Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

 Гломерулонефрит - запалення нирок з переважним ураженням мальпігієвих клубочків. Останні розташовуються в кірковому шарі нирок, в якому при цьому і виражені найбільш характерні зміни.

     Оскільки мальпігієві клубочки складаються з судинного сплетення, оточеного капсулою Шумлянського - Боумена, то гломерулонефрити частіше протікають по типу ексудативногозапалення.

     Серозний гломерулонефрит характеризується накопиченням в капсулі клубочків серозного ексудату. Макроскопічно в кірковому шарі нирок можна бачити розміром з друковану крапку напівпрозорі клубочки, схожі на бісер.

     Гнійний гломерулонефрит виникає при потраплянні в нирки гнійної мікрофлори  гематогенним шляхом (наприклад, при миті лошат). Кірковий шар всіяний дрібними гнійничками, які можуть збільшуватися і зливатися між собою, утворюючи більш великі множинні абсцеси, розташовані в кірковому шарі.

     Геморагічний гломерулонефрит спостерігають при септичних, вірусних хворобах (наприклад, при чумі свиней). При цьому в боуменовій капсулі скупчується кров, і кірковий шар нирок всіяний дрібними, темно-червоними вогнищами, тому нирка з поверхні нагадує гороб'яче яйце.

     При хронічному перебігу гломерулонефритів судинний клубочок атрофується, в капсулі його розростається сполучна тканина з подальшим гіалінозом (склерозом) клубочків нирок. Поверхня нирок стає зернистою, кірковий шар потоншується, поверхня розрізу суха, анемічна.

     Нефрозонефрит - запалення нирок з вираженими дегенеративно-некротичними змінами канальців.

     Причини: отруєння, аутоінтоксикації і інфекційні хвороби. Зовні нирка набрякла, в'яла, гі-перемійована, з точково-плямистими крововиливами. Поверхня розрізу тьмяна, межа кіркового і мозкового шару стерта. При нерівномірному розвитку запального процесу нирка має нерівномірне забарвлення: на сіро-червоному тлі видно ділянки темно-червоного кольору.

     При хронічному перебігу між канальцями які атрофуються розростається сполучна тканина, яка згодом піддається рубцюванню і поверхня нирки стає нерівною (зерниста або горбиста). Нерідко спостерігають зрощення нирок з їх капсулою, яка важко відділяється, іноді з шматочками ниркової тканини.

     Запальні зміни з переважним ураженням строми нирок називаються інтерстиціальнимпроміжним або проліферативним нефритом.

     Причини його - інфекційні хвороби (наприклад, бруцельоз). Макроскопічно нирки збільшені, на поверхні і на розрізі всіяні каламутними сірувато-білими плямами з нечіткими краями. Тому таке запалення іноді називається як «велика плямиста нирка».

     Згодом при хронічному перебігу розвивається також склероз нирок - «зморщена нирка».

     Пієліт - запалення ниркової миски. У поєднанні із запаленням нирок називається пієлонефритом. Причини: у більшості випадків занесення мікрофлори з нирок або з сечовивідних шляхів, а іноді ускладнення загальних інфекційних хвороб. При цьому порожнина ниркової миски розширена, містить мутну рідину, і іноді з пластівцями фібрину, гною або з домішкою крові (слід мати на увазі, що у коней вмістиме ниркової миски в нормі слизувате). Стінки ниркової миски набряклі, тьм′яні, гіперемійовані, з крововиливами, можуть бути покриті гнійними або фібринозними плівками (гнійний, фібринозний пієлонефрит).

     При недостатньому відтоку сечі з ниркової миски  розвивається гідронефроз - водянка ниркової миски. Спочатку спостерігають лише значне збільшення об'єму миски, переповненої сечею. Тоді може розвиватися повна атрофія нирок, які набувають вигляду мішечків, наповнених рідиною. У великої рогатої худоби нирки борознисті, тому гідронефроз розвивається і в окремих часточках.

     Від гідронефрозу слід відрізняти кісти нирок - більш-менш великі замкнуті порожнини, розміщені в самій паренхімі нирок і не мають сполучення з нирковою мискою. Вони бувають одиничними і множинними, розміром від просяного зерна до великого горіха, а також вродженими (внаслідок неправильного розвитку сечоутворювальних і сечовивідних частин ниркового апарату) і набутими (у результаті нефрозонефритів при недостатньому відтоку сечі з окремих частин нирок).

     Кісти нирок не можна плутати з ехінококовими міхурами, які мають власну легко відокремлювану оболонку, засіяну дрібними головками (сколексами) паразита або складається з множинних осередків (багатокамерний ехінокок).

    

     У сечоводах, сечовому міхурі і в уретрі виявляють запальні явища, наявність каменів, пухлин, іноді їх розриви. Запалення в цих органах має переважно характер катару (катаральний уроцистит - катар сечового міхура, катаральний уретрит - катар сечовивідного каналу) внаслідок проникнення в них інфекційних агентів. Слизова оболонка потовщена, грубоскладчаста, тьмяна, гіперемована з плямисто-смугастими крововиливами, іноді з ерозіями, гнійними і фібринозний нашаруваннями. У порожнині органів ексудат слизовий: з пластівцями фібрину, гнійний, геморагічний.

     Патологічні зміни в статевих органах самців частіше обумовлені випадковими травмами, післякастраційними ускладненнями, інфекціями, вадами розвитку.

     Травматичні зміни - синці, гематоми, рани в ділянці мошонки або статевого члена. Сильний удар в ділянку мошонки або паху може викликати шок, іноді закінчується смертю. У жеребців описані випадки перелому статевого члена при невдалій злучці.

     Занесення мікрофлори в післякастраціні рани викликає гнійне запалення з подальшим переходом в перитоніт.

     При наявності широкого пахового кільця можливе випадання петель кишечника через кастраційну рану.

     Запалення сім'яників називається орхитом, запалення придатка сім'яників - епідидимітом. Причини: травми, гнійні метастази, бруцельоз, сап, туберкульоз, актиномікоз, парувальна хвороба. Сім′яники збільшуються в об’ємі , на розрізі розм'якшені, гіперемійовані, можуть містити казенозні вогнища (туберкульоз) або абсцеси (бруцельоз), які з часом інкапсулюються або утворюють фіс-тульні ходи (свищі).

     При хронічному перебігу розростається сполучна тканина, внаслідок чого сім′яники зменшуються в об'ємі, вони щільні, анемічні (фіброзна індурація сім'яників).

     Запалення препуціального мішка називається баланопоститом.

     Причини:

1) фімозіс - врожденна недостатність препуціального отвору, коли виведення статевого члена виявляється неможливим; шкірні виділення (смегма) і сеча, затримуються в препуціальном мішку, що є сприятливим середовищем для розвитку мікробів, виникає важке запалення препуция і статевого члена, а іноді і некроз їх;

2) парафімозіс (зашморг) - неможливе втягування голівки статевого члена в препуциальний мішок внаслідок набряку останнього; здавлювання статевого члена крайньою плоттю веде до його запалення і некрозу;

3) неправильне зпаровування і травма статевого члена нерідко викликають запалення статевого органу.

     Виродливості статевих органів самців проявляються в недорозвитку або гіперплазії їх, неправильній формі статевого члена.

      Ураження статевих органів самок виражаются патологічним станом яєчників, матки, піхви і функціонально пов'язаної з молочною залозою.

     У старих тварин розвивається атрофія яєчників, яка у корів може бути передчасною, в тому числі при перегодовуванні нетелей, при цьому розростається жирова тканина.

     Нерідко в яєчниках знаходять кісти - міхурі, наповнені рідиною, близької за складом до фолікулярної, і персистентні жовті тіла, які зазатримують нормальний овуляційний цикл.

     Запалення яєчників спостерігають як вторинний процес при занесенні в них інфекційних агентів (при туберкульозі) або при поширенні запального процесу з матки і очеревини.

     Запалення яйцепроводів (сальпінгіт) буває при перитоніті і запаленнях матки, характеризується потовщенням стінки яйцепроводів, розширенням просвіту і скупченням в них серозного або гнійного ексудату. Ураження яєчників і яйцепроводів обумовлюють безплідність самок.

     Запалення матки (метрит) залежно від локалізаціі запального процесу поділяють на ендометрит, міометрит, периметрит і параметрит.