Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Червень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

На підставі анамнезу, клініки хвороби, якщо така відома, та зовнішнього огляду трупа визначають можливість проведення розтину трупа і засоби техніки безпеки.

Труп (великої рогатої худоби, вівці) поміщають на секційний стіл або на цементній підлозі секційного залу, проводять реєстрацію та зовнішній огляд за схемою.

Зняття шкіри та її огляд, визначення вгодованості, стану м'язів, сухожилля, сухожильних піхв і слизових сумок, кісток та копит проводиться за методикою, спільною для розтину трупів усіх видів тварин.

Після цього труп рогатої худоби фіксують у лівому боковому положенні, відокремивши праву передню і праву задню кінцівки.

Розтин ротової порожнини і ділянки шиї спільний для всіх видів тварин і проводиться за раніше описаною методикою.

Розтин черевної порожнини

Фіксація трупів жуйних тварин у лівосторонньому положенні сприяє самовільному відхиленню на лівий бік місткого передшлунка - рубця, чим відкривається права верхня чверть черевної порожнини, в якій лежить кишечник. Це полегшує як загальний огляд органів порожнини, так і виймання (евентерація) всіх органів, в тому і числі і рубця, в якому може нагромаджуватися від 100 і до 300л рідкого вмісту.

Відділивши праву передню кінцівку з лопаткою шляхом відсепарування м'яких тканин, які прикріпляють кінцівку до тулуба, і праву задню по кульшовому суглобу, а також вим'я у самок і препуціальний мішок з статевим членом до сідничної дуги у самців, приступають до розтину черевної порожнини.

Перший поздовжній розріз черевної стінки проводять, починаючи від мечовидного хряща грудної кістки, на 2 см вище білої лінії до лобкового зрощення, дотримуючись відповідної обережності, щоб не порушити цілості часто надмірно розтягнутого рубця і кишечника. Другий розріз черевної стінки проходить вздовж краю правого підребер'я до поперечних відростків поперечних хребців, а далі, - тримаючи стінку лівою рукою, розріз її продовжують поряд поперечних відростків поперекових хребців до зовнішнього кута правої клубової кістки, а звідти по здухвинній і паховій ділянці до лобкового зрощення. Таким чином видаляємо всю праву черевну стінку, і перед нами відкривається черевна порожнина.

Для проведення огляду вмісту, положення і вигляду органів видаляють сальник, піднімаючи за задній вільний край і відрізаючи по місцю прикріплення з дванадцятипалою кишкою, сичугом, книжкою і правою борозною рубця. Видаливши сальник, оглядають відкриту частину тонкого відділу кишечника, сліпу кишку, праву половину ободової кишки і праву половину порожнини таза.

Розтин грудної порожнини

Оглянувши черевну порожнину, переходять до розтину грудної, який здійснюється шляхом видалення правої реберної стінки.

Перш ніж приступити до видалення реберної стінки, необхідно частково зняти м'які тканини з ребер і грудної кістки по місцю гаданого перепилювання або перекушування реберними щипцями ребер. Перепилявши листовою пилкою або перекусивши щипцями ребра на відстані 10-15см від хребта і хрящі, які з'єднують ребра з грудною кісткою (пиляти необхідно ззаду наперед), підрізають залишені по лінії розпилу м'які тканини і діафрагму від ребер, праву реберну стінку, відтягуючи вверх і вперед, повністю видаляють. Дослідивши відділену грудну стінку збоку плеврального покриву, переходять до огляду грудної порожнини та її органів, метотодика якого спільна для всіх видів тварин.

Розтин ротової і тазової порожнин проводять за загальною схемою.

Далі переходять до послідовного виймання органів грудної порожнини, черевної і органів тазової порожнин, головного і спинного мозку.

Виймання органів грудної порожнини

Евентерація органів грудної порожнини у рогатої худоби і коней проводиться окремо від органів черевної порожнини, в одних випадках у природному зв'язку з органами шиї і ротової порожнини, а іноді окремо і від них.

Щоб вийняти органи грудної порожнини, необхідно аорту перерізати в ділянці ніжок діафрагми та задню порожнисту вену, біля діафрагми з грудної сторони накласти дві лігатури на відстані 5см одна від одної і між ними перерізати вену. Також перерізають стравохід біля діафрагми.

Після цього, піднімаючи за трахею вверх і назад легені з серцем, відсепаровують аорту і дорзальне середостіння від хребта та перерізають зв'язку, яка з'єднує легені з діафрагмою, виймають органи з грудної порожнини і кладуть на секційний стіл для дальшого дослідження.

Виймання органів черевної порожнини

Завдяки великому розміру органів черевної порожнини, останні виймають окремо, дотримуючись такої методики і послідовності.

На дванадцятипалу кишку накладають чотири лігатури. Дві з них на відстані 10см одна від одної – на початкову частину дванадцятипалої кишки (зразу після виходу з сичуга), а наступні дві на такій же відстані – в ділянці правої нирки. Позад S-подібної звивини і між лігатурами кишку перерізають та відділяють від брижі, залишаючи її в природному зв'язку з печінкою і підшлунковою залозою.

Відсепарувавши клітковину, яка з'єднує рубець з дорзальною стінкою черевної порожнини, виймають передшлунки (рубець, сітку і книжку) і власне шлунок – сичуг. Селезінка виймається разом з рубцем.

Кишечник можна виймати двома способами. Перший, менш розповсюджений, полягає в тому, що одночасно видаляють увесь кишечник з брижею, перерізавши пряму кишку між двома накладеними лігатурами на відстані 10см та відсепарувавши його прикріплення біля хребта (корінь брижі) і прикріплення ободової до дванадцятипалої кишки та першої до підшлункової залози.

Другий, більш розповсюджений спосіб, полягає в тому, що тонкий відділ кишечника виймають окремо, перерізавши клубову кишку між лігатурами, накладеними на неї перед впадінням в сліпу кишку (не доходячи до впадіння 10см).

Товстий відділ кишечника видаляють окремо, перерізавши його між лігатурами, накладеними в ділянці прямої кишки.

Печінка. Печінку виймають з відрізком дванадцятипалої кишки і підшлунковою залозою, перерізавши відповідні зв'язки, які з'єднують печінку з діафрагмою (трикутну, ліву і праву серповидні, круглу і вінцеву) та печінку з правою ниркою. При виявленні зрощення серозного листка печінки з діафрагмою, в ділянці якого часто виявляють абсцеси, останню прирізають до печінки.

Нирки і наднирники Спочатку виймають ліву, а потім праву нирку. Щоб вийняти нирку, необхідно зробити циркулярний розріз очеревини І заочеревинної клітковини (оскільки нирки розміщені поза перитонеальним мішком) по зовнішньому краю нирки від переднього до заднього кінця.

Через зроблений розріз відділяють нирку з наднирником і жировою капсулою від навколишньої клітковини, а потім перерізають ниркові судини і сечовід. Якщо виникає потреба вийняти сечові органи в повному зв'язку, то на відокремлених нирках перерізають тільки судини, а нирки з сечоводами, відсепарованими до сечового міхура, залишають біля органів тазової порожнини.

Виймання головного і спинного мозку здійснюється методами, спільними для всіх видів тварин, які детально розглянуті в розділі техніка розтину трупів.

Вийняті і відповідно розкладені на секційному столі або площадці внутрішні органи піддають детальному огляду і дослідженню для виявлення патологічних змін, які обумовили захворювання і смерть тварини.

Методика огляду і дослідження вийнятих (евісцерованих) органів рогатої худоби в основному подібна до такого інших видів тварин. Відмінним порівняно з дослідженням органів інших тварин для рогатої худоби є дослідження передшлунків і сичуга, комплексу печінки з дванадцятипалою кишкою і підшлунковою залозою, нирок.

Розтин і дослідження багатокамерного шлунка жуйних. Селезінку, розміщену на рубці, відділяють і досліджують першою з органів черевної порожнини. Для полегшення розтину багатокамерного шлунка проводять руйнування зовнішнього з'єднання передшлунків і власне шлунка, яке полягає ось у чому.

Оглянувши зовні передшлунки і сичуг, звертають увагу на стан судин і лімфатичних вузлів, а потім роз'єднують багате на жирову клітковину зрощення книжки з сіткою до місця передбачуваного отвору між книжкою і сіткою. Далі руйнують зрощення між книжкою і рубцем, з одного боку, і між книжкою і малою кривизною сичуга, з другого, і, нарешті, зрощення між рубцем і сичугом. Після цього розправляють багатокамерний шлунок таким чином, щоб сичуг лежав по лівий бік від розтинаючого і був повернений малою кривизною вверх, книжка по відношенню до сичуга, щоб займала праве верхнє, а сітка – ліве положення і ближче до розтинаючого, рубець розміщується по прямій лінії з сичугом з правого боку по відношенню до того хто розтинає.

Розтин багатокамерного шлунка починають з сичуга, вставивши притуплену браншу кишкових ножиць в пілоричний отвір, проводячи його розріз по малій кривизні до отвору, який з'єднує сичуг з книжкою, досліджуючи при цьому прохідність згаданого отвору. Послідовно розтинають книжку по зовнішній кривизні, внаслідок чого відкривається для огляду жолоб, розташований між отворами з сітки в книжку та з книжки в сичуг, який називається мостом, або дном книжки. Далі через отвір з книжки в сітку ведуть розріз останньої по зовнішній (вентральній) кривизні так, щоб стравохід, який прилягає до її внутрішньої кривизни, не пошкодити. І в останню чергу розтинають рубець, починаючи розріз з кінця стравоходу і продовжують по верхній (дорзальній), а потім по нижній (вентральній) його кривизні до каудального жолоба, який повинен залишитися не пошкодженим. Необхідно пам'ятати, що у новонароджених передшлунки не функціонують і тому за величиною в два рази менші сичуга. Визначивши кількість і якість вмісту, наявність сторонніх предметів у передшлунках, переходять до дослідження слизової оболонки і стінки в цілому, починаючи з рубця.

Видаливши вміст, поверхню слизової оболонки промивають водою і досліджують. Слизова оболонка рубця покрита великою кількістю різної величин сосочків, які створюють шорстку поверхню. Під впливом бродильних процесів та автолізу в передшлунках трупа епітеліальний шар слизової оболонки рубця і книжки, вже через 8 – 12 годин після смерті тварини відмирає і легко знімається шарами разом з кормовими масами.

Сітка. На слизовій оболонці сітки виступають складки, з'єднані між собою в комірки, що нагадують бджоляний стільник. Сітка через отвори сполучається з рубцем і книжкою, а по правій стороні переддвер'я в неї входить стравохідний жолоб.

Книжка. Слизова оболонка її утворює пластинки – листочки різної величини, яких нараховується до 81-97шт., а поверхня покрита зроговілими сосочками. Слизова оболонка рубця, сітки і книжки покрита плоским багатошаровим епітелієм, зверху має ороговілі сосочки та не має залоз, і тому виявлення патологічних змін на ній вимагає особливої уваги, а також проведення скарифікації поверхневого шару.

Сичуг. Форма сичуга схожа на пляшку. Розширена частина його прилягає до книжки, а звужена (пілорична) – переходить у дванадцятипалу кишку. Сичуг по всій довжині вистелений циліндричним залозистим епітелієм і має зони залоз кардіальних, фундальних і пілоричних. Слизова оболонка формує добре виражені поздовжні складки.

Патологічні зміни в сичузі за своїм характером і ознаками подібні таким як в однокамерних шлунках.

Комплекс печінки, дванадцятипалої кишки і підшлункової залози. Відповідно поклавши на секційному столі анатомічно зв'язані печінку, дванадцятипалу кишку і підшлункову залозу, дослідження починають з жовчних проток, визначаючи їх прохідність. Потім, підводячи вказівний палець лівої руки під зв'язку печінки і дванадцятипалої кишки, розрізають печінкову артерію і ворітну вену. Далі оглядають і досліджують печінку за методикою, спільною для всіх видів тварин.

Підшлункову залозу починають досліджувати з розтину головної панкреатичної протоки, яка у великої рогатої худоби відкривається в дванадцятипалу кишку.

Нирки. Нирки у великої рогатої худоби борознисті, багатососочкові. Для розрізу капсули і нирки її кладуть на стіл і фіксують долонею лівої руки. Розріз і дослідження нирок проводять за загальною методикою.