Дистрофія
Дистрофія, яка характеризується порушенням білкового обміну:
- зерниста;
- жирова;
- мінеральна;
- вуглеводна.
Мінеральна речовина, яка є основним компонентом кісток:
- кальцій;
- залізо;
- йод;
- магній.
Найвищий ступінь виснаження, це відсутність жирових відкладень в:
- епікарді;
- жировій клітковині;
- м’язах;
- підшкірній клітковині.
Яка причина може привести до виснаження
- надмірна годівля;
- недостатня експлуатація;
- сповільнене згорання жиру в організмі;
- недостатня годівля.
Стан організму, який супроводжується втратою маси тіла та зниженням інтенсивності всіх життєвих функцій:
- кахексія;
- криза;
- кома;
- колапс.
Найпоширеніший вид білкової дистрофії, при якому набухають органели клітини і стають видимими під мікроскопом:
- рогова;
- зерниста
- вакуольна;
- гіаліноз.
Шлунково-кишкові камені, що утворені з волосся і шерсті:
- фітоконкременти;
- пілоконкременти
- конглобати;
- справжні камені.
Камені, які складаються з маленьких рослинних волокон і неперетравлених частин сіна, соломи:
- фітоконкременти;
- пілоконкременти;
- конглобати;
- справжні камені.
Причини ожиріння:
- недостатня годівля;
- надмірна експлуатація;
- виснажливі хвороби;
- надмірна годівля.
Кишкові камені, які складаються переважно з мінеральних речовин і схожі на звичайні камені:
- справжні;
- не справжні;
- фітоконкременти;
- пілоконкременти.
Викривлення обміну речовин у клітині, що супроводжується посиленням якогось одного виду обміну з одночасним відкладанням надлишку речовин це:
- атрофія;
- дистрофія;
- кахексія;
- некроз.
Пігмент, який надає забарвлення шкірі, волоссю, роговим утворенням:
- ліпофусцин;
- меланін;
- гемосидерин;
- білірубін.
Мікроелемент, який необхідний для синтезу гемоглобіну:
- йод;
- кальцій;
- залізо;
- магній.
Дистрофія, яка характеризується порушенням обміну неорганічних речовин:
- білкова;
- жирова;
- мінеральна;
- вуглеводна.
Чим характеризується гіаліноз:
- появою в тканині драглистої білкової маси;
- відкладанням в тканині солей кальцію;
- просочуванням тканин складними білками (хромопротеїдами);
- появою в тканині однорідних напівпрозорих щільних білкових мас.
Селезінка дещо збільшена, при розрізі на фоні темно-червоної пульпи виступає зернистість у вигляді зерен вареного саго:
- гіаліноз;
- амілоїдоз;
- зерниста дистрофія;
- рогова дистрофія;
- гіаліно-краплинна дистрофія.
Порушення обміну хромопротеїдів відноситься до:
- клітинних диспротеїнозів;
- змішаних диспротеїнозів;
- мукоїдного набухання;
- позаклітинних диспротеїнозів.
Дрібнозернистий, залізовмісткий пігмент золотисто-бурого кольору, розчинний в кислотах, нерозчинний в лугах, спирті, ефірі, не знебарвлюється перекисом водню:
- білірубін;
- гемотаїдин;
- меланін;
- ліпофусцин;
- гемосидерин.
Який пігмент знебарвлюється перекисом водню:
- меланін;
- ліпофусцин;
- гемосидерин;
- ліпохром;
- білірубін.
Зерниста дистрофія відноситься до:
- змішаних диспротеїнозів;
- мукоїдного набухання;
- порушення обміну хромопротеїдів;
- позаклітинних диспротеїнозів;
- клітинних диспротеїнозів.
Який диспротеїноз найчастіше спостерігається в печінці при розладах кровообігу, гострих інфекційних захворюваннях:
- рогова;
- гіаліноз;
- зерниста;
- гіаліново-крапельна дистрофія.
Гіаліново-крапельна дистрофія відноситься до порушення:
- білкового обміну;
- жирового обміну;
- мінерального обміну;
- вуглеводного обміну;
- пігментного обміну.
Гідропічна дистрофія відноситься до:
- ліпідозів;
- клітинних диспротеїнозів;
- змішаних диспротеїнозів;
- позаклітинних дипротеїнозів;
- гіалінозу.
Зерниста дистрофія найчастіше спостерігається в:
- органах дихання;
- паренхіматозних органах;
- нервовій системі;
- ретикуло-ендотеліальній системі.
При зернистій дистрофії в цитоплазмі паренхіматозних елементів виявляють:
- вакуолі;
- дрібні жирові крапельки;
- дрібні зернятка білкової природи;
- рогову речовину;
- великі напівпрозорі однорідні білкові краплі.
Орган незначно збільшений, набухлий краї заокруглені, блідо-коричневого забарвлення, консистенція дряблувата, на розрізі малюнок стертий (печінка):
- гіаліно-крапельна дистрофія;-
- зерниста дистрофія;
- рогова дистрофія;
- гідропічна дистрофія.
Причини слизистої дистрофії епікардіального жиру:
- сепсис;
- кахексія;
- подагра;
- ожиріння;
- сечокислий діатез.
Набуті безпігментні плями на шкірі:
- альбінізм;
- меланоз;
- лейкодерма;
- вітіліго;
- невус.
Вроджена відсутність меланіну в цілому організмі:
- лейкодерма;
- альбінізм;
- меланоз;
- вітіліго;
- гемосидероз.
Відкладання меланіну в органах, в яких він в нормі відсутній:
- альбінізм;
- вітіліго;
- меланоз;
- невус;
- лейкодерма.
Патологічний процес, що виникає при порушенні обміну білірубіну:
- гемосидероз;
- жовтяниця;
- меланоз;
- альбінізм;
- невус.
Причини місцевого ожиріння:
- надмірна годівля;
- атрофія органів;
- гіпертрофія органів;
- туберкульоз.
Справжні шлунково-кишкові каміння:
- конглобати;
- фітоконкременти;
- пілоконкременти;
- флеболіти;
- ентероліти.
Шлунково-кишкові конкременти утворені з частинок рослинного походження:
- фітоконкременти;
- пілоконкременти;
- плюмокнкременти;
- конглобати.
Гіперкератоз відноситься до порушення:
- мінерального обміну;
- вуглеводного обміну;
- жирового обміну
- білкового обміну.
Сечокислий діатез виникає при порушенні:
- мінерального обміну;
- вуглеводного обміну;
- жирового обміну;
- білкового обміну.
Подагра виникає при порушенні:
- мінерального обміну;
- вуглеводного обміну;
- жирового обміну;
- білкового обміну.
Амілоїдоз відноситься до:
- мінерального обміну;
- вуглеводного обміну;
- жирового обміну;
- білкового обміну.
Волосяні кулі, які зустрічаються в передшлунках і сичузі худоби:
- фітоконкременти;
- пілоконкременти;
- плюмоконкременти;
- конглобати.
Псевдоентероліти переважно складаються з:
- мінеральних солей;
- нуклеопротеїдів;
- секрету залоз;
- амілоїдних мас;
- органічних речовин.
Конкременти з калових мас:
- фітоконкременти;
- пілоконкременти;
- плюмоконкременти;
- конглобати.
Кахексія являється наслідком порушення:
- мінерального обміну;
- вуглеводного обміну;
- жирового обміну;
- білкового обміну.
Макрокроскопічний вигляд органу при зернистій дистрофії:
- орган збільшений в об’ємі, більш блідий, щільної консистенції;
- орган набухлий, забарвлений блідіше, дряблої консистенції;
- орган зменшений в об’ємі, забарвлений блідіше, щільної консистенції;
- на розрізі малюнок органу стертий;
- чіткий малюнок на розрізі;
- виділяються білувато-сірі ущільнені тяжі.
Клінічне значення та кінець зернистої дистрофії:
- процес переважно зворотний;
- процес не зворотній;
- функція не змінюється;
- функція посилюється;
- функція послаблюється;
- функція випадає.
До яких дистрофій відноситься іхтіоз:
- жирова;
- зерниста;
- рогова;
- мінеральна;
- білкова;
- гідропічна;
Рогова дистрофія відноситься до:
- мінеральних дистрофій.;
- білкових дистрофій;
- позаклітинних диспротеїнозів.;
- клітинних диспротеїнозів.;
- вуглеводних дистрофій.
Органи в яких найчастіше спостерігається зерниста дистрофія:
- селезінка, лімфатичні вузли;
- печінка;
- легені;
- підшкірна клітковина;
- щитовидна залоза;
- нирки, серце.
Різновидності клітинних диспротеїнозів:
- зерниста, гіаліно-краплинна;
- пігментна, слизиста;
- гіаліноз, амілоїдоз;
- рогова, гідропічна;
- мукоїдне, фібриноїдне набухання.
Синоніми гідропічної дистрофії:
- вакуольна дистрофія;
- зерниста дистр.;
- паренхіматозна дистр.;
- водяночна дистр.;
- рогова дистр.;
- слизиста дистр.
Ендогенні пігменти поділяються на:
- гематогенні;
- ангемоглобіногенні;
- гемоглобіногенні;
- лімфогенні;
- нейрогенні.
Класифікація пігментів:
- ендогенні, екзогенні;
- гемоглобіногенні, ангемоглобіногенні;
- гематогенні, ангематогенні;
- лімфогенні, нейрогенні;
- глікогенні, аглікогенні.
Пігментації можуть бути:
- ендогенні;
- нейрогенні;
- урогенні;
- міогенні;
- екзогенні.
Гемоглобіногенні пігменти, які вміщують в собі залізо:
- гемосидерин;
- гематоїдин;
- феритин;
- білірубін;
- порфірини.
Кінцевим продуктом обміну нуклеопротеїдів є:
- вуглекислота;
- аміак;
- сечова кислота;
- урати;
- вапно;
- фосфати.
Слизиста дистрофія зустрічається в :
- епітелію;
- м’язовій тканині;
- нервовій тканині;
- сполучній тканині;
- паренхімі печінки.
Ангемоглобіногенні пігменти:
- білірубін;
- меланін;
- ліпофусцин;
- феритин;
- гемосидерин.
Ліпідогенні пігменти:
- ліпохром, лютеїн;
- меланін;
- ліпофусцин;
- гемосидерин, гематоїдин;
- білірубін.
Гемоглобіногенні пігменти, які не вміщують залізо:
- гематоїдин;
- гемосидерин;
- білірубін;
- ліпофусцин.
- феритин
Депо глікогену:
- селезінка;
- лімфатичні вузли;
- печінка;
- м’язова тканина;
- легені.
Захворювання, які супроводжуються кахексією:
- сибірка, ящур;
- туберкульоз, паратуберкульоз;
- рак, хронічні інфекційні захворювання;
- септицемія, набрякова хвороба поросят.
- тимпанія, копростаз
Причини кахексії:
- гострі інфекційні хвороби;
- хронічні інфекційні хвороби;
- рак, паратуберкульоз;
- гострі отруєння мінеральними отрутами;
- сибірка, ящур;
- булімія, акорія.
Основні органи, які забезпечують в організмі регуляцію цукру:
- підшлункова залоза;
- печінка;
- наднирники;
- легені;
- тимус.
Різновидності кахексії:
- аерогенна;
- аліментарна;
- ракова, дисгормональна;
- судинна;
- лімфогенна.
Ознаки цукрової хвороби (діабету):
- надмірне відкладання глікогену в печінці;
- порушення засвоєння цукру тканинами;
- гіперглікемія, глюкозурія;
- гіперфункція клітин острівців Лангерганса;
- гідремія;
- атрофія мозкової речовини наднирників.
Жирове депо організму:
- нирки, міокард;
- сальник, брижа;
- навколо ниркова капсула, субепікардіальна ділянка;
- капсула печінки, головний мозок;
- селезінка, лімфатичні вузли.
Синоніми виснаження:
- ліподистрофія;
- ліпоматоз;
- кахексія;
- маразм;
- ксантоматоз.
В яких органах частіше спостерігається жирова дистрофія:
- селезінка, лімфатичні вузли;
- печінка, нирки;
- серце;
- головний мозок.
- спинний мозок
Морфологічні ознаки порушення обміну ліпідів:
- запальні зміни в жировій клітковині;
- поява ліпідів в місцях їм не властивих;
- порушення кровообігу в жировій тканині.
- некробіотичні зміни в жировій тканині.
- зміни кількості жиру в жировій клітковині.
Функціональне значення загального ожиріння:
- підвищення функції органів;
- серцева недостатність;
- гіпертрофія органів;
- альвеолярна емфізема легень;
- задишка.
У сільськогосподарських тварин переважно конкременти локалізуються в:
- шлунково-кишковому тракті, сечовидільних шляхах;
- верхніх дихальних шляхах, лімфатичних судинах;
- суглобах, скелетній мускулатурі;
- вивідних протоках залоз;
- кровоносних судинах.
Захворювання дорослих тварин, які характеризуються зменшенням солей кальцію в кістках:
- фіброзна остеодистрофія;
- остеомаляція;
- рахіт;
- подагра;
- сечокислий діатез.
Локалізація конкрементів:
- ендокринні залози;
- порожнинні органи;
- вивідні протоки залоз;
- паренхіма залоз;
- кровотворні органи.
Синоніми звапнення:
- остеома;
- петрифікація;
- подагра;
- гіперкальцемія;
- кальцифікація.
Для яких шлунково-кишкових конкрементів характерним є пошарова будова поверхні розпилу і де вони частіше локалізуються:
- ентероліти;
- пілоконкременти;
- конглобати;
- фітоконкременти;
- товсті кишки;
- тонкі кишки;
- шлунок.
Несправжні шлунково-кишкові камені:
- конглобати, плюмоконкременти;
- ентероліти;
- флеболіти, сіалоліти;
- фітоконкременти, пілоконкременти;
- уроседименти, уроліти.
При якому захворюванні молодого організму спостерігається зменшення солей кальцію в кістках і які основні причини цього захворювання:
- остеомаляція;
- подагра;
- рахіт;
- недостатність вітаміну Д та ультрафіолетового опромінення;
- гіпофункція щитовидної залози.
Жовчні камені складаються з:
- солей вапна, холестерину;
- уратів, нейтральних жирів;
- гемосидерину;
- білірубіну;
- оксалатів;