Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

План заняття:

1.      Етіологія і патогенез ендокринних розладів.

2.      Гіпер- і гіпофункція гіпофізу

3.      Розлади роботи щитовидної залози.

4.      Порушення функції прищитовидної залози.

5.      Розлади регуляції наднирників і підшлункової системи. (С/В)

6.      Стрес.

Література (основна та додаткова):

1.        Налётов Н. А. Патологическая физиология и патологическая анатомия сельськохозяйственых животных. – М.: Агропромиздат, 1991 – с. 219-224.

2.        Мазуркевич А.Й., Урбанович П.П., Василик Н.С. Патологічна фізіологія і патологічна анатомія тварин. – В.: Нова книга, 2008. – с.236 – 239; 241с.

Регуляція основних фізіологічних процесів здійснюється нервовою системою і гуморальними механізмами. Серед останніх найважливіше місце належить ендокринній системі. Незважаючи на відому автономність, залози внутрішньої секреції регуляторно піддаються впливам нервової системи, яка змінює синтез гормонів і з їх допомогою перебудовує функції організму відповідно до змін умов зовнішнього і внутрішнього середовища.

     Тому функція залоз внутрішньої секреції повністью залежить від стану нервової системи. Так, психологічна травма може стати причиною статевих розладів, тиреотоксикозу, викиду великої кількості адреналіну і т. д. У той же час ендокринні залози впливають на нервову систему. Так, у кастрованих собак спостерігається, за висловом І. П. Павлова, «знищення вищої нервової діяльності» - це неврози, порушення умовних рефлексів та ін. Агресія самців у шлюбний період також обумовлена впливом статевих гормонів на поведінку через центральну нервову систему.

     Взаємозв'язок здійснюється між залозами внутрішньої секреції за принципом саморегуляції.

     Причини ендокринних порушень різноманітні: порушення центральної нервової системи (неврози, запалення, психотравми), пухлини залоз внутрішньої секреції, місцеві розлади кровообігу (травми, крововиливи), запалення залоз, бактеріальні та вірусні інфекції, аліментарні фактори (дефіцит йоду в їжі, надлишок вуглеводів і т. д.), радіація, спадкові чинники та ін.

     Патогенез ендокринних порушень виражається гіперфункцією (збільшенням активності залози), гіпофункцією (зниженням активності) і дисфункцією (спотворенням функцій залози).

     Порушення функції гіпофіза.

      Гіпофіз складається з трьох часток: передня (залозиста, аденогіпофіз), задньої (нейрогіпофиз) і проміжна.

     Передня частка гіпофіза виділяє соматотропний гормон (СТГ) або гормон росту, адрено-кортикотропний гормон (АКТГ), тиреотропний гормон (ТТГ), гонадотропні гормони (фолікулостимулюючий і лютеїнізуючий), лактотропний - ліпотропін - речовина, що володіє жиромобілізуючою дією .

     Задня частка гіпофіза (нейрогипофиз) виділяє вазопресин (антидіуретичний гормон) і окситоцин.

     Гіперфункція передньої долі гіпофіза супроводжується посиленням росту. Вплив гормону росту пов'язаний з його здатністю підвищувати проникність клітин для амінокислот, збільшувати синтез білка і знижувати його розпад. Це проявляється у вигляді гігантизму або акромегалії (несиметричних частин тіла).

     Гігантизм розвивається при посиленій продукції СТГ в молодому віці, коли ростуть всі кістки скелета.

     При акромегалії ростуть тільки дистальні кістки кінцівок, кістки черепа, язик, внутрішні органи. Тому виникають диспропорції екстер'єру, а також внутрішніх органів.

     Гіпофункція передньої долі гіпофіза може бути відтворена в експерименті видаленням всього гіпофіза або тільки його передньої частки. У молодих тварин після видалення гіпофіза настає різке порушення росту і загального розвитку тварини.

     Відставання в рості (карликовість) пов'язане з випаданням функції соматотропного гормону Більшість інших змін у розвитку тваринного організму пов'язано з відсутністю впливів інших тронних гормонів гіпофіза на щитовидні, надниркові, статеві залози, які при цьому піддаються атрофії.

     При видаленні гіпофіза у тварин спостерігається млявість і малорухливість, знижується основний обмін і з'являється гіпотермія, гіпоглікемія, знижується стійкість організму на вплив несприятливих факторів. При частковій недостатності передньої долі гіпофіза характерне зменшення утворення будь-якого одного гормону. Так, зниження продукції гонадотропних гормонів призводить до інфантилізму, тобто недорозвиненості статевих залоз, а значить, до фізичного і статевого недорозвинення.

     Пошкодження (задньої частки) нейрогипофиза проявляється в гіпер- і гіпофункції.

     Підвищення секреції вазопресину сприяє накопиченню рідини в організмі. Це пов'язано з підвищеною діяльністю антидіуретичного гормону, спрямованої на посилення всмоктування рідини в ниркових канальцях. При гіпофункції задньої долі гіпофіза всмоктування рідини в ниркових канальцях знижується, і велику кількість сечі виводиться з організму. Настає поліурія. При видаленні нейрогипофиза порушується процес вагітності і лактація, що пов'язано з впливом гормону на гладку мускулатуру матки, вимені.

     Порушення функції щитовидної залози.

     Щитовидна залоза - парний орган, розташований поблизу гортані по обидві сторони трахеї. Основним компонентом її гормону є йод і амінокислота тирозин. У щитовидній залозі виробляються гормони тироксин і трийодтиронін. Останній в 5-10 разів активніший тироксину. Йод в організм тварини надходить з кормом і водою. Гормони щитовидної залози впливають на всі види обміну речовин, ріст і розвиток, на нервову систему та інші фізіологічні процеси.

     Гіперфункція щитовидної залози виникає внаслідок порушення її нервової регуляції, підвищеного виділення передньою долєю гіпофіза ТТГ (тіреотропного гормону), впливу інфекції, токсичних речовин на залозу. Виникший гіпертиреозсупроводжується розладом всіх видів обміну речовин, зменшенням маси тіла, збільшенням температури тіла, посиленням діяльності серця і легень, проносом, виснаженням, розладами з боку нервової системи (підвищується збудливість і рухова активність).

     При гіпертиреозі особливо посилюються вуглеводний, білковий і жировий обмін. Печінка збіднюється на глікоген, вуглеводи легко утилізуються тканинами і не встигають переходити в жири. У свою чергу жири виходять з депо і окислюються в печінці з утворенням кетонових тіл. Йде посилений розпад білків і виникає від´ємний азотистий баланс з підвищеним накопиченням у крові азотистих продуктів обміну (залишкового азоту). Все це і викликає виснаження організму (кахексію).

     Найбільш типова форма гіперфункції щитовидної залози - базедова хвороба. Вона проявляється у вигляді зобу - збільшення об'єму щитовидної залози, витрішкуватість і тахікардії. Об’єм  щитовидної залози збільшується за рахунок гіперемії та кількості її фолікулів. Витрішкуватість пов'язана з підвищенням тонусу гладкої мускулатури позаду очного яблука, що обумовлює підняття повіка і розкриття очної щілини. Посилення серцевої діяльності (тахікардія) викликане активізацією гормонамі щитовидної залози симпатичного нерва, що призводить до зміни енергетичного забезпечення серця.