Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Жовтень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

 План заняття

1. Кількісні і якісні зміни сечовиділення.

2. Нефрити, етіологія види і ознаки.

3. Запалення сечового міхура і уретри.

4. Патологічні зміни в статевих органах самців.

5. Патологічні зміни в статевих органах самок.

6. Запалення молочної залози види і ознаки.

Література (основна та додаткова):

1.             Налётов Н. А. Патологическая физиология и патологическая анатомия сельськохозяйственых животных. – М.: Агропромиздат, 1991 – с. 213-218.

2.             Мазуркевич А.Й., Урбанович П.П., Василик Н.С. Патологічна фізіологія і патологічна анатомія тварин. – В.: Нова книга, 2008. – с.223 – 226; 229-233с.

Видільні процеси забезпечують підтримання сталості внутрішнього середовища організму. Виділення продуктів метаболізму здійснюється легенями, шкірою, кишечником, і особливо нирками.

     Основна функція нирок - видалення з організму кінцевих продуктів обміну. Нирки регулюють сталість хімічного складу крові, її осмотичний тиск і кислотно - лужну рівновагу. Видалення обох нирок призводить до загибелі тварини з ознаками важкого отруєння (уремії).

     Нормально функціонуючі нирки виділяють з організму лише надлишок води, розчинені солі неорганічних речовин, азотовмісні кінцеві продукти білкового обміну.

     Причини, що впливають на сечоутворення є різні. Вони бувають  екстраренальними-позанирковими і нирковими - ренальними,тобто, пов'язані з ураженням самих нирок.

     До екстраренальних причин порушення сечоутворення належать: зміна складу крові, порушення загального кровообігу, зміна нервової і ендокринної регуляцій сечоутворення та ін. У результаті інтенсивного обміну речовин або його порушення в крові з'являється ряд проміжних продуктів, які є в нормі чи трапляються в незначних концентраціях. У цьому випадку змінюється склад крові, а в кінцевому результаті  і склад сечі. Так, посилений розпад глікогену або надмірне згодовування кормів, які містять легкозасвоювані вуглеводи (цукровий буряк, патока), призводить до підвищення вмісту цукру в крові (гіперглікемії), а потім і в сечі (глюкозурії). Збільшення рідкої частини крові супроводжується надмірним виділенням сечі (поліурія).

     Підвищення кров'яного тиску в судинах збільшує сечовиділення, і навпаки.

     Утворення сечі залежить від стану нервово-ендокринної регуляції. Сильний біль в організмі викликає затримку сечоутворення.

     Велику роль відіграє антидіуретичний гормон (АДГ) задньої долі гіпофізу. Його нестача призводить до посиленого сечовиділення.

     На процеси сечоутворення впливає робота щитовидної залози. При посиленій її функції посилюється обмін речовин, більше утворюється продуктів обміну і посилюється виділення сечі. При гіпофункції щитовидної залози, навпаки, - знижуються обмінні процеси, менше продуктів розпаду і сечі.

     До ренальних (ниркових) факторів порушення сечоутворення відносять: запалення нирок (нефрит), дистрофічні явища в нирках (нефроз) і склеротичні зміни судин нирки (нефросклероз).

     Порушення клубочкової фільтрації.

     Клубочкова фільтрація може змінюватися в сторону зменшення або збільшення. Зменшення кількості утвореної первинної сечі спостерігають при падінні артеріального тиску крові, звуженні нирковах артерій, підвищенні онкотичного тиску крові, затрудненому відтоку сечі. Падіння артеріального тиску крові відмічається при шоках, серцевій слабкості. Це знижує тиск в клубочках і зменшує процеси фільтрації. Звуження ниркових артерій спостерігається при артеріосклерозі, введенні великих доз адреналіну, больовому синдромі та ін. В результаті знижується приплив крові, падає тиск рідини і зменшується фільтрація.

     При введенні білкових препаратів в кров онкотичний тиск її зростає, рідка частина крові зєднується з білком і її менше виходить з судин при фільтрації. Порушення відтоку сечі (нирково-кам′яна хвороба, пухлини та ін.) підвищує внутрінирковий тиск, що знижує фільтраційну здатність нирки. При зниженні онкотичного тиску (збільшене вживання рідини, розсмоктування набряків та ін.) фільтраційна здатність нирок зростає, утворюється надмірна кількість сечі (поліурія). Формування якісного складу сечі відбувається в канальцях нирок шляхом всмоктування деяких речовин у кров (реабсорбції).

     Порушення канальцевої реабсорбції.

     Реабсорбція (зворотне всмоктування) первинної сечі відбувається при наявності високої активності певних ферментів. Виснаження ферментів, запалення і дистрофія канальців порушують реабсорбцію. При надлишку цукру в крові (гіперглікемія) первинна сеча містить багато глюкози, ферменти не забезпечують її повну реабсорбцію і глюкоза виділяється з сечею. Те ж відбувається при посиленому розпаді білка ( робота м′язів , перегодовування).

     Кількісні та якісні зміни сечі.

     Зміни сечовиділення можуть проявлятися кількісними і якісними показниками.

     Кількісні порушення сечовиділення - поліурія, олігурія і анурія.

     Добова норма виділення сечі у коней - 5-10л, у великої рогатої худоби - 6-20л., дрібної рогатої худоби - 0,2-2л., свиней - 2-5л, собак - до 1л і у кішок до 0,3л.

     Поліурія – збільшене виділення сечі.спостерігається при надмірному споживанні рідини, підвищенні кров'яного тиску, подразненні нирок. Деякі хімічні речовини (кухонна сіль, кофеїн), ураження гіпофіза, підшлункової залози викликають збільшення об'єму сечі в 3-5 разів.

     Олігурія (грец. олігос - малий) - зменшене сечовиділення, спостерігається при недостатньому вживанні рідини, втраті води організмом (пронос, крововтрата, блювання, потовиділення), затримці води в тканинах (набряк) і порожнинах (водянка), ураженні нирок. Сильні больові відчуття можуть бути причиною олігурії через рефлекторний спазм судин нирок. Кількість сечі зменшується в 2 і більше разів, підвищується її густина, забарвлення стає більш інтенсивним.

     Анурія - повне припинення сечовиділення. Спостерігається при закупорці сечовивідних шляхів каменями, ексудатом, здавлювання пухлинами, при пошкодженні нирок.

     Зміна якісного складу сечі проявляється порушенням співвідношення в ній звичайних складових частин або появою речовин, що не виявляють в сечі здорових тварин.

     Нехарактерними складовими частинами сечі є білок, цукор, гемоглобін, формені елементи крові, отруйні речовини (свинець, миш'як, ртуть і т. д.) та ін.

     Протеїнурія - поява в сечі білка. Виникає при різних інфекційних хворобах, особливо тих, що супроводжуються лихоманкою, при кормових і мінеральних отруєннях. Ці фактори викликають білкову дистрофію ниркового епітелію або запалення нирок. При захворюваннях нирок порушується «молекулярне сито» клубочкового фільтру, в результаті чого фільтрується більша кількість білка. Через клубочковий фільтр починають проходити білки більшої маси. При реабсорбції великі молекули білка «засмічують» клітини канальцевого епітелію, і процес реабсорбції порушується. Внаслідок цього відфільтровані білки, які не всмокталися повторно, виділяються з сечею. Кількість білка в сечі може досягати 6%. Крім того, протеїнурія може виникнути і при короткочасних розладах кровопостачання нирок, що супроводжуються підвищенням проникності ниркових клубочків. Така протеїнурія спостерігається при сильній м'язовій роботі, після загального переохолодження тіла, сильних емоціях (страх), в кінці вагітності, у новонароджених.

     Глюкозурія - наявність у сечі цукру. Спостерігається при надмірному вживанні вуглеводів, при нервових станах (переляк), при цукровому діабеті, при ниркових порушеннях, коли глюкоза вся не реабсорбується

     Гематурія - наявність у сечі крові. Пов'язане це з порушенням цілісності кровоносних судин в самій нирці, а також у сечовивідних шляхах. Сеча набуває червонуватого забарвлення, мутніє. При відстоюванні і центрифугуванні сеча відновлює звичайний колір, але з червоним осадом (еритроцитів).

     Гемоглобинурия - вміст у сечі пігменту крові гемоглобіну, що надає їй червоний колір. На відміну від гематурії при гемоглобинурии сеча прозора. Гемоглобінурія виникає при руйнуванні еритроцитів у крові, коли гемоглобін не встигає перетворитися на білірубін. Цей надлишок гемоглобіну виділяється з сечею.

     Гемоглобинурия - один із симптомів септичних (коковий сепсис, сибірська виразка) і вірусних хвороб (інфекційна анемія коней), при гангрені легень, кровопаразитарних хворобах (піроплазмоз, лептоспіроз). Тому вона називається симптоматичною гемоглобінурією.

     Викликають токсичну гемоглобинурию, пов'язану з руйнуванням еритроцитів під впливом різних отруйних речовин (сполуки миш'яку, фенолу, бертолетова сіль, зміїна отрута, деякі рослинні отрути). Іноді гемоглобінурія проявляється як тимчасове явище. Наприклад, при вживанні холодного корму або води - пароксизмальна гемоглобінурія (грец. пароксизм – напад, приступ). Своєрідний вид гемоглобінурії - паралітична міогемоглобінурія коней. Розвивається вона переважно у коней - ваговозів після раптового припинення роботи на тривалий термін. Тому її іноді називають «святковою» хворобою.

     Поява в сечі гемоглобіну - тільки один із симптомів важкого порушення обмінних процесів у м'язовій системі. Продукти неповного обміну м’язової тканини (кислі продукти), що накопичуються при припиненні звичної для тварини м'язової работи, всмоктуються в кров і викликають самоотруєння організму. Виникає параліч м'язів, частішають серцебиття і дихання, підвищується температура тіла, виникає гіперемія слизових оболонок, розвивається жовтяниця. Сеча затримується в сечовому міхурі і, всмоктуючись у кров, може викликати уремию.

     Уремія - комплекс патологічних змін, що виникають внаслідок самоотруєння організму азотистими продуктами, які затримуються в крові при порушенні видільної функції нирок. При уремії в крові накопичуються азотисті шлаки - продукти білкового обміну. Основними продуктами являються сечовина, аміак і його похідні. Інтоксикація організму при уремії пов'язана не тільки з функціональною недостатністю нирок, але і печінки, а також інших систем. Шлаки, що накопичуються в крові, викликають глибокі порушення з боку дихання, серцебиття і можуть викликати смерть.

     Дистрофічно-некротичні зміни епітелію ниркових канальців позначають загальним терміном нефроз.

     Запалення нирок називається нефрит. Залежно від переважного ураження тих чи інших струк-турне частин нирок розрізняють гломерулонефрит, нефрозонефрит, пієліт. Кожен з них може протікати в гострій або хронічній формі, а за розповсюдження може бути розлитим (дифузним) і вогнищевим.