Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІВ

Досліджуючи органи і тканини після їх виймання проводять зовнішній огляд, звертаючи увагу на стан поверхні, колір, наявність крововиливів, набряків, мислиме порівняння розміру і форми з анатомічно нормальним органом або вимірюють довжину, ширину, товщину його, промацують для визначення консистенції, флюктуації. Потім знімають капсулу з капсульних органів і проводять розрізи паренхіми, досліджуючи на можливі дистрофічно-запальні процеси. Розрізи органів і тканин проводять гострим ножем або скальпелем, різати потрібно плавно, до себе, не допускати рухів пиляння, щоб поверхня розрізу була по можливості рівна, гладенька і порівняно велика. При розрізі м'яких тканин, особливо мозку, необхідно ніж змочувати водою для застереження прилипання тканин до нього. Часто на одному органі роблять кілька розрізів і після кожного ретельно оглядають поверхню розрізу.

Язик. Досліджуючи язик, тупим боком ножа очищають його поверхню від слизу, решток корму, визначають його величину, консистенцію, стан слизової оболонки та тканини в цілому. Проводять розріз язика вздовж і досліджують на можливе ураження актиномікозом, фінозом, на наявність абсцесів та глибоких травм.

Глотка. Розрізавши посередині м'яке піднебіння, яке знаходиться при язику, та відвернувши клапті його на боки, перед нами відкривається глотка. Звертають увагу на стан слизової оболонки, де часто зустрічаються запалення її ( Pharyngitis), оглядають зовні і на розрізі праву і ліву мигдалини, заглоткові середні і бокові лімфатичні вузли. Всі виявлені зміни записують у протокол або акт.

Стравохід. За глоткою кишковими ножицями розтинають стравохід по всій його довжині, досліджуючи стан слизової оболонки і стінки в цілому. З патологічних процесів у стравоході можуть мати місце: запалення слизової оболонки (Oesophagitis), дивертикули стравоходу, розрив стравоходу (Ruptura oesophagi), закупорка стравоходу (Ubturatio oesophagi) звуження, стравоходу (Stenosis oesophagi ) та інші.

Щитовидні і прищитовидні залози. Щитовидні залози лежать по боках перших двох-трьох кілець трахеї і з'єднуються між собою на нижній поверхні трахеї тонким сполучнотканинним перешийком. Формою, розміром і кольором щитовидні залози нагадують невелику сливу. Визначають величину, колір, форму, консистенцію по зовнішньому огляду і, проводячи розріз по довжині, досліджують на наявність колоїду, кіст тощо. Одночасно з щитовидними залозами досліджують прищитовидні, які розміром з сочевичне зерно. Одна з них лежить між щитовидною залозою і гортанню на гілці щитовидної артерії, а іноді – в щитовидній залозі друга, внутрішня, яка буває не завжди, лежить біля гортанного кільця щитовидної залози на її поверхні.

У молодих тварин досліджують також вилочкову залозу, шийна частина якої лежить по боках трахеї двома асиметричними гілками.

Гортань і трахея. Оглянувши зовні надгортанник, м'язи гортані і голосову щілину, а також трахею, проводять кишечними ножицями, розріз гортані по середній лінії верхньої стінки її та розріз трахеї по поперечних перетинках хрящових трахеальних кілець аж до розгалуження трахеї на два головні бронхи. Для кращого огляду порожнини гортані краї розрізу розширюють за відростки черпакуватих хрящів. Звертають увагу на колір, кровонаповнення судин слизової оболонки, можливу наявність пінистої рідини в гортані і трахеї, слизового, гнійного, кров'янистого ексудату, напластування сіро-жовтого кольору плівок фібрину, на наявність виразок, пухлин.


Легені. Для дослідження легені розміщують на секційному столі, площадці або один помічник тримає за трахею в піднятому стані для кращої демонстрації виявлених патологічних змін. Спочатку визначають об'єм і конфігурацію легень, потім по стану вісцерального листка плеври (легенева плевра) – колір, блиск, кровонаповнення. Далі промацують паренхіму шляхом сильного здавлювання і ковзаючого перебирання пальцями в напрямку від верхівкових до заднього краю серцево-діафрагмальних долей з метою визначення консистенції і еластичності окремих ділянок, виявлення потовщень, рубців, вузликів, флюктуючих порожнин, затвердінь, надмірно розтягнутих повітрям ділянок (емфізема), зменшених в об'ємі ділянок (ателектаз) та інше. Потім залежно від наслідків промацування проводять огляд і дослідження на розрізі бронхіальних і середостінних краніальних і дорзальних, а у інших тварин і каудальних лімфатичних вузлів. Відмічені лімфатичні вузли часто забарвлені в темно-сірий з чорними плямами колір, особливо в старих тварин, внаслідок затримання в них пилу повітря, що вдихується, і вугільних часток, що надходять по лімфатичних судинах з альвеол. При інтоксикаціях і інфекційних захворюваннях лімфатичні вузли різко збільшуються в розмірі, поверхня розрізу волога, темно-червоного кольору з наявністю крапчастих або плямистих крововиливів, а при сибірці в фолікулах розсіяні гнізда некрозу; при ураженні туберкульозом лімфатичні вузли різко збільшуються в розмірі з сирнистим розпадом. Черговий етап дослідження легень полягає в їх відповідному розрізі, в першу чергу в ділянках виявлених патологічних процесів. Розрізавши, макроскопічно визначають характер змін, а в необхідних випадках відбирають матеріал для додаткових лабораторних досліджень. Потім легені кладуть реберною поверхнею вверх, а гострим краєм до розтинаючого і проводять розтин головних бронхів, досліджуючи їх. Після цього роблять поздовжні розрізи по дорзальній поверхні спереду назад через всі долі на окремі смужки шириною 2-3 см з наступним дослідженням стану паренхіми, судин, сполучної тканини, характеру рідини, яка стікає з поверхні розрізу при здавлюванні пальцями, вмісту бронхів, колір, консистенцію, наявність пухирців повітря в рідині. Крепітація при здавлюванні та відчуття хрусту при розрізі говорять про явище емфіземи. Нормальні і емфізематозні легені та кусочки їх легко плавають на воді, в той час як легені, позбавлені повітря (ателектатичні), у воді тонуть.

Виділення великої кількості прозорої пінистої рідини свідчить про набряк, наявність кров'янистої, каламутної, гноєподібної рідини – про запальні процеси, спавші легені – про ателектаз.

Поперечні розрізи легень більш доцільно проводити по вентральній поверхні, а якщо виникає необхідність такі розрізи зробити з дорзальної поверхні, тоді на верхівкових долях ці розрізи пройдуть зверху вниз і назад, в серцевій частині долі – зверху вниз і всередину, а в діафрагмальній частині долі – від тупого краю в косому напрямку зверху вниз і вперед.

Розрізи легень більш зручно і доцільно проводити гострим довгим з тонким лезом ножем (мозковий ніж). Бронхи і судини при виявленні в них змін розрізають тупокінцевими ножицями.

Серце. В тих випадках, коли під час загального огляду органів грудної порожнини, після її розкриття, буде встановлено накопичення рідини в серцевій (сорочці) сумці, остання розтинається до виймання серця і вміст її збирають у посуд для наступного дослідження. Нормально в серцевій сумці перебуває від кількох крапель до 20-25 мл прозорої жовтуватого кольору рідини. Накопичення збільшеної кількості рідини в серцевій сумці може бути прижиттєвого і посмертного походження. Як і в інших природних порожнинах, у серцевій сумці після смерті тварини накопичується збільшена кількість рідини внаслідок транссудації її з розслаблених при агонії кровоносних судин та негативного тиску в навколосерцевій порожнині. Посмертний транссудат має темно-червоний колір через розпад еритроцитів і розчинення гемоглобіну в кров'яній плазмі. За життя тварини в серцевій сумці може накопичуватися транссудат, обумовлюючи водянку перикарду (Hydropiercardium), при якій у коней доходить рідини до 10 л, собак 1,5-2 л, котів до 1 л; ексудат при перикардитах серозного, серозно-фібринозного, серозно-гнійного, фібринозно-гнійного і фібринозного характеру.

У серцевій сумці при травмах грудної стінки з одночасним ушкодженням сумки та утворенням каналу з легенів до серцевої сумки, при пухлинах може накопичуватися повітря, а при травматичних перикардитах – гази, які проникають з передшлунків по ходу чужорідного тіла. Наявність повітря і газів у серцевій сумці можна визначити шляхом пальпації, а також проводячи розтин сумки, зануривши її з серцем під воду. Крім того, запах вмісту травного тракту свідчить про проходження газів з передшлунків у серцеву сумку. В тих випадках, коли попереднім оглядом констатують наявність рідини в серцевій сумці, її розтинають, захопивши двома пальцями або пінцетом, на висоті правого шлуночка, а далі в первинний розріз вставляють браншу ножиць і продовжують розріз з одного боку до основи серця, а з другого – до його вершини.

Якщо смерть тварини виникла з підозрою на задушення або з причини повітряної емболії, то в правому шлуночку накопичуються пухирці повітря, наявність якого легко встановити, розтинаючи правий шлуночок серця під водою, не перерізуючи великих судин. Цю операцію легко виконати, наливши в розрізану в ділянці верхівки серцеву сумку води, і під водою зробити розріз стінки правого шлуночка, з якого через шар води будуть виділятися пухирці повітря. При цьому кров у шлуночку темного кольору, піниста. Проте не треба забувати про появу газів і пінистого стану крові при ознаках розкладу трупа.

Перш ніж відділити серце від кореня легенів, вийнятих органів грудної порожнини, проводять детальне дослідження стану перикарду і епікарду, звертаючи увагу на можливі зрощенння серця з серцевою сумкою, яке має місце при хронічних фібринозних перикардитах, визначають конфігурацію серця, консистенцію серцевого м'яза і стан задубіння його, наявність по ходу поперечних і поздовжніх борозен жирових відкладень, які відсутні або ослизнюються, і на місці жирових депо розвиваються драглисті маси при виснаженні тварин. Визначають об'єм серця, який буває збільшений при фізіологічних і патологічних гіпертрофіях, розширений та зменшений при концентричних атрофіях внаслідок здавлювання серця запальним ексудатом або водянистим транссудатом, колір, блискучість, рівність, шорсткість поверхні, наявність крововиливів, нашарувань згустків фібрину.

Оглянувши зовні, переходять до розтину і дослідження порожнин серця. Для кращого дослідження серце відділяють від легенів і поміщають на секційному столі, площадці верхівкою до розтинаючого, правою половиною серця наліво, а лівою – направо. Першим розтинають праве передсердя, ведучи розріз паралельно поперечній борозні, відступаючи вверх від неї на 2-2,5 см, потім правий шлуночок – паралельно правій поздовжній борозні, відступаючи від неї наліво на 2-2,5 см, починаючи розріз нижче на 1-1,5 см від поперечної борозни і ведуть до верхівки серця. Далі розтинають ліве передсердя в такому порядку, як і праве. Розтин лівого шлуночка проводять паралельно поздовжній борозні, відступаючи вправо від неї на 2-2,5 см.

Після розтину кожної порожнини серця досліджують і записують про кількість і характер вмісту, стан атріовентрикулярних отворів і клапанів, стан півмісяцевих клапанів легеневої артерії і аорти, коронарних судин, ендокарду, стінки серця на розрізі.

Кров у порожнинах серця, як правило, зсідає. Її згустки бувають різного характеру – щільні й пухкі, червоного і жовтого кольору. Пухкі згустки і кров, що не зсідає, свідчить про смерть тварин від асфіксії або септичних захворювань; червоні згустки свідчать за короткий атональний період; жовті – за довгий атональний період; відсутність крові в серці – за смерть від обезкровлення.

Визначивши прохідність атріовентрикулярних отворів введенням у них пальців (у дрібних тварин у правий отвір заходить 2-3, а в лівий 1-2 пальці), переходять до їх розтину шляхом з'єднання раніше проведених розрізів стінок передсердь і шлуночків. Закінчують розтин серця розрізом легеневої артерії, проводячи гудзикоподібну браншу кишкових ножиць через правий шлуночок і розріз аорти до її дуги через лівий шлуночок. При потребі промивають порожнини серця водою і досліджують. Оглядаючи ендокард і заслінки клапанів, звертають увагу на їх колір, блиск, рівність поверхні, прозорість, на наявність крововиливів, фіброзних потовщень, тромбів, затвердінь, виразок, бородавок, зморщення клапанів, стан сосочкових м'язів і сухожильних ниток. Досліджуючи серцевий м'яз проводять кілька поздовжніх розрізів через кожні 2-3 см, звертаючи увагу на консистенцію, колір, вологість або сухість, блиск, можливе розростання сполучної тканини, плямистість зафарбування (тигроїдність, смугастість), наявність рубців як наслідок перенесених інфарктів, ожиріння, фінозного ураження, визначають співвідношення товщини стінок правого і лівого шлуночків. Після дослідження м'яза серця оглядають коронарні судини, проводячи їх розріз тонкими ножицями, починаючи з вихідних отворів коронарних артерій з аорти. І, нарешті, досліджують легеневу артерію і аорту з їх півмісяцевими клапанами. Вимірюють просвіт, визначають товщину, еластичність і консистенцію стінок, колір і рівність поверхні інтими, ділянки звапнення, аневризми, звуження судин, зморщення півмісяцевих клапанів, звуження аортального отвору та інші зміни.