниття. Закінчивши обскубування, додатково оглядають шкіру, реєструючи ступінь трупного розкладу з появою зеленуватого зафарбування шкіри в ділянці вола і черева. Необхідно пам'ятати, що у птахів потових залоз немає, а є тільки одна шкірна залоза – надхвостова (куприкова).

ФІКСАЦІЯ ТРУПА ПТИЦІ

Для проведення розтину труп птиці фіксують у спиному положенні. Фіксацію трупів можна проводити двома способами.

Один з них полягає в тому, що труп кладуть спиною на дерев'яну дошку розміром 60х40см і прикріплюють до неї цвяхами або шпильками ноги і дзьоб птаха.

Другий, більш поширений спосіб фіксації, має на меті закріпити труп птиці в спинному положенні на секційному столі без прикріплення його і проводиться так: труп кладуть в спинне положення, розрізають шкіру між тулубом і стегнами до тазостегнових суглобів, а потім, натискуючи на стегна, розчленовують у кульшових суглобах і кінцівки, зв'язані з тулубом, кладуть по боках його, забезпечуючи досить стійке положення трупа. Потім проводять розріз шкіри по середній лінії тіла від дзьоба до клоаки, особливо точно і обережно в ділянці вола, щоб його не пошкодити, з наступним відпрепаруванням шкіри з голови, шиї, грудей і черевної стінки.

Знявши з відповідних ділянок тіла шкіру, оглядають м'язи, воло, кіль грудної кістки і переходять до розтину порожнини.

РОЗТИН ГРУДОЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ

Щоб розітнути грудочеревну порожнину, проводять перший поздовжній розріз черевної стінки, починаючи від заднього краю грудної кістки по середній лінії живота до клоаки. Два інших розрізи проводять перпендикулярно до першого, безпосередньо вздовж каудального краю грудної кістки. Утворені при цьому два трикутної форми клапті черевної стінки відвертають у сторони, відкриваючи черевну порожнину.

Наступним завданням є видалення грудної кістки з усіма м'якими тканинами, які її облягають. З цією метою у молодих птахів секційним ножем, а у дорослих – кістяними ножицями розсікають спершу з лівої, а потім з правої сторони реберні стінки (відростки грудної кістки, стернальні ребра, каракоїдну кістку і ключицю). Піднімаючи за каудальний край грудну кістку, підрізають м'які тканини, які залишилися не розсіченими, і відсепаровують грудну кістку від середньої перегородки печінково-черевних мішків і серцевої сорочки, видаляючи грудну кістку разом з частинами стернальних ребер.

Оглянувши з внутрішнього боку видалену грудну кістку, переходять до огляду грудочеревної порожнини, повітроносних мішків і органів. У птахів – 9 повітроносних мішків, які утворюються в результаті випинання слизової оболонки бронхів, а зовні покриті серозною оболонкою.

Повітроносні мішки поділяються на 1 непарний і 4 парних, а саме: міжключичний, який лежить між ключицями і частково охоплює серце; два шийні лежать над трахеєю і стравоходом; два краніальні грудні лежать під легенями і простягаються назад до останнього ребра; два каудальні грудні прилягають до печінки, шлунка і кишечника; два черевні – вільно лежать у черевній порожнині і простягаються аж до ділянки клоаки.

Як у грудочеревній порожнині, так і в повітроносних мішках можуть накопичуватися різного характеру рідини (трансудат, ексудат, кров), спостерігатися крововиливи в серозні і слизові оболонки, пухлини, жовткові перитоніти, випадіння калових мас при розриві кишечника, зміщення органів, запальні спайки між серозними оболонками органів, патологічні процеси органів.

ВИЙМАННЯ ОРГАНІВ ПТИЦІ

Після загального огляду переходять до виймання органів грудочеревної порожнини, яке може проводитися кількома способами.

Один з існуючих способів полягає в тому, що спочатку виймають шлунково-кишковий тракт, далі органокомплекс з легенів, серця, печінки і селезінки; потім нирки з наднирииками і нарешті яєчник з яйцепроводом у самок і сім'яники з сім'япроводом у самців.

Шлунок і кишечник. Перерізавши стравохід перед впадінням у залозистий шлунок, за його кінець піднімають обидві частини шлунка (залозисту і м'язову) і підрізають місце з'єднання головного м'яза з черевною стінкою та відділяють кишечник з підшлунковою залозою, відрізавши його біля клоаки без накладання або з накладанням лігатури в цій ділянці на пряму кишку.

Далі тупим кінцем скальпеля або закритими браншами ножиць, зігнутих по площині, відокремлюють легені з міжреберних заглибин і виймають разом з серцем, печінкою і селезінкою.

Подібно до відокремлення легенів виймають нирки і наднирники із заглибин тазового відділу хребетного стовпа.

Статеві органи. У самців, перерізавши брижу і сім'яні канатики, виймають сім'яники бобовидної форми (лівий трохи більший від правого), які лежать у попереково-крижовому відділі. У самок більшості птахів розвивається тільки один – лівий яєчник з гроновидною поверхнею і розміщений трохи вентральніше від лівої нирки. Перерізавши зв'язку яєчника і відділивши яйцепровід від брижі та відсепарувавши клоаку, виймають статеві органи самки.

Дорзально від клоаки розміщена грушовидної форми фабрицієва сумка, яка являє собою лімфоїдний орган, добре розвинутий у молодих птахів, а у дорослих відсутній зовсім.

Так, у курей фабрицієва сумка в 5-місячному віці досягає розміру 2,5х2,5см в один рік стає величиною з горошину і потім зовсім зникає.

За другим методом виймання органів грудочеревної порожнини починають з серця і послідовно переходять до печінки, селезінки, шлунково-кишкового тракту, сечостатевих органів і легенів.

Виймання серця. Пінцетом відтягують серцеву сумку в ділянці верхівки серця і розрізують її ножицями, оглядаючи вміст і поверхню серозного листка. В нормі в серцевій сумці перебуває 2-3 краплі прозорої серозної рідини, а при патологічних процесах може накопичуватися трансудат, ексудат, кров у кількості 10-15мл. Відтягнувши серцеву сумку до основи серця, захоплюють його за верхівку і, піднявши вверх, перерізають судини в основі серця, поміщаючи його на секційний стіл або в емальований кювет.

Виймання печінки. Спочатку руйнують з'єднання правого і лівого краю печінки з черевним мішком, а потім, піднявши праву долю печінки, ножицями розсікають з'єднання жовчного міхура з черевним мішком (у голубів, цесарок, попугаїв жовчного міхура немає) і, нарешті, руйнуючи зв'язок печінки з порожнистими венами та повітроносними мішками в ділянці спини, останню виймають з грудочеревної порожнини.

Виймання селезінки. Селезінка у птахів невеликого розміру, круглої форми, лежить у вирізці між залозистим і м'язовим шлуночками. Щоб вийняти селезінку, необхідно перерізати селезінкову артерію і сполучнотканинні тяжі, які йдуть від правого краю селезінки до черевного мішка.

Шлунково-кишковий тракт і сечостатева система виймаються з порожнини так, як і при першому способі.

Виймання легень. Легені птахів відносно малі і лежать у заглибині між хребетними кінцями ребер, а вентральна поверхня їх прикрита рудиментарною діафрагмою.

Для здійснення операції виймання легенів спочатку проводять відділення рудиментарної діафрагми подовж гострого вентрального краю легенів, а потім тупим кінцем скальпеля або закритими браншами зігнутих по площині ножиць піднімають легені з міжреберних заглибин і потім перерізають, якщо виникає потреба, клітковину, яка з'єднує легені з хребтом.

Органи грудочеревної порожнини можуть досліджуватися зразу ж після їх виймання або після дослідження органів ротової порожнини і ділянки шиї.

Ротову порожнину, стравохід і воло розтинають одним розрізом, починаючи від кута дзьоба, увівши браншу ножиць у ротову порожнину, а потім розтинають гортань і трахею. Для визначення вмісту носової порожнини відрізняють ножицями впоперек верхню щелепу біля носових отворів і натискують на носову ділянку. При наявності патологічних процесів у носовій порожнині буде виділятися рідина різного характеру.

Досліджуючи воло, визначають його вміст, наявність сторонніх предметів, стан слизової оболонки і стінки в цілому.

Щитовидна залоза має овальну форму і розташована по боках трахеї при переході її у нижню гортань (співоча гортань), а прищитовидні залози розташовані позаду щитовидних.

Зобна (волова) залоза у молодих птахів розташована поряд з яремними венами, а у дорослих – редукується.

ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІВ ПТИЦІ

Дослідження органів грудочеревної порожнини проводиться за такою схемою.

Серце. Серце кладуть верхівкою до розтинаючого, а випуклою передньою поверхнею – вверх серце птаха розтинають, так як і ссавців, тобто права половина серця буде повернена наліво, а ліва – направо. Розрізи правого шлуночка спочатку проводять паралельно правій поздовжній борозні, а потім через легеневу артерію, внаслідок чого відкривається м'язова пластинка, що виконує роль тристулковоого клапана між правим передсердям і шлуночком. Повернувши серце направо, проводять поздовжній розріз стінки передсердя і шлуночка через їх правий край, розкриваючи для огляду порожнини правої половини серця. Потім повертають серце наліво і через лівий край проводять поздовжній розріз лівого передсердя і шлуночка, відкриваючи їх порожнини для огляду. Через лівий шлуночок ножицями розрізають аорту.

Легені. Легені являють собою губчасту масу з великою площею повітряних капілярів. У кожну легеню входить один головний бронх першого порядку, який проходить через всю легеню і впадає у великий черевний повітроносний мішок. Цей бронх необхідно обов'язково розтинати. Від головного бронха відходять до поверхні легенів бронхи іншого порядку, частина яких відкривається в інші повітроносні мішки. В легенях птахів можуть реєструватися такі ураження, як і в легенях ссавців.

Печінка. Печінка птахів відносно велика і крихка, складається з двох долей. Досліджуючи печінку, проводять розрізи жовчних проток і паренхіми. Нерідко у птахів спостерігається інфільтративна жирова дистрофія і туберкульозне ураження печінки.

Селезінка. Селезінку оглядають назовні і на розрізі.

Шлунково-кишковий тракт. Розтин залозистого шлунка проводять ножицями, починаючи поздовжній розріз з місця впадіння стравоходу і ведуть по дорзальному краю заднього головного м'яза, а потім скальпелем розрізають м'язовий шлунок по його випуклій поверхні до місця виходу дванадцятипалої кишки. Після огляду вміст м'язового шлунка знімають рогову кутикулу, відкриваючи слизову оболонку шлунка.

Тонкий відділ кишечника у птахів порівняно короткий і перевищує довжину тіла у курки в 5-6 разів, у качки і гуски – в 4-5 разів. Дванадцятипала кишка утворює довгу петлю, яка досягає таза, в якій розташована підшлункова залоза.

Товстий відділ кишечника дуже короткий і складається з двох сліпих і прямої кишок. Пряма кишка переходить у клоаку.

Розтин і дослідження кишечника проводиться подібно як у ссавців.

Сечостатеві органи. Дослідження статевих і сечових органів краще починати з клоаки. Органи оглядають зовні і проводять дослідження після відповідних розрізів їх.

В окремих випадках виникає потреба провести розтин черепної коробки і спинномозкового каналу з вийманням головного і спинного мозку, дослідження кісткового мозку.

Розтин черепної коробки і виймання головного мозку може проводитися двома способами.

Перший спосіб розтину черепної коробки проводиться майже так, як у ссавців, а саме: видаливши м'які тканини з кісток черепа, проводять розсікання їх кістяними або звичайними ножицями в двох напрямках. Перший розріз проходить в поперечному напрямку посередині очних орбіт, два інших – по боках у вигляді дуг до потиличного отвору і останній поздовжній розріз – по середній лінії черепної кришки. Таким чином, утворені дві симетричні кісткові половинки пінцетом відвертають назад і на боки, відкриваючи черепну порожнину. Виймання і розтин головного мозку проводиться в основному так, як і у ссавців.

Другий спосіб полягає в сагітальному розпилі або перерубуванні черепа. Відділену голову птаха по атланто-потиличному з'єднанні фіксують на столі або дощечці і проводять сагітальний розпил черепа густою пилкою або перерубують секційним ножем, поставивши лезо посередині черепа (по місцю зрощення лобних, вискових і тім'яних кісток) і постукуючи по ньому молотком до розчленування голови на дві симетричні половини.

Кінцем скальпеля обережно виймають обидві півкулі мозку і досліджують.

Спинний мозок. Перед тим як провести розтин спинномозкового каналу, з хребта знімають м'які тканини і кістяними ножицями видаляють кісткові відростки так, щоб дорзальна і вентральна поверхні хребта були більш-менш рівними. Потім, відповідно закріпивши хребет, проводять розпил тонкою пилкою по середній лінії дорзальної і вентральної поверхонь хребців. Відтягуючи розпиляні хребці на боки, відкривають спинний мозок.

Розпил спинномозкового каналу можна проводити і іншим способом, який полягає в тому, що хребет спочатку розрізають на три частини: шийну, грудну і попереково-крижову, а потім кістяними ножицями перекушують дужки хребців, і перед розтинаючими відкривається відповідна ділянка спинного мозку.

Як постійне явище, тверда мозкова оболонка в ділянці дорзальної поперечної борозни крижової частини спинного мозку зафарбована в сіро-коричневий аж до чорного колір (меланоз). В поперечному потовщенні спинного мозку перебуває ніжне драглистоподібне тіло яйцевидної форми, так зване гліальне утворення.