Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Грудень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

РОЗТИН ЧЕРЕПНОЇ ПОРОЖНИНИ

Розтин черепної порожнини, спинномозкового каналу з вийманням і дослідженням головного і спинного мозку, розтин носової порожнини і придаткових порожнин черепа, дослідження кісток і кісткового мозку, більш глибоке дослідження м'язів, суглобів, сухожильних піхв і сумок, хоч є і не дуже складною операцією, проте вимагає значної затрати часу, а тому проводиться переважно в тих випадках, коли цього вимагають дані історії хвороби і наслідки патологоанатомічного розтину основних .систем організму.

Розтин черепної порожнини проводять після відокремлення голови від тулуба по місцю з'єднання її з атлантом.

Перед розпилом черепної коробки голову фіксують у широкогубих лещатах або помічник утримує її на секційному столі. Для кращої фіксації голови на секційному столі доцільно відняти нижню щелепу.

Місця розпилу на черепній коробці ретельно очищають від м'яких тканин (м'язи вискові, двочеревцеві, яремнощелепні, вушної раковини), а у свиней також видаляють очі і потім проводять один поперечний та два бокових розпили листовою або лучковою пилкою. Перший поперечний розпил лобних кісток на черепі свиней проводять приблизно на 2см від очноямкових відростків, бо у них мозок лежить глибоко і оточений дуже розвинутими пазухами. У коней цей розпил проходить на відстані 1,5-2см від верхнього краю очноямкових відростків лобних кісток, а у жуйних – поряд з верхнім краєм цих відростків. Бокові розпили проводять від кінців поперечного розпилу по лобних, тім'яних, вискових і потиличній кістках до великого потиличного отвору вище виростків потиличної кістки. При проведенні цих розпилів можна класти голову на лівий і правий боки. Розпили потрібно проводити обережно, щоб не пошкодити оболонок і головного мозку. Сигналом для припинення розпилу є відчуття послаблення опірності кісток. Якщо випиляна частина черепної коробки є рухливою, то розпил зроблено правильно. При відсутності рухливості випиляної черепної кришки виявляють не допиляні місця і їх допилюють або руйнують долотом і молотком.

Після цього у поперечний розпил встановляють долото, а спереду долота для створення важеля підкладають молоток і нагинають долото в бік носових кісток, піднімаючи черепну кришку. Незначні зрощення твердої мозкової оболонки з черепною кришкою руйнують рукояткою скальпеля, а при суцільному її зрощенні оболонку розсікають ножицями по ходу лінії розпилу і знімають черепну кришку разом з твердою мозковою оболонкою. Зняту черепну кришку оглядають з внутрішнього боку (поверхні), визначають товщину кісток, досліджують їх на світлопроникність, травматичні пошкодження. Коли разом з черепною кришкою знята і тверда мозкова оболонка, то її теж оглядають, визначаючи колір, ступінь кровонаповнення судин, товщину, блиск, вологість. Якщо тверда мозкова оболонка з черепною кришкою не знялася, то її оглядають на місці і потім видаляють. Перш ніж приступити до видалення твердої мозкової оболонки, проводять розтин і огляд поздовжнього і поперечного венозних синусів, визначаючи ступінь напруження оболонки, колір, кровонаповнення. Щоб видалити тверду мозкову оболонку, її захоплюють пінцетом і проводять розріз у ділянці лобних долей з правої і лівої сторін. В тому випадку, коли в субдуральному просторі виявиться рідина, її збирають у посуд. Далі в первинний розріз вставляють браншу ножиць і проводять розріз оболонки по лінії розтину з обох сторін до мозочка, обережно знімаючи її з великих півкуль, мозочка і довгастого мозку.

Оглядаючи м'яку мозкову оболонку, яка в нормі гладенька, прозора, блискуча, звертають увагу на можливі помутніння, крововиливи, напластування ексудату, набряк, зростання її з речовиною мозку. При огляді півкуль мозку, закруток і борозен відмічають, чи не стерті борозни і не розширені закрутки так, як це спостерігається при водянках, пухлинах, набряках речовини мозку, чи не розширені борозни і не потоншені закрутки – ознака атрофії мозку.

Перед вийманням головного мозку носову частину голови дещо піднімають вверх і вводять вказівний та середній палець лівої руки під лобні долі мозку, обережно піднімають мозок, виявляючи перехрест зорових нервів, які перерізають так, щоб перехрест залишився разом з мозком. Потім перерізають ніжку придатка мозку, який розташований в заглибині «турецького сідла» і нерви (трійчасті, лицеві, слухові, язикоглоткові, блукаючий, під'язиковий та інші).

При вийманні (евентерація) головного мозку, необхідно дотримуватися таких правил: берегти ніжну тканину мозку від руйнування; нерви перерізати короткими рухами ножа і по можливості ближче до кісток, щоб початок нервових стовбурів залишався біля мозку; щоб запобігти передчасному випадінню мозку з черепної (порожнини) коробки, його підтримують долонею.

Якщо головний мозок, незважаючи на достатньо звільнені півкулі, в задній частині тримається міцно, його вкладають назад в черепну коробку і підводячи два пальці лівої руки під довгастий мозок, обережно підрізають рештки твердої мозкової оболонки і нервові стовбури цієї ділянки. Якщо вони не були зруйновані раніше, звільняючи мозочок і довгастий мозок. Нарешті, піднімаючи носову частину голови більш високо, мозок витрушують на руку.

Вийнявши головний мозок, оглядають основу черепа, внутрішню поверхню твердої мозкової оболонки і, розрізавши її венозні синуси, оглядають їх вміст, який може являти собою рідку кров, згустки крові, тромби. Проводять виймання мозкового придатка (гіпофіза), який лежить в «турецькому сідлі» клиновидної кістки і, як правило, при вийманні мозку відривається, залишаючись у черепній порожнині.

Перед розтином головного мозку проводять додатковий його огляд і дослідження, звертаючи увагу на його конфігурацію, стан м'якої мозкової оболонки і початків черепно-мозкових нервів, стан судин основи мозку, визначають консистенцію окремих ділянок. Для проведення розтину мозок кладуть основою вниз, а мозочком і довгастим мозком – до того хто розтинає.

foto

Розсунувши руками верхівки великих півкуль до розтину мозолистого тіла, вводять у простір ніж з довгим і тонким лезом, повертаючи його над мозолистим тілом паралельно площині останнього, і проводять послідовно наліво і направо надрізи великих півкуль, підтримуючи спочатку лівою, а потім правою рукою відповідні півкулі, проникаючи в порожнини бокових шлуночків. Надрізану верхню частину лівої півкулі, зв'язаної з мозком зовнішньою поверхнею, відгортають наліво, відкриваючи лівий боковий шлуночок, а відгортаючи направо частину надрізаної правої півкулі, відкривають правий боковий шлуночок. В бокових шлуночках визначають кількість і вигляд вмісту, характер поверхні. В нормі в них перебуває незначна кількість прозорої безбарвної рідини, а поверхня гладенька, блискуча, волога і м'яка, в той час як при окремих патологічних процесах (водянка шлуночків) рідини збільшується до 40-120мл, рідина набуває каламутного, кров'янистого або гнійного характеру, а поверхня стає нерівна, шорстка та часто з наявністю крововиливів.

Захопивши пінцетом за середню частину мозолистого тіла і дещо піднявши вверх, перерізають його впоперек по середині, відвертаючи передню частину наперед, а задню назад, чим ще краще відкривають порожнини бокових шлуночків для порівняння їх об'єму, характеру вмісту і поверхні. При відведенні задньої частини мозолистого тіла назад перед розтинаючим відкриваються амонові рори і судинне сплетіння бокових шлуночків, оглядаючи яке, відмічають ступінь кровонаповнення, можливі набряки та інші патологічні процеси. Відкинувши пінцетом судинне сплетіння назад, відкривають шишковидну залозу, визначаючи її розмір, колір і стан поверхні розрізу.

Для дослідження четвертого мозкового шлуночка, дно якого утворює ромбовидна ямка довгастого мозку, а вершина – мозочок, необхідно розрізати мозочок по черв'ячку на дві половини, після чого півкулі мозочка розійдуться в сторони і відкриється дно шлуночка, Відмічають об'єм, вигляд внутрішньої поверхні і його вміст. Далі проводять огляд поверхні черв'ячка і розрізають півкулі мозочка на дві рівні половини.

Для дослідження речовини головного мозку всі надрізані, але зв'язані між собою частини його складають до місця, обхопивши рукою, і проводять часті (через кожний сантиметр) поперечні розрізи, поділяючи мозок на зв'язані між собою пласти. Після кожного розрізу відвертають розрізану поверхню і досліджують, звертаючи увагу на ступінь вологості або набряку речовини мозку, консистенцію, кровонаповнення, колір білої і сірої речовини, можливу наявність гематом, кіст, гнійників, пухлин, паразитів, ділянок розм'якшення.

Досліджуючи придаток (гіпофіз), визначають розмір, конфігурацію, консистенцію, вагу, а потім, провівши сагітальний розріз на дві асиметричні половини, з'ясовують стан окремих долей залози.

В окремих випадках, коли дані анемнезу і клініки хвороби свідчать про вогнищеві ураження мозку і виникає потреба встановити точну їх локалізацію, проводять тільки розтин бокових шлуночків і мозок фіксують у 10- відсотковому розчині формаліну протягом 6-8 днів, а потім проводять гістологічне дослідження.