ДИСТРОФІЯ.
. План заняття:
- Дистрофія, її етіологія, патогенез і класифікація.
- Білкові дистрофії (диспротеїнози): клітинні, позаклітинні, мішані.
- Розлади пігментації в організмі.
- Жирова дистрофія.
- Місцеві розлади жирового обміну.
- Порушення обміну солей кальцію.
- Камені їх види і ознаки.
Література (основна та додаткова)
- Налётов Н. А. Патологическая физиология и патологическая анатомия сельськохозяйственых животных. – М.: Агропромиздат, 1991 – с. 65-83
- Мазуркевич А.Й., Урбанович П.П., Василик Н.С. Патологічна фізіологія і патологічна анатомія тварин. – В.: Нова книга, 2008. – с.89-90
Дистрофія (дис - погана якість, трофе - живлення) - це якісна зміна тканинних елементів при порушенні в них обміну речовин тобто це переродження. Дистрофія - місцевий процес пов'язаний із порушенням загальних процесів обміну речовин. Суть дистрофії в тому, що в клітинах і міжклітинних просторах накопичуються продукти обміну, які не зустрічаються в фізіологічних умовах, або ці продукти накопичуються у великій мірі, або ж набирають якусь іншу структурну форму, яка відрізняється від норми. Тобто при дистрофії проходить:
1.надмірне відкладання різних речовин які приносяться з кров'ю - інфільтрація;
2.фізико-хімічна перебудова - це може бути посилене вироблення звичайних компонентів клітини (глікогену і інших) - декомпозиція;
3.перетворення одних речовин в інші - трансформація;
4.зменшення або повне зникнення з клітин деяких речовин (глікогену з печінки, вапняку з кісток).
Класифікація
Так як дистрофія - це зміна елементів при порушені обміну речовин то і класифікують її на основі порушення обміну речовин; білкова, жирова, вуглеводнева, мінеральна.
Причиною виникнення дистрофії являються (інфекція, інтоксикація, авітамінози, порушення залоз внутрішньої секреції, місцеві розлади крово і лімфообігу).
Білкова дистрофія (диспротеїнози) бувають:
Клітинні (зернисті, вакуольні, гіаліново-краплинні, колоїдні, рогові) Позаклітинні (гіаліноз, амілоїдоз).
Мішані (слизуваті, порушення обміну сечокислих солей, порушення обміну
хромопротеїдів "патологічна пігментація").
Клітинні.
Зерниста дистрофія - це появлення в цитоплазмі зерен і крапель білкової природи, за рахунок набухання органоїдів протоплазми клітин і внаслідок чого вона набирає каламутного набухання. Ця дистрофія зустрічається в паренхіматозних органах (печінка, нирки, міокард) тому вона ще називається паренхіматозною. Найкраще видно зернистість в незабарвлених зрізах. Причиною виникнення (опіки, відмороження, дія сонячних і рентгенівських променів) хімічні фактори (кормові отруєння, дія отрут) біологічні фактори (збудники інфекційних хвороб сепсис, чума, рожа свиней). Макроскопічно - органи виглядають як ошпарені кип'ятком, консистенція в'яла, окраса сіра при надавлюванні пальцем на поверхні розрізу лишається ямка, поверхня розрізу виступає над краями розрізу.
При усуненні причини, яка викликає дистрофію органи можуть повертатись до норми.
Вакуольна (водяночна, гідропічна) дистрофія вона характеризується появою в протоплазмі клітин пустих (вакуолів), які наповнені водянистою рідиною.
Суть її полягає в порушенні колоїдного стану білка цитоплазми клітин, яке характеризується виділенням води.
Спостерігається вона в епітелії (в епідермальних клітинах ящурних афт, при опіках у віспяних пухирцях).
Причини дистрофії (водяночної), це надмірна волога в тканина при набряках, запаленнях, опіках. Мікроскопічно - не виявляється.
Гіалінова дистрофія - вона характеризується утворення склоподібної речовини. Гіаліни - це речовини білкового походження, які утворюються в результаті глибоких фізико хімічної перебудови тканинного білка. Може бути в епітеліальній і сполучній тканині.
Гіаліноз епітелія називають гіаліново крапельною дистрофією, яка спостерігається при хронічному запаленні залозистих органів (епітелій бронхів, нирок, печінці).
Колоїдна дистрофія - вона характеризується утворенням клейо подібної речовини, яка утворюється в результаті виділення клітинних виділень з послідуючим згущенням до консистенції столярного клею. Колоїдна дистрофія спостерігається в залозистих органах (щитовидна залоза, гіпофіз, яєчник). Може привести до незворотних порушень. Макроскопічно видно порожнини кісти різного розміру від конопляного зерна і більше заповнені студенистою прозорою, безколірною масою.
Рогова дистрофія. Буває місцева і загальна.
Загальне - тіло покривається загальною пластинкою, яка подібна на риб'ячу луску (в новонароджених телят) іхтіоз.
Місцева-ороговівання (гіперкератоз) - це можуть бути рогові виступи на шкірі, шлунку. Може бути ороговіння при недостачі вітаміну А коньюктиви, слізного каналу, слизових оболонок дихальних, харчотравних і статевих органів.
Позаклітинні дистрофії
Гіаліноз сполучної тканини (склероз) це означає, що в тканинах утворюється хрящоподібна тканина, прозора. Гіаліноз спостерігається в кровоносних судинах це називається артеріосклероз. Може виникати внаслідок інфекційних і паразитарних захворювань (туберкульоз, бруцельоз, гельмінтози). Виліковується в початкових стадіях.
Амілоїдна дистрофія (амілоїдоз) характеризується відкладанням між клітинами білкової речовини - амілоїду в склад якого входять білки, плазми крові.
Дві форми: місцева, загальна.
Загальний амілоїдоз - найбільш пошкоджуюються органи з розвинутим ретиколоендотеліальним апаратом (печінка, селезінка, нирки, кишечник, серце, наднирники).
Причиною являється надлишок в крові білків, а також багато захворювань(кістковий, легеневий туберкульоз, сап, актиномікоз, злоякісні пухлини). Зовнішній вид органів різний.
Печінка - збільшена, ламка і нагадує сало.
Нирки - щільні, бліді з воскоподібною поверхнею.
Селезінка - на поверхні розрізу утворюються сало подібні круглі острівці подібні на зерна саго "сагова селезінка".
Місцевий амілоїдоз - це відкладання в окремих частинах тіла в повіках, в носовій перегородці. Можливі також розриви органів (печінки, селезінки) - смертельні.
Змішанні диспротеїнози.
Слизуваті дистрофії - надмірне утворення муцину.
Слизова дистрофія епітелію - слизь утворюється надмірно внаслідок чого порушується утворення секретів і виділяє їх слизова дистрофія виникає при катаральному процесі протоплазма клітин слизових оболонок майже повністю перетворюється в слизь.
Причини це надмірне подразнення слизових оболонок, при інфекційних і інвазійних захворюваннях. При усуненні причини слизові оболонки скоро відновлюються.
Слизова дистрофія сполучної тканини.
Між клітина речовина перетворюється в слизову масу. Ця дистрофія спостерігається в сполучній тканині (в шкірі, клапанах серця, стінках артерії, сухожилках).
Причини : різні фактори, які викликають загальне виснаження організму (кахексія від голодування, рак, туберкульоз) недостатність щитовидної залози (мікседема).
Макроскопічно мукоїдна дистрофія становиться набухлою, дряблію, з поверхні розрізу стікає тягуча рідина. Хрящі розм'якшуються, поверхня слизиста, кісткова тканина втрачає вапно.
Сечокислий діатез (порушення обміну сечокислих солей). Відпрацьовані білки з організму виділяються у вигляді сечової кислоти і її солей (уратів) нирками - сечею, шкірою - потом. В патологічному стані солі сечової кислоти кристалізуються в різних тканинах. В курей при надмірному згодовуванні кормів тваринного походження.
Урати відкладаються на поверхні плеври, серцевої сорочки. Серозні поверхні під цим нальотом почервонілі (запалені).
Урати відкладаються в суглобових порожнинах, в сухожильних піхвах у виді кашки (подагра). Навколо таких відкладень тканини потовщуються, запальна. У ссавців сечокислий діатез у виді подагри.
Порушення пігментації (порушення обміну хромопротеїдів). Пігменти - це красячі речовини (у тварин-гемоглобін, у рослин-хлорофіл). Ендогенні пігменти - це речовини утворюванні організмом, вони являються білковими сполуками, які мають свій колір і їх називають хромопротеїдами (хромос - краска, протеїди - білки).
Ендогенні пігменти поділяються на гемоглобінні з гемоглобіну і ангемоглобінні - не з гемоглобіну .Гемоглобінні пігменти
Гемоглобін має в своєму складі залізо і білкові речовини. При розпаді еритроцитів ці речовини перетворюються в гемосидерин і білірубін.
Гемосидерин - буро-жовтого кольору з заліза, утворюється при розпаді еритроцитів. В звичайних умовах цей пігмент наявний в селезінці, де зберігаються відживші еритроцити.
В патологічних умовах утворюються при різних малокрів'ях, які пов'язані з
посиленим руйнуванням еритроцитів. Він тоді відкладається в печінці, легенях, нирках, лімфовузлах. Це має важливе діагностичне значення.
Білірубін - це жовтий пігмент утворюється з білкової молекули гемоглобіну.
Білірубін виробляється в печінці, попадає в кишечник,забарвлює калові маси в жовто-зелений колір. При патології попадає в кров і забарвлює органи.
Жовтуха: механічна, паренхіматозна, гемолітична.
Механічна виникає внаслідок механічної закупорки печінкових ходів
(камінням, пухлинами, запальні процеси). Жовч розриває ходи поступає в кров і розносить по всьому організму^ калові маси білого забарвлення, сеча темного кольору.
Паренхіматозна внаслідок неправильної роботи печінки ;запалення печінки, отруєння. Жовч попадає в кишечник, кал забарвлений нормально але є наявність на органах жовтяниці.
Гемолітична - при посиленому розпаді еритроцитів, і характеризується загальною жовтушністю тканин, які викликані інфекційними і інвазійними хворобами.