Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Жовтень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВЗЯТТЯ ПАТОЛОГІЧНОГО МАТЕРІАЛУ

Нерідко при розтині трупів, ветеринарно-санітарній експертизі туш і органів вимушено забитих і тварин які загинули, виникає потреба брати патологічний матеріал і направляти в ветеринарну лабораторію для додаткових досліджень з метою підтвердження клінічного діагнозу, визначення причин захворювання та загибелі тварин, птахів, бджіл і риб, особливо при неясних ознаках хвороби та підозрі, на заразні захворювання.

Від знань і умінь методики взяття патологічного матеріалу від хворих і тварин які загинули, птахів, бджіл, риб часто залежить результат лабораторного дослідження.

Патологічний матеріал необхідно брати стерильним інструментом, у стерильний посуд, якомога скоріше після смерті тварини, до початку розкладу трупа. Поверхню органа (тканини) на місці вирізання кусочка, припікають або обпалюють тампоном, що горить, змоченим спиртом денатуратом, спиртом ректифікатом.

Інструменти, якими передбачається брати патологічний матеріал, стерилізують кип'ятінням у воді протягом 30 хвилин, а перед використанням додатково фламбують над полум'ям ватного тампона, що горить, спиртівки.

Посуд, в який поміщають патологічний матеріал (скляні банки, стакани, колби, флакони, пробірки та ін.), стерилізують в автоклаві, стерилізаторі або духовці газової плити.

Перед стерилізацією посуд ретельно миють, просушують або витирають чистим рушником, закривають у кілька разів згорнутим фільтрувальним папером і зав'язують шпагатом.

Щоб простерилізувати посуд у духовці звичайної груби, його складають у таз, наполовину наповнений піском, і після цього поміщають у духовку на відповідний час. Стерилізацію посуду проводять до легкого побуріння паперу, яке настає при температурі близько 160 градусів. Такий посуд зберігають в ящиках і в міру потреби використовують.

Для виготовлення мазків з крові, гною та інших патологічних виділень з природних порожнин використовують стерильні предметні стекла.

Предметні стекла виготовляють так: спочатку кип'ятять в 1-2%-вому водному розчині соди протягом 10-15хв, потім стекла промивають охолодженим окропом, витирають стерильним рушником і для постійного зберігання поміщають у скляну банку з широкою шийкою з притертою пробкою в розчин спирт-ефіру у рівних частинах.

На банку наклеюють етикетку з написом складу розчину і дату поміщення стекол.

Патологічний матеріал можна відправляти в ветеринарну лабораторію в не консервованому і консервованому вигляді, залежно від швидкості доставки матеріалу, способів дослідження, що передбачаються, та різновидності збудників хвороб.

Для консервування застосовують 30-40%-вий водний розчин гліцерину, 96-градусний спирт ректифікат, 10%-вий водний розчин продажного формаліну, 10%-вий водний розчин нейтрального формаліну, насичений розчин кухонної солі, 5%-вий розчин карболової кислоти та інші консерванти, залежно від захворювань.

Нейтральний формалін готують шляхом додавання до продажної сухої крейди або вуглекислої магнезії до 1/10-1/20 його об'єму. Насичений розчин кухонної солі готують шляхом розчинення в 1л киплячої води 340-358г солі. Причому в охолодженому розчині в осад випадають кристали.

ТЕХНІКА ВЗЯТТЯ І ПЕРЕСИЛКИ ПАТОЛОГІЧНОГО МАТЕРІАЛУ ДЛЯ БАКТЕРІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Кусочки органів або тканин краще вирізати на границі з неураженими ділянками розміром 6х6х6см, і вагою до 200г, органи дрібних тварин і птахів беруть цілими, лімфатичні вузли – цілими з навколишньою жировою тканиною. Трупи поросят, ягнят, телят, птахів краще посилати цілими в непроникній тарі.

Трубчасті кістки беруть більш короткі, цілими, очищають від м'язів і сухожилля, загортають у марлю або полотно (мішковину), змочену 5%-вим розчином карболової кислоти. Кістку можна посипати кухонною сіллю і загорнути в полотно.

Кишечник звільняють від вмісту, перев'язують кінці на ділянках, найбільш патологічно змінених, і відрізають тонкого відділу до 50см, а товстого – до 40см, поміщаючи в банки з 30-40%-вим водним розчином гліцерину або в насичений розчин кухонної солі за об'ємом у 2 рази більшим, ніж матеріал.

Кал від трупів можна посилати на дослідження у відрізку не розітнутого кишечника, перев'язаного з обох кінців, в стерильних банках, склянках, флаконах, пробірках. Калові маси повинні доставлятися в лабораторію не пізніше 24 годин після взяття.

Кусочки шкури беруть з найбільш уражених і менш цінних ділянок розміром 10х10см. Якщо проби шкур беруть з великої кількості, то до кожної проби прикріпляють етикетку з написом, крім порядкового номера, номера і серії, якими позначена шкура, від якої взята проба. Кусочки шкур нанизують на дротяні стержні і поміщають у стерильний герметично закритий посуд.

Рідкий патологічний матеріал – кров, гній, слиз, ексудат, жовч, сечу та ін. беруть в пастерівські піпетки або шприцом з голкою. Якщо рідкий патологічний матеріал береться пастерівськими піпетками, то кінці їх спочатку обпалюють над полум'ям горілки, запаяний тонкий кінець обламують і ним, на попередньо припаленім місці уколюють в орган чи патологічне утворення, натягують в розширену частину її патологічного матеріалу з наступним запаюванням над полум'ям горілки тонких кінців. Запаяну пастерівську піпетку поміщають у пробірку, на дно якої кладуть вату і закривають ватною пробкою. Запаюючи піпетку, потрібно уникати перегрівання патологічного матеріалу. Рідкий патологічний матеріал, взятий шприцом, переливають в стерильні пробірки, флакони, баночки. Для мікроскопічного дослідження рідкого патологічного матеріалу з нього готують мазки.

Мазки крові готують для мікроскопічного дослідження на виявлення окремих збудників інфекційних та інвазійних хвороб, а також для визначення лейкоцитарної формули. Від живих тварин кров беруть з вени вушної раковини або з краю верхівки кінчика вуха, а у птахів – верхівки гребінця або пахвової вени.

На місці взяття крові вистригається шерсть, протирають шкіру ватним тампоном, змоченим спиртом, а потім ефіром, і після цього роблять укол голкою, надріз скальпелем або ножицями. Перша крапля крові видаляється стерильною ватою, за винятком гемоспоридіозів, при підозрі на які береться перша крапля, тому що в ній частіше можна виявити кровопаразитів. Наступна крапля крові береться на предметне скло шляхом легкого доторкування до краплі крові поверхнею одного кінця скла.

Предметне скло з краплею крові перевертається в горизонтальне положення і утримується між пальцями лівої руки. До лівого краю краплі прикладають під кутом 45 градусів друге предметне скло з шліфованим краєм і відламаними кутами шляхом закладання їх між бранші ножиць, щоб це скло було вужче, ніж перше, або прикладають покривне скло для того, щоб одержаний мазок був вужчий за ширину предметного скла. Коли крапля крові рівномірно розподілена по задньому краю ребра скла, його швидко проводять по поверхні нижнього, не доводячи до краю на 0,5-1см. Готують не менше 4-6 мазків, і для кожного мазка беруть свіжу краплю крові. Приготовлені мазки висушують на повітрі, в літній період прикриваючи злегка папером від комах, які можуть з'їсти шар крові, і від прямих сонячних променів. Мазки повинні бути тонкими і достатньої довжини.

Мазки з тканин, гною, органів і різних патологічних виділень готують шляхом розмазування матеріалу на предметному склі стерильною скляною паличкою або ребром іншого предметного скла. Твердий патологічний матеріал розміщують і розтирають між двома предметними стеклами, роз'єднавши їх, одержують два тонких мазки. В окремих випадках готують препарати-відбитки, для чого вирізаний кусочок органа захоплюють пінцетом і вільною поверхнею кусочка роблять на склі кілька тонких відбитків. На висушених мазках кінцем скальпеля або кровопускальною голкою роблять напис шляхом здряпування ділянок матеріалу, вказуючи номер або кличку тварини, назву господарства, кому належить тварина і дату приготування мазка. Після цього мазки складають попарно, перекладаючи їх кусочками сірників, кінці яких не повинні виходити за краї скла, а потім завертають в папір і перев'язують туго ниткою, складають супровідну і відправляють в лабораторію.

ВЗЯТТЯ ПАТОЛОГІЧНОГО МАТЕРІАЛУ ДЛЯ ПАТОЛОГОГІСТОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Для патологогістологічного дослідження необхідно патологічний матеріал брати від свіжих трупів. Кусочки повинні бути товщиною 1-2см, шириною до 3 см і довжиною до 5 см з різних ділянок патолгічно змінених органів і тканин на границі з неураженими ділянками. Взятий патологічний матеріал зараз же поміщають в скляний або глиняний посуд і заливають фіксуючою рідиною за об'ємом у 10 разів більшим, ніж об'єм взятого матеріалу.

Для консервування препаратів краще використовувати 10%-вий розчин продажного формаліну, також можна використовувати 96-градусний спирт ректифікат, але при цьому товщина кусочків не повинна перевищувати 0,5см. Фіксуючу рідину через добу необхідно замінити на свіжу. Матеріал, зафіксований на місці протягом 2-5 днів, при відправці в лабораторію можна перекладати в менший посуд і заливати фіксуючою рідиною, щоб остання тільки покрила матеріал. Головний, спинний мозок та інші нервові тканини краще фіксувати в 10%-вому розчині нейтрального формаліну. Для уникнення промерзання патологічного матеріалу при транспортуванні взимку його після попереднього фіксування на місці в формаліні перед відправкою поміщають у 30-50%-вий розчин гліцерину на 10%-вому формаліні або в 70%-вому спирті чи насиченому розчині кухонної солі.

 

ВЗЯТТЯ ПАТОЛОГІЧНОГО МАТЕРІАЛУ ВІД ЗАГИБЛИХ І ХВОРИХ ТВАРИН ПРИ ПІДОЗРІ НА ОТРУЄННЯ

Для хімічного дослідження, коли є підозра на отруєння, посилають у ветеринарну лабораторію: уражену частину стравоходу і шлунка з вмістом до 0,5кг, тонкого відділу кишечника довжиною до 50см і товстого до 40см з вмістом, частину печінки з жовчним міхуром вагою до 0,5-1,0кг від великих тварин і цілу печінку від дрібних тварин, одну нирку, скелетних м'язів до 0,5кг, сечі до 0,5л, уражених легенів до 0,5кг, трахею, частину серця, селезінки і головного мозку.

Патологічний матеріал направляють в не консервованому вигляді в скляному або глиняному посуді. В окремих випадках допускається консервування патологічного матеріалу спиртом ректифікатом у співвідношенні 1 частина спирту на 2 частини матеріалу. Одночасно посилають пробу спирту (не менше 50,0), яким консервували матеріал. На гістологічне дослідження посилають кусочки паренхіматозних органів, фіксованих у 10%-вому розчині формаліну в співвідношенні на 1 частину матеріалу 15 частин формаліну.

Пробки банок обгортають папером, обв'язують шпагатом, кінці якого припечатують сургучною печаткою. На кожну банку наклеюють етикетку з написом, які органи, в якій кількості, вид, кличка, інвентарний номер тварини, дата падежу і розтину трупа.

Одночасно посилають рештки кормів з годівниць, проби всіх кормів, які згодовувалися останні 2 тижні вагою по 1кг, а при потребі і хімікати (мінеральні добрива, отрутохімікати) в кількості від 100,0 до 1000,0.

ПРАВИЛА ВЗЯТТЯ І ВІДПРАВКИ ГЕЛЬМІНТІВ ДЛЯ ДОДАТКОВИХ ЛАБОРАТОРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Гельмінти для додаткових досліджень направляються тільки в консервованому вигляді.

Трематоди і стрічкові черви після виймання з органів поміщають у посуд (кювети, колби, банки) з водою або фізіологічним розчином, де вони гинуть. Потім дрібні форми стрічкових гельмінтів і трематоди цілими, а від великих форм стрічкових гельмінтів головку та окремі членики кладуть на предметні стекла, прикривають предметними або покривними стеклами і кладуть на деякий час під вантаж для спресування. Таким чином приготовлені препарати поміщають у бактеріологічні чашки з 70-градусним спиртом. Через 10-12 годин препарати переносять у флакони з широкою шийкою, баночки з притертими (пробками і знову, заливши 70-градусним спиртом, відправляють у ветеринарну лабораторію.

Пухирчаті форми стрічкових глистів (ехінококи, фіни, ценурус) фіксують і зберігають у рідині Барбагалло.

Нематоди (круглі глисти) після короткочасного промивання водою поміщають у флакони, пробірки з рідиною Барбагалло і в такому вигляді направляють для додаткових досліджень.

Скребні (колючеголові) фіксують у 70-градусному спирті.

ПРАВИЛА ВЗЯТТЯ І ПЕРЕСИЛКИ ДЛЯ ДОДАТКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ МАТЕРІАЛУ ВІД БДЖОЛОСІМЕЙ

При масовій загибелі дорослих бджіл або розплоду виникає необхідність відбирати і посилати в ветеринарні лабораторії для додаткових досліджень патологічний матеріал.

Для досліджень беруть мертві або хворі робочі бджоли, матки, трутнів, яйця, личинки і лялечки, паразитів і хижаків бджіл, а також корми.

Хворих бджіл збирають на дні вулика, на землі біля пасіки або в полі. Хворі бджоли, матки, трутнів відправляють в лабораторію живими тільки в тому випадку, коли їх зможуть доставити протягом доби. Бджіл, маток, трутнів збирають у маточну кліточку, в коробку з-під сірників, пляшку, пакет. Маточну кліточку постачають кормом, як і при пересилці маток, а для постачання кормом інших коробок у верхній частині їх роблять 2-3 паралельні, близькі один до одного, отвори шириною 2-3 мм. Над ними закріпляють злегка змочений кусок цукру. Якщо живими протягом доби не можуть бути доставлені в лабораторію бджоли, матка, трутні через далеку віддаль або гострий перебіг хвороби, їх поміщають в посуд по 30-50 шт. і заливають медом з таким розрахунком, щоб шар бджіл був залитий 8-10-кратним шаром густого меду.

Якщо вимерла вся сім'я, то посилають свіжі трупи (беруть з верхнього шару) без консервування, в коробках з-під сірників. Для дослідження на хімічні отруєння посилають в лабораторію не менше 100-200г загиблих бджіл.

Хворі яйця або які загинули, личинки, лялечки пересилають з стільниками. Для цього вибирають гніздову рамку з більш світлим стільником і найбільш вираженою картиною ураження розплоду, вирізають стільник розміром 10х15см і кладуть у дерев'яний ящик на планки товщиною в олівець, щоб стільник не торкався дна та кришки.

Мед і пергу (пилок) сумнівної якості посилають в посуді. Мед беруть з стільників ножем або металічною ложкою без руйнування середостіння стільників. Проби меду беруть з різних ділянок стільника вагою до 100-150г. Пергу пересилають в стільниках у кількості до 100-150г.

Паразитів і хижаків умертвляють сірчистим газом, парами бензину, хлороформу, ефіру, формаліну. Комах з твердим хітиновим покривом посилають у лабораторію в коробках з-під сірників, цигарок між шаром вати, а з м'яким хітиновим покривом – яйця, личинки і лялечки у банках з 70-градусним спиртом або 4%-вим розчином формаліну. Кліщів, виявлених на бджолах, стільниках, перзі відсівають через сито, збирають у флакони і заливають 70-градусним спиртом або рідиною за прописом: спирту 70-градусного 87 частин, гліцерину 5 частин, міцної оцтової кислоти 8 частин.

Матеріал пересилають поштою або нарочним з супровідною.

УПАКОВКА І ПЕРЕСИЛКА ПАТОЛОГІЧНОГО МАТЕРІАЛУ

Трупи дрібних тварин, частини трупів великих тварин і окремі органи, які направляються в свіжому вигляді для дослідження в лабораторію, доставляються тільки нарочним.

Патологічний матеріал, особливо від трупів тварин, якщо є підозра на інфекційні захворювання, окутують мішковиною або полотном, змоченим 5%-вим розчином креоліну, лізолу або 20%-вим вапняним молоком, і упаковують в щільний дерев'яний або металічний ящик з тирсою, половою або стружкою. Органи, тканини та інший патологічний матеріал, який відправляється у ветеринарну лабораторію поштою, повинен бути фіксований однією з консервуючих рідин, поміщений в скляний посуд і герметично закупорений гумовою, корковою або притертою скляною пробкою, яку закріплюють дротом або мотузком і заливають менделеєвською замазкою (сургучом, смолкою, парафіном, воском). Посуд вкладають у міцний щільний ящик та добре обкладають ватою, жмутиками, стружками, тирсою або іншим пакувальним матеріалом. Кістки обмотують змоченими в дезрозчині марлею, полотном і також упаковують в ящики. Упаковка повинна повністю гарантувати доставку матеріалу в лабораторію цілим і виключати можливість розсівання інфекції. На лицевому боці посилки (зверху) роблять напис: «Обережно – скло» і «Верх». Скляний посуд, в який поміщено патологічний матеріал з підозрою на наявність особливо небезпечних інфекцій (сап, сибірка, емфізематозний карбункул, бруцельоз, туляремія, перипневмонія великої рогатої худоби, чума великої рогатої худоби, чума свиней, чума птахів, ящур, сказ), обов'язково закупорюють у металічну коробку, яку запаюють, пломбують або опечатують, а потім закупорюють ще в дерев'яний ящик. Якщо такий матеріал відправляється нарочним, то герметично закупорений скляний посуд дозволяється перевозити без металічної коробки, але в дерев'яному ящику.

На патологічний матеріал, що відправляється, складається супровідний документ, в якому відмічається, який, де, скільки, в який посуд поміщений і як запакований матеріал, короткі відомості про дату захворювання і падежу тварини, клінічні ознаки, патологоанатомічні зміни в органах і тканинах, виявлених при розтині трупа, на яке захворювання необхідно провести дослідження.

Якщо при одержанні лабораторією патологічного матеріалу буде виявлено невідповідність його з супровідним документом або псування патологічного матеріалу, складається акт, копію якого відправляють ветеринарному лікарю, фельдшеру, які направили патологічний матеріал. Патологічний матеріал, що поступив у ветеринарну лабораторію, реєструється в спеціальному журналі.