Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Січень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Відповідно до мети, яка ставиться перед тими, хто розтинає, та умов, в яких перебувають особи, зацікавлені в проведенні розтину, патологоанатомічні розтини трупів тварин і птиці проводять: в секційних залах, ветеринарно-санітарних заводах, біля біотермічних ям і на скотомогильниках, а також біля трупоспалюючих печей.

СЕКЦІЙНІ ЗАЛИ

Секційні зали обладнуються при ветеринарних навчальних закладах, науково-дослідних інститутах, а іноді і при ветеринарних лабораторіях та м'ясокомбінатах. Секційний зал повинен бути просторим, світлим, з водонепроникною підлогою і стінами, добре обладнаною вентиляцією і каналізацією та забезпечений достатньою кількістю холодної і гарячої води.

Підлога повинна бути покрита бетоном, асфальтом або вистелена плиткою з нахилом до резервуару (відстійного колодязя), в який збираються витіки з трупів, рідини.

Стіни на висоту 2 метрів обкладають плиткою, а при відсутності плитки на всю висоту фарбують масляною фарбою світлих кольорів (салатного, блакитного). Для розміщення груп студентів в секційному залі обладнують амфітеатром парти, столи, а або гвинтові стільці, якими регулюється висота окремих рядів для учасників розтину трупів.

Для проведення розтину трупів великих тварин споруджується секційний стіл довжиною 250-260 см, шириною 100-110 см і висотою 30-60 см, кришка якого може бути з мармуру або з твердого дерева, покритого оцинкованою бляхою і піднятими краями у вигляді бортика. Для фіксації кінцівок трупа в період зняття шкіри, з обох сторін на кінцях столу вмонтовують залізні прути з гачками.

Навантаження трупів на секційний стіл проводиться спеціально змонтованим підіймальним апаратом.

Секційні столи для розтину трупів дрібних тварин і птахів мають довжину 140-175 см, ширину 80 см і висоту 80-90 см. Для розтину вийнятих з трупа органів використовують спеціально обладнаний стіл або малий секційний стіл. В комплект обладнання секційного залу, крім секційних столів, стола, на якому проводять розтин органів, входять: столики для інструментів і протоколювання наслідків розтину, автоклав, умивальник, шафи для інструментів та іншого обладнання, аптечка, електроплитка або електричний стерилізатор, кювети емальовані 40х20 см, достатня кількість різного посуду, мікроскопи, спецодяг і взуття, ваги, холодильник.

Доцільно при секційних залах обладнувати кімнату – роздягальню, душову, діагностичний кабінет, приміщення для зберігання дезінфікуючих речовин.

Після проведення розтину трупа секційний зал, секційні столи, інструменти, спецодяг та взуття обмивають і дезінфікують. Для дезінфекції і дезодорації секційного залу та обладнання, застосовують при не споровій мікрофлорі розчини хлорного вапна з вмістом 2-4% активного хлору, 2%-вий розчин формальдегіду, 4%-вий гарячий розчин їдкого натрію, 5%-вий розчин лізолу. При споровій мікрофлорі проводять триразове, з годинним інтервалом, зрошення поверхні стін, підлоги, столів і іншого обладнання секційного залу розчином хлорного вапна з вмістом 5%-вого активного хлору, 10%-вим гарячим розчином їдкого натрію, сірчано-карболової суміші. Спецодяг дезінфікують шляхом кип'ятіння, витримуванням в пароформалінових камерах, текучим паром, вимочуванням в 2-3%-вому розчині хлораміну, фенолу, лізолу, формальдегіду.

Для обеззараження нечистот відстійного колодязя обладнують автоклави або хлоратори з відстійниками. Освітлені у відстійниках води поступають у хлоратори, де знешкоджуються освітленим розчином хлорного вапна з вмістом 5%-вого активного хлору. На 1 м3 рідини відстійника додають 4 літри освітленого розчину хлорного вапна і витримують не менше 12 годин, після чого рідини можуть випускатися в загальну каналізацію або вивозитися на спеціально відведені ділянки землі.

Отриманий осад змішують з сухим хлорним вапном, з розрахунку на 10 частин осадку при не споровій і на 3 частини при споровій мікрофлорі додається 1 частина хлорного вапна з вмістом не менше 25% активного хлору, після цього його закопують в землю на спеціально підведених ділянках або спалюють.

ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНІ ЗАВОДИ

Ветеринарно-санітарні заводи будуються у великих містах, районних центрах і призначені для прибирання та знешкодження трупів тварин, боєнських конфіскатів, відходів м'ясо-рибопереробних підприємств в зоні своєї діяльності.

Ветеринарно-санітарні заводи є як в санітарному, так і в економічному відношенні найбільш доцільними та надійно знешкоджуючими трупи підприємствами, яке проводиться у вакумних котлах, при високій температурі (112-120° і вище), та тиску в 4 і більше атмосфер протягом 4-6 годин, з наступним одержанням цінних технічних продуктів – технічного жиру, клею, кормового м'ясо-кісткового борошна, добрив і інше. Доцільність ветеринарно-санітарного заводу полягає ще і у тому, що маючи в своєму розпорядженні спеціально обладнаний автотранспорт для перевезення трупів, конфіскатів технічний персонал, штат досвідчених ветеринарних спеціалістів своєчасно, за заявкою господарств, проводить прибирання трупів, дезінфекцію місць, де перебував труп, кваліфіковане зняття шкір з трупів та їх якісне консервування, розтин трупів з установленням причини захворювання і загибелі тварин, а також при необхідності піддає знешкодженню шкури, роги, копита.

В потужних автоклавах, якими обладнані стерилізаційні цехи ветеринарно-санітарного заводу, дозволяється утилізація нерозчленованих трупів тварин, які загинули від хвороб, при яких трупи з шкірою підлягають спалюванню. До цих хвороб відносяться сибірка, сап, емфізематозний карбункул, злоякісний набряк, інфекційна анемії коней, брадзот овець, сказ, епізоотичний лімфангоїт, чума великої рогатої худоби, чума птиці.

БІОТЕРМІЧНІ ЯМИ

Більш доцільним в санітарному і економічному відношенні методом знищення трупів тварин є біотермічні ями, які споруджуються згідно з типовими проектами. Будівництво біотермічних ям може проводитися на території скотомогильників або виділяються окремі ділянки землі, які огороджуються по вище відміченому способу.

Площа земельної ділянки під спорудження біотермічної ями відводиться в середньому 200-400 м2 (20х10 м; 20х20 м). Біотермічна яма повинна бути круглої або квадратної форми, діаметром 2,5-3 м, глибиною 9-13 м, з водонепроникними стінами (палена цегла або залізобетонні кільця). Дно біотермічної ями утрамбовують шаром глини товщиною 50 см або бетонують.

На поверхні ями роблять кришку, яка замикається, витяжну трубу діаметром 40 см та висотою над рівнем ями 400 см.

Над біотермічною ямою будується піднавіс розміром (6х6 м, а поряд приміщення для розтину трупів 6х4 м. До побудування такого приміщення біля біотермічної ями споруджують цементний майданчик розміром 4х2 м з нахилом до біотермічної ями, на якому проводять розтин трупів.

Біотермічні ями завантажують трупами не вище 2-1,5 м до поверхні землі, після чого засипають її землею, або закривають на період біотермічного знешкодження трупного матеріалу, яке настає уже через 4-5 місяців після завантаження ями. Знешкоджений матеріал може використовуватися для удобрення полів.

СКОТОМОГИЛЬНИКИ

В умовах виробництва поки що місцями розтину та знищення трупів тварин є переважно скотомогильники, на території яких споруджують біотермічні ями, окремо споруджені біотермічні ями і трупоспалюючі печі, біля яких будують приміщення для розтину трупів (розтинальна), або зацементований майданчик.

Відведення ділянки землі під скотомогильник, спорудження біотермічної ями і трупоспалюючої печі проводиться спеціальною комісією з участю представників органів місцевої влади, представника господарства, зацікавленого у виділенні такої ділянки землі, ветеринарного і санітарного нагляду і затверджується рішенням райвиконкому (міськвиконкому).

Земельні ділянки під скотомогильники або біотермічні ями необхідно вибирати сухі, в місцях з низьким рівнем ґрунтових вод (не менше 2,5 м від поверхні землі,) на відстані 0,5-2 км від населених пунктів та підвітреної сторони по відношенню до населеного пункту, далі від проїжджих доріг і скотопрогінних трас, пасовищ, водоймищ та інших водопостачаючих джерел. В тих випадках, коли скотомогильники обладнують ближче 0,5 км від населених пунктів і без врахування напрямку пануючих вітрів, буде створюватися загроза забруднення таких пунктів, а якщо, навпаки, територію під скотомогильники відводять на відстані понад 2 км від населених пунктів і тваринницьких ферм, в непогоду можуть виникати утруднення транспортування трупів до місць знищення.

Навколо скотомогильників і біотермічних ям споруджують паркан висотою 2 метри та додатково із зовнішнього боку паркану риють рів. В місцевостях, де немає умов для спорудження дерев'яного паркану, територію скотомогильника, біотермічної ями обносять земляним валом з ровом глибиною 1,4 м і шириною не менше 1 м. Причому, земляний вал створюють із внутрішньої сторони рову, а в'їзд на скотомогильник обладнується воротами.

В тих випадках, коли високий рівень стояння ґрунтових вод не дає змоги спорудити біотермічну яму, необхідно ставити питання про будівництво в господарстві, трупоспалюючої печі, оскільки старий метод знищення трупів, шляхом закопування на скотомогильнику, робить цю територію на тривалий період інфікованою і нерідко, при проведенні меліоративних заходів, призводить до створення стійких осередків ґрунтових інфекцій.

Тому, як правило, необхідно недопускати закопування трупів у землю і тільки до створення більш ефективних методів утилізації або знищення трупів (ветеринарно-санітарні заводи, трупоспалюючі печі, біотермічні ями), закопування трупів на діючих скотомогильниках проводити на глибину не менше 2 м, з насипом над могилою кургану висотою 0,5 м, причому шар землі біля ями, на якому лежав труп і де проводився його розтин, скидається в яму разом з трупом. На скотомогильниках необхідно систематично відновлювати запалі насипи могил, скошувати і спалювати травостій.

ТРУПОСПАЛЮЮЧІ ПЕЧІ

В зонах відсутності ветеринарно-санітарних заводів кращим методом знищення трупів є спалювання, яке проводиться в спеціальних печах (трупоспалюючі печі).

Вони будуються на скотомогильниках, біля біотермічних ям, або окремо на відведених земельних ділянках за типовим проектом. Згідно якого довжина печі 190 см, ширина 150-160 см, висота 190 см. Камера, в яку завантажуються трупи, має такі розміри: висота зводу 75 см, довжина 100 см і ширина 75-85 см з дверцями висотою 60 см і шириною 50-60 см.

Дверцята паливної частини печі 25-35 см висотою, а піддувала звичайні пічні. Розміри паливної частини печі і піддувала можуть бути різні, залежно під який вид палива споруджується піч.

При відсутності трупоспалюючої печі, спалювання трупів можна проводити одним з таких способів.

На території скотомогильника біля біотермічної ями копають рів довжиною 2,5 м, шириною 1,5 м і глибиною 0,7 м, розміщуючи викопану землю паралельно краям ями у вигляді валу. В яму, до верху, накладають дров, торфу, а на земляний вал кладуть 3-4 рейки, труби, на які поміщають труп. Дрова запалюють з підвітряної сторони. Рештки від спалювання трупа і попіл закопують в тій же ямі.

Краще і швидше згоряють трупи у хрестоподібних ямах. Для цього викопують дві канави, що перетинають одна одну, довжиною 2,6 м, шириною 0,6 м і глибиною 0,5 м. В яму накладають дров, обливають їх гасом, соляркою. На стику канав кладуть перекладини з металевих рейок, труб, на які навантажують труп з наступним обкладанням його дровами, а зверху прикривають листами заліза. Спалювання і закопування решток трупа проводиться так само, як і в першому разі.

Трупи відгодованих тварин (свиней, овець) швидше згоряють при меншій витраті горючих матеріалів. Спалювання трупів, при відсутності дров, можна проводити нафтою, соляркою, мазутом.

Всі скотомогильники, біотермічні ями і утилізаційні установки беруться на облік і систематично контролюються державними ветеринарними установами.