Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Серпень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Ензоотичний енцефаломієліт свиней

Ензоотичний енцефаломієліт свиней (лат. - Encephalomyelitis enterovirus suum; англ. - Infectious porcine encephalomyelitis, Tesin disease; інфекційний енцефаломієліт, ентеровірусний енцефаломієліт, хвороба Тешена, ЕЕМ) - контагіозна ензоотична хвороба свиней, частіше поросят, що характеризується негнійний запаленням головного і спинного мозку та виявляється нервовим розладом, парезами і паралічами кінцівок,виснаженням і загибеллю.

Патологоанатомічні ознаки

У гострих випадках на розтині спостерігають гіперемію і набряк мякої мозкової оболонки ( переважно в області мозочка) і мозкової субстанції, сильне кровонаповнення судинного сплетіння, а також помітне помутніння ліквору. У спинному мозку інколи виявляють крапкові крововиливи. Поряд з тим, спостерігають застійну гіперемію, або гостре катаральне ( рідше гнійно-катарально) запалення слизової оболонки носової порожнини, гіперемію слизової придаткових порожнин голови, застійні явища в органах черевної порожнини, гіперемію і набряк легень та інколи глобулярну бронхопневмонію. Нерідко спостерігають крапкові і плямисті крововиливи під епі- і ендокардом, на плеврі та слизовій оболонці сечового міхура.

При хронічному перебігу хвороби виявляють атрофію скелетних м’язів у паралізованих ділянках тіла, похудіння; можливі пролежні і катаральне запалення легень.

Вже на самому початку хвороби у сірій речовині головного і спинного мозку виявляють зміни характерні для негнійного поліоенцефаломієліту.

Запалення в ЦНС х-ться певною вибірковістю. Найчастіше уражається сірі речовина стовбура головного мозку, мозочка, шийного і поперекового відділів спинного мозку, тоді як передні частини головного мозку, крім нюхової області, рідко втягуються в процес. Особливо яскраво виступають зміни у вентро латеральній ділянці вентральних рогів поперекового відділу спинного мозку. При тривалішому перебігу хвороби пат. Процес розповсюджується і на інші відділи головного мозку(кора, амонів ріг) та навіть білу речовину спинного мозку, де виявляють периваскулярні клітини інфільтрати. У місцях уражень мозку виявляють запалення м’якої мозкової оболонки( лепто менінгіт).

 

Паратуберкульоз

Паратуберкульоз (лат. - Paratuberculosis, Enteritis paratuberculosa, англ. - Johne's disease; хвороба Йони, паратуберкулезний ентерит) - хронічна бактеріальна хвороба жуйних, переважно великої рогатої худоби та овець, рідше буйволів, верблюдів і дуже рідко кіз, оленів,яків, що характеризується повільно розвиваються продуктивним ентеритом, періодичної діареєю, прогресуючим виснаженням і загибеллю тварин.
 

Патологоанатомічні ознаки
при розтині трупів, помітне крайнє виснаження, область анального отвору забруднена рідкими каловими масами. Із внутрішніх органів найбільш вражений тонкий кишечник, клубова і порожня кішка, стінки яких потовщені, слизова оболонка зібрана в грубі складки на зразок каракулевої шкірки, поверхня покрита масою, яка нагадує рідке тісто. Сильно збільшені брижові лімфовузли, які знаходяться в стадії серозного запалення. Просвіт кішки звужений, порожній або містить невелику кількість мутнуватої рідини подібної до горохового супу. Поверхня розрізу волога сіро-жовтувата, місцями місцями помітні білуваті, саркомо-подібні вогнища. В окремих випадках уражається слизова оболонка сечового і жовчного міхурів та навіть сечуга, на якій утворюються такі ж грубі складки як у кишечнику.

 

 

 

Некробактеріоз

Некробактеріоз (Necrobacteriosis) — підгостра або хронічна інфекційна хвороба, що характеризується гнійно-некротичним ураженням шкіри та прилеглих до неї сполучної й м’язової тканин, головним чином на нижніх частинах кінцівок, а також слизових оболонок ротової та черевної порожнин і дихальних шляхів, іноді паренхіматозних і статевих органів.
 


Патологоанатомічні зміни. В області вінчика утворюються виразки в наслідок гнійно-некротичного розпаду тканин, суглобової капсули, зв'язок, сухожилків, кісток аж до відпадання копитного башмака і фаланг пальців. У тільних і отелених корів – гнійно некротичний вагініт і мастіт. Некротичні виразки мжуть бути на шкірі голови, шиї, тулуба, на слизових оболонках носової і ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка і кишечника. В печінці, селезінці, легенях, нирках, мозку одиничні і числені абсцеси і некротичні вогнища різних розміраі, які містять вершкоподібну або суху масу, яка піддається інкапсуляції.

У овець зміни відмічають в основному на кінцівках, при чому в між копитній щелині спостерігають запалення з утворенням гною сіро-білого кольору із специфічним запахом, а в наслідок розвивається гангрена з відшаруванням рогів копит ниць і відпаданням їх.

 

Атрофічний риніт

Атрофічний риніт (лат. - Rhinitis atrophica infectiosa suum; інфекційний атрофічний риніт, ІАР, бордетелліоз свиней) - хронічна хвороба поросят, що характеризується серозно-гнійним ринітом, атрофією носових раковин, гратчастих кісток з деформацією лицьової частини голови, бронхопневмонією і затримкою росту.
 

Патологоанатомічні ознаки. У гострій стадії хвороби у поросят-сисунів слизова оболонка носової порожнини збуджена, на ній знаходяться скупчення густого слизу, після видалення якої виявляють почервонілі ділянки та крововиливи. У більш дорослих тварин виявляють різного ступеня вираженості атрофію носових раковин. У важких випадках хвороби раковини повністю руйнуються і на їх місці залишаються тільки складки слизової оболонки, покриті гноєм. Хрящова перегородка носа стоншена, викривлена, відзначають витончення верхньощелепних кісток.
 

Сказ

Сказ або водобоязнь (Rаbіеs, hidrophobia, Lyssa) – гостре зоонозне вірусне захворювання теплокровних тварин та людини. Характеризується специфічним ураженням центральної нервової системи з розвитком судомного й галюцинаторного синдромів, паралічами і смертю.

На розтині будь яких змін, характерних для цього захворювання не знаходять. Інколи виявляють травми, нанесені собі твариною під час буйства, сліди укусів або розчосів в місцях укусів. Часто спостерігають виснаження, венозний застій в органах черевної порожнини. Кров погано зсідається, темно-червоного кольору. Підшкірна клітковина і сирозні покриви сухуваті, рідина в порожнинах тіла відсутні. В худоби, при цьому, інколи спостерігають крововиливи підшкірній клітковині в області вимині. Слизова оболонка ротової порожнини та язика синюшна, деколи з ерозіями. Слинні залози та оточуючі їх тканини повнокровні і набряклі. Стравохід часто розширений. Шлунок пустий або  в ньому знаходять різні сторонні предмети. Слизова оболонка застійно повнокровна з дрібно плямистими і крапковими крововиливами, розташованими найчастіше на верхівках складок у пілоричній частині. У подальшому на місці крововиливі утворюються ерозії. Слизова оболонка тонких кишок часто за знаками гострого катарального запалення.

У головному і спинному мозку виявляють зміни, характерні для розсіяного негнійного поліенцефаліту та поліомієліту. Запалення найкраще виражене в стовбуровій частині головного мозку та у відділі головного мозку, що має зв'язок з місцем укусу.

 

Хвороба Марека

Хвороба Марека (латів. —MorbusMarek;;нейро-лимфатоз птахів, параліч птахів, інфекційний нейролімфатоз птахів,) —хвороба курей і індиків, що виявляється у двох формах:невропатической із поразкою периферичної і центральної нервової системи (класична форма);иридоциклитом (зміна кольору райдужної оболонки ока), і навіть формуванням неопластичних пухлин у внутрішніх органах (гостра форма).

Патологічні зміни

При класичної формі на розтині виявляють дифузне чи вогнищеве потовщення поперекового і плечового нервових сплетень і стовбурів нервів. У легенях, серці, нирках іноді виявляються пухлино подібні розростання.

За хронічної перебігу класичної форми хвороби відзначають атрофічні зміни мускулатури уражених кінцівок, міокарда; катаральне запалення шлунково-кишкового тракту. Найхарактерніший ознака у своїй перебігу — поразка очей. Нормальна райдужна оболонка у курчат сіро-блакитна, а до 4 міс вона набуває помаранчеву забарвлення. При хвороби Марека райдужка стає сірої з ділянками жовто-коричневого кольору , зеленуватого кольору. Часто виявляють зрощення райдужної оболонки з кришталиком чи рогівкою. Форма зіниці у своїй змінена. Закономірно спостерігається набряк зорового нерва.

На розтині трупів птахи, полеглої при гострої формі хвороби, виявляють пухлини в легких, нирках, серце, печінки, залозистого шлунку, селезінці; рідше уражаються брижа, підшлункова заліза, кишечник, кістякова мускулатура, шкіра,фабрицієва сумка.

 

Інфекційний ринотрахеїт

Інфекційний ринотрахеїт (ІТР) – контагіозна хвороба великої рогатої худоби, що характеризується гарячкою, ураженням органів дихання, вульвовагінітом, баланопоститом, абортами, кон’юнктивітом, іноді – енцефалітами та артритами.

Патологоанатомічні зміни. При респіраторній формі хвороби макроскопічно характерними є дифузний серозно-катаральний, серозно-гнійний і фібринозно-некротичний риніт, ларингіт, трахеїт з утворенням дифтеритичних нашарувань, ерозій, виразок. У телят спостерігають лобулярну бронхопневмонію, а в ускладнених випадках – катарально-гнійну. Іноді помічають емфізему легень, пінисту рідину в трахеї та бронхах. Підщелепові, заглоткові, бронхіальні та середостінні лімфовузли набряклі, гіперплазовані, з крововиливами. При гістологічному дослідженні слизової оболонки бронхів виявляють білкову дистрофію та некроз епітелію, нейтрофільну і лімфоїдогістіоцитарну інфільтрацію товщі слизової оболонки та набряк підслизової сполучнотканинної пластинки. В епітелії слизової оболонки – внутрішньоядерні ацидофільні включення.

Генітальна форма на ранній стадії проявляється гіперемією та петехіальними крововиливами на слизових оболонках піхви у корів та препуції і пенісі у бугаїв. На пізніх стадіях захворювання виявляють у корів пустульозний вульвовагініт, персистентні жовті тіла, гіперплазію та кисту яєчників, катарально-гнійний ендометрит, сальпінгіт, а у бугаїв – баланопостит, уретрит, простатит, орхоепідидиміт.

При нервовій формі виявляють набряк оболонок мозку, крововиливи навколо дрібних кровоносних судин великих півкуль мозку. Спостерігають також менінгоенцефаліти лімфоцитарного типу.

Крім того, реєструють кератокон’юнктивіти, артрити, вогнищеві некрози в печінці, запалення шлунково-кишкового тракту, а у бугаїв – рецидивуючі дерматити.

Лейкоз

Лейкоз великої рогатої худоби (лат. - Bovine leucosis, англ. - Leukaemia in cattle; гемобластози, хронічна інфекційна хвороба пухлинної природи) - хронічна хвороба пухлинної природи, що протікає безсимптомно або характеризується лімфоцитозом і злоякісним розростанням кровотворних і лімфоїдних клітин в різних органах.
класифікація лейкозів. В залежності від гістологічної особливості клітин лейкози ділять на: гострі – бластн і(мієлобластний, лімфобластний, монобластний) і хронічні – цитарні (хронічний лімфо лейкоз, хронічний мієлолейкоз, хронічний моноцитарний лейкоз).

В залежності від збільшення в крові загального числа лейкоцитів, в тому числі і лейкозних клітин, розрізняють 4 варіанти лейкозів: лейкемічний лейкоз – характеризується вмістом лейкозних клітин в крові до десятків і сотень тисяч в 1 мкл; сублейкемічний – число лейкоцитів в крові збільшене незначно; алейкемічний – лейкозні клітини в крові відсутні; лейкопенічний – число лейкоцитів зменшене, але лейкозні клітини виявляються.

При гострих лейкозах відмічають розростанням лейкозних клітин в кістковому мозку з послідовною інфільтрацією лімфатичних вузлів, селезінки, печінки та інших органів.

Патологоанатомічні ознаки
лімфатичні вузли збільшуються в об’ємі, їх маса іноді досягає 1,5 кг. Вони дряблуватої консистенції, з поверхні і на розрізі сіро-білого кольору, нерідко з крововиливами і вогнищами некрозу.

Селезінка у окремих тварин досягає довжини 1 м. ширини20-40 см. і товщини 8-10 см. гумоподібної консистенції, капсула напружена (іноді піддається розриву з наступним посмертним внутрішньочеревним крововиливом) – на розрізі червоного кольору фолікули при дифузній формі не розрізняються, при вогнищевій – збільшені, селезінка на розрізі має зернистий вигляд. Серце збільшене в об’ємі, міокард дряблий, світло-червоного кольору із сірими прожилками передсердя потовщені, на розрізі салоподібні.

Сичуг вражається часто, стінка його потовщена, на розрізі салоподібна, слизиста не рідко вражена виразками . печінка збільшена в об’ємі, світло-бурого кольору в нирках частіше спостерігають вогнищеву форму при цьому з поверхні і на розрізі знаходять числені вогнища сіруватого кольору.

В сечовому міхурі також знаходять вогнищеві салоподібні розростання, які не рідко вкриті виразками.

В кишечнику вражаються головним чином лімфатичний апарат: парові бляшки і солітарні фолікули, виступають над слизовою оболонкою. В заключній стадії хвороби стінка тонких кишок значно потовщена. В матці стінка потовщена, сіро-білого кольору дряблої консистенції.

У всіх органах при розростанні лейкозних клітин, нормальна тканина атрофується і заміщається лейкозною.

У свиней, овець переважно відмічаєть лімфатичний лейоз. Вражається головним чином лімфатичні візли, селезінка. Вони, як правил, збільшуються в об’ємі, дряблої консистенції, на розрізі салоподібні.

Лейкоз птахів. Частіше хворіють кури, рідше  - індики, цесарки.

Лімфоїдний лейкоз. При розтині трупів хворих птахів привертає увагу різке збільшення печінки, селезінки, нирок, яєчників. Печінка досягає маси 350- 800г. При дифузному враженні її поверхня гладка з сірими і сіро-білими плямами на фоні червоно-коричневого забарвлення; на розрізі помітні салоподібні ділянки. При вогнищевому враженні печінка бугриста. Фабрицієва сумка збільшена, на розрізі відмічають сірувато-білі салоподібні пухлино подібні утворення. Маса селезінки 65г, сіро-коричневого кольору, на фоні якого спостерігають дрібні сіруватого кольору вузлики. Яєчник збільшений в об’ємі, його поверхня бугриста, сіро-білого кольору, на розрізі салоподібна. Нирки збільшені 2-3 рази, сірого або сіро-коричневого кольору. Стінка кишечника потовщена, салоподібна; брижа всіяні пухлинними вузликами.

Мієлоподібний лейкоз. Зустрічається рідше лімфоїдного для нього характерне збільшення в об’ємі нирок печінки, селезінки і яєчників. Печінка на поверхні ладенька буро-червоного або сіро-бурого кольору. В стінці кишки знаходять сірувато-білі вузлики. Кістковий мозок драглистий, світло-червоного кольору.

Еритроїдний лейкоз у курей проходить в проліферативній і анемічній формі. При проліферативному еритробластозі спостерігають виснаження трупа; печінка збільшена 3,5 разів, кровонаповнена. Селезінка й нирки збільшені, повнокровні. При анемічному еритроїдному лейкозі відмічають анемічність печінки та нирок, а селезінка збільшена в об’ємі.