Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Імунопатологічними називають процеси, які тісно пов'язані з порушеннями імунної відповіді. Вони виникають в результаті порушення рівноваги імунологічного гомеостазу. Морфологічним вивченням імунопатологічних процесів займається імуноморфологія. Використовуючи морфологічні методи, можна виявити в тканинах і клітинах різні компоненти імунної реакції. Імуноморфологія включає структурне вираження імуногенезу і місцевих імунопатологічних реакцій, які здійснюються в сенсибілізованому організмі. До місцевих імунопатологічних (алергічних) реакцій відносять: гіперчутливість негайного і уповільненого типів, реакції відторгнення трансплантатів (пересадженої тканини).

Морфологію імуногенезу вивчають на прикладі змін лімфоїдної тканини при антигенній стимуляції. Як правило, досліджують лімфатичні вузли (передусім регіонарні), селезінку, рідше тимус.

Розрізняють два типи імунних реакцій - гуморальну і клітинну. Відповідно і в лімфоїдній тканині виділяють лімфоцити, що здійснюють гуморальний і клітинний імунітет. Реакції гуморального імунітету лімфоїдна тканина здійснює за допомогою В-лімфоцитів (бурсозалежні лімфоцити), а реакції тканинного імунітету - за допомогою Т-лімфоцитів (тимусзалежні лімфоцити). У периферичній лімфоїдній тканині (лімфатичних вузлах і селезінці) ці лімфоцити (В і Т) мають свої зони розподілу.

У лімфатичних вузлах бурсозалежними зонами є кірковий шар, світлі центри фолікулів і мозковий шар; у селезінці - периферична зона лімфатичного фолікула (білої пульпи). У лімфатичних вузлах тимусзалежною являється паракортикальна зона, а в селезінці - периартеріальна зона лімфатичних фолікулів. В-лімфоцити вказаних зон здатні при антигенній стимуляції трансформуватися в плазмобласты і плазматичні клітини, що продукують специфічні імуноглобуліни (антитіла). Т-лімфоцити вказаних зон виконують функцію клітин імунологічної пам'яті, тобто розпізнавати «своє» і «чуже». Вони не лише передають інформацію лімфоїдної тканини про антиген, але і здатні специфічно реагувати з антигеном і руйнувати його.

Відмічена кооперація В- і Т-лімфоцитів і макрофагів в імунній відповіді.

Збільшення їх спостерігають в лімфатичних вузлах, які кровонаповнені і набряклі. Селезінка здається збільшеною, повнокровною і набряклою, на розрізі добре видно великі фолікули.

ЛІМФАТИЧНИЙ ВУЗОЛ ПРИ АНТИГЕННІЙ СТИМУЛЯЦІЇ

Кіркова речовина складається в основному з лімфатичних фолікулів з центрами розмноження (гермінативними центрами). Мозковий шар лімфатичного вузла представлений мозковими синусами і м'якушевими тяжами.

Визначають клітинний склад гермінативних центрів лімфатичного фолікула. У цій зоні знаходять: фігури мітозу, великі лімфоцити (бласти), макрофаги і ретикулярні клітини; у мозковій зоні вивчають плазматичні клітини.

Цитоплазма ретикулярних клітин погано сприймає основні і кислі барвники, ядра їх великі, мають овальну і довгасту форми.

Макрофаги - великі клітини з добре вираженою цитоплазмою з бобовидним або серцеподібним ядром, величина їх досягає 15-20мкм.

Популяція лімфоцитів неоднорідна. Діаметр їх коливається від 5 до 15 мкм. Існує їх штучне ділення на три групи: малі лімфоцити (5-8мкм), середні (8-12мкм) і великі (12-15мкм). В усіх груп сферичні, злегка зазублені ядра з переважанням щільних грубуватих грудок хроматину. Цитоплазма їх представлена слабо або її зовсім не видно.

Плазматичні клітини розпізнаються по зміщених убік ядрах, хроматин в них локалізується переважно по краю ядра. По Браше вони забарвлюються вибірково піроніном в червоний колір і тому називаються піронінофільними. Молоді плазматичні клітини розглядаються як плазмобласти. При антигенній стимуляції в кортикальній зоні у світлих центрах фолікулів і м'якушевих тяжах лімфатичних фолікулів кількість плазмобластів і плазматичних клітин різко зростає.

СЕЛЕЗІНКА ПРИ АНТИГЕННІЙ СТИМУЛЯЦІЇ

Імуноморфологічні зміни в селезінці підлягають тим же закономірностям, що і в лімфатичних вузлах. Найчіткіше зміни в селезінці проявляються в периферичних зонах лімфатичних фолікулів, під капсулою і по ходу трабекули.

При малому збільшенні мікроскопа вивчають загальну структуру органу. Знаходять червону і білу пульпи. Біла пульпа (лімфатичні фолікули) розкидана по усій паренхімі органу у вигляді скупчень лімфоцитів, в центрі яких розташована центральна артерія. Паренхіма, що оточує їх, має велику кількість еритроцитів і носить назву червоної пульпи. Від воріт органу всередину йде трабекула. На будь-якому зрізі трабекули видні розітнутими майже в усіх площинах (косому, поперечному і подовжньому). Межі між червоною і білою пульпами точно не визначені. Ця зона переходу між червоною і білою пульпою називається маргінальною (крайовою).

При великому збільшенні мікроскопа в цій перехідній зоні розглядають клітинні елементи. Переважаючими є селезінкові макрофаги; вони вступають в контакт з корпускулярним антигеном. У цій зоні утворюється велика кількість плазматичних клітин. У червоній пульпі зростає кількість спленоцитів. При антигенній стимуляції змінюється величина лімфатичних фолікулів. У них знаходять фігури мітозів (розмноження клітин); гермінативні центри різко розширюються; клітинні елементи поповнюються великою кількістю бластів. У міру віддалення від первинних термінів антигенної стимуляції плазматичні клітини стають зрілішими.

ТИМУС ПРИ АНТИГЕННІЙ СТИМУЛЯЦІЇ

Тимус - лімфоїдний орган, велика частина якого знаходиться (у ссавців) в грудній клітці (за грудиною). Розвиток його змінюється з віком. Тимус добре розвинений до статевого дозрівання, потім настає інволюція, і він зменшується в розмірі. Кожна доля тимусу оточена капсулою, від якої відходять перегородки (септи), що розділяють долю (не повністю) на часточки. Периферична частина часточки заповнена лімфоцитами і називається кірковою речовиною. Центральна частина часточки забарвлюється блідіше (містить менше лімфоцитів) і називається мозковою речовиною. Кіркова речовина є місцем інтенсивної продукції лімфоцитів (Т-лімфоцитів); тут виявляють велику кількість фігур мітозів. У нормі в кірковій речовині немає плазматичних клітин.

При антигенній стимуляції (при порушеннях імуногенезу) зміни в тимусі проявляються акцидентальною інволюцією (трансформацією), при цьому швидко зменшується кількість лімфоцитів в кірковій речовині, стушовують межі між кірковим і мозковим речовинами. Нерідко відмічають розпад лімфоцитів і захоплення їх клітинних дериватів макрофагами органу; усе це призводить до атрофії тимуса. Такі зміни, мабуть, виникають в тимусі при неодноразовій і масивній імунізації.