Перикардит - запалення епікарда та серцевої сумки. Виникає при багатьох інфекційних хворобах (пастерельоз свиней і великої рогатої худоби, чума свиней, перипневмонія великої рогатої худоби та ін.) при переході запального процесу з плеври і міокарда, при пораненні чужорідними тілами, що проникають в перикард через діафрагму з сітки (травматичний перикардит).
Перикардит за перебігом буває гострим і хронічним, за поширенням патологічного поцесу - обмеженим (вогнищевим) і дифузним, за характером ексудату - серозним, фібринозним, гнійним і геморагічним.
Серозний перикардит відмічають при деяких інфекційних хворобах (грип поросят і ін.). Він характеризується скупченням в порожнині серцевої сумки серозного ексудату. При розтині серцева сумка сильно розтягнута, в порожнині її у великих тварин буває до 5л, а у дрібних - до 1л серозного ексудату. Серцева сумка і епікардом набряклі, тьмяні, почервонілі, іноді з плямистими крововиливами, вкриті тонким фібринозним нашаруванням. При гострому перебігу серозний ексудат може розсмоктатися, при хронічному можливе утворення сполучнотканинних спайок або повне зрощення епікарду із серцевою сумкою (зливний перикардит).
Не все скупчення рідини в порожнині серцевої сумки є ознакою перикардиту. Наприклад, при розтині трупів в порожнині серцевої сумки виявляють прозору червону рідину (у великих тварин до 300-500 мл). Це трупний транссудат, що складається з рідкої частини плазми крові (сироватки). Він випотіває з судин серця після зупинки кровообігу, чому сприяє знижений тиск в порожнині серцевої сумки. При водянці серцевої сумки (гідроперикарду) кількість рідини (трансудату) може перебувати у великих тварин до 10л, у дрібних до 0,5-1л.
Головна відмінність трупної трансудації і гідроперикарду від серозного перикардиту - відсутність запальних змін на епікарді і на внутрішній поверхні серцевої сумки.
Фібринозний перикардит характеризується відкладенням на епікарді і внутрішній поверхні серцевої сумки фібрину. Відмічають при деяких інфекційних захворюваннях (чума свиней, пастерельоз, плевропневмонія коней, перипневмонія великої рогатої худоби та ін.).
При розтині серцевої сумки на її внутрішній поверхні і на епікарді виявляють шар сірувато-білої волокнистої маси фібрину товщиною до 1-
Геморагічний перикардит - наслідок важкого ускладнення при деяких септичних захворюваннях (сибірка), характеризується просоченням кров'ю епікарду та серцевої сумки зі скупченням в її порожнині кров'янистої рідини. Від геморагічного запалення необхідно відрізняти розриви серця і поранення серцевої сумки, при цьому в порожнині її виявляють згустки крові, яка зсілася.
Травматичний перикардит розвивається при механічних пошкодженнях серцевої сумки (поранення, повшкодження кінцями ребер при їх переломі, прокол гострим предметом, що потрапив зі шлунку). Найчастіше він зустрічається у жуйних, так як один з предшлунків (сітка) безпосередньо прилягає до діафрагми в тому місці, де з боку грудної порожнини розташовується серце. Прокол проковтнутим чужорідним тілом сітки, діафрагми та серцевої сумки сприяє проникненню мікрофлори з сітки в порожнину серцевої сумки і розвитку запалення перикарда.
У хворої тварини виявляють важкі розлади дихання і серцебиття. При розтині трупа серцева сумка сильно розтягнута і набрякла, в порожнині її накопичується у великих жуйних до 30л, а у дрібних до 8л ексудату (каламутна смердюча рідина з пластівцями гною і фібрину). Фібрин з домішками гною товстим шаром вкриває епікард і серцеву сумку. Серцевий м'яз потовщений, тьмяний, в'ялий (запалення міокарда). На місці проколу виявляють вузький рановий хід або при зарощенні його спайку перикарда, діафрагми і сітки. Чужорідний предмет може бути знайдений на місці проколу, в порожнині серцевої сумки, в серцевому м'язі і навіть в порожнині серця, але іноді його не вдається знайти: він виводиться з каловими масами.
Гіпертрофія серця - збільшення його внаслідок потовщення м'язової стінки. За походженням вона може бути фізіологічною і патологічною.
Фізіологічна гіпертрофія виникає у тварин при тривалому фізичному навантаженні (робочі і скакові коні, робочі воли, спортивні собаки). Для неї характерне пропорційне збільшення маси серцевої і скелетної мускулатури.
Патологічна гіпертрофія буває при ускладненні кровообігу у великому чи малому колі. Гіпертрофія лівого шлуночка спостерігається при звуженні аортального клапана, артеріосклерозі; гіпертрофія правого шлуночка - при емфіземі легень і стенозі клапана легеневої артерії; гіпертрофія лівого передсердя - при недостатності двостулкового клапана.
Ознаки: серце збільшене в об'ємі, маса його у великих тварин досягає 16-20кг замість нормальних 1-2кг; серцевий м'яз на розрізі потовщений, повнокровний, добре видно потовщені м'язові волокна; порожнини серця зберігають нормальний об’єм або дещо збільшені.
У гіпертрофованому серці швидко з'являються дистрофічні зміни, так як розвиток судин і нервів відстає від збільшення об’єму м'язової тканини і, отже, живлення гіпертрофованих м'язових волокон гірше нормальних.
При усуненні причин, що викликають гіпертрофію серця, в міокарді розвиваються атрофічні явища із заміною м'язових волокон сполучною тканиною (міофібрози), відбувається розширення серця.
Розширення (дилатація) серця - збільшення об’єму його порожнин (передсердь, шлуночків) при одночасному потоншенні їх м'язової стінки.
Причини ураження серцевого м'яза (дистрофія, міокардит): різке навантаження у нетренованих тварин (швидкий біг, важка незвична робота), іноді наслідки гіпертрофії.
Розширення серця може бути гострим (при швидко діючих факторах) і хронічним (при довготривалих причинах). В обох випадках дуже збільшуються порожнини серця, витоншується його стінка. При гострому розширенні серця відбувається просте розтягнення його м'язової стінки; при хронічному - розвиваються дистрофічні зміни і атрофія м'язових елементів, заміщення їх сполучною тканиною. Скорочувана здатність серця значно падає.
Патологія судин.
У судинах, як і в інших органах, розвиваються різні патологічні процеси: дистрофічні, некротичні, запальні.
Артеріосклероз (твердий) - збірна назва, що об'єднує різні патологічні процеси в артеріях, для яких загальним являється осередкове або дифузне потовщення і гіаліноз їх стінок. Таке можливо і в результаті вікових змін судин, а також як результат різних патологічних процесів: дистрофий (гіаліноз), запалень (артериїти), які бувають наслідком впливу мікробних, грибкових або паразитарних факторів різних токсикозів.
Атеросклероз (кашка) - хронічне захворювання людей і тварин, яке характеризується відкладенням в інтимі великих артерій ліпідів і білків з подальшим реактивним розростанням сполучної тканини.
Провідними моментами у розвитку атеросклерозу являються розлади, білково-жирового обміну, порушення нейрогуморальної регуляції тканин внутрішнього середовища і обмінних процесів, кров'яного тиску та ін. Поражається аорта, великі і середні артерії
Атеросклероз - багатофазний процес. Початкова стадія його характеризується глибокими порушеннями обміну речовин головним чином у внутрішній оболонці (інтимі) артерій, особливо це виражається в проникності і деструкції ендотелію та інфільтрацією їх жировими тканинами. Макроскопічно виявляється утворенням ділянок жовтого або жовто-сірого кольору.
Друга фаза розвитку процесу характеризується утворенням фіброзних бляшок овальних або круглих, білого або жовто-білого кольору, що містять краплі жирових речовин, білки і молоді сполучнотканинні клітини інтими. У подальшому відбувається дозрівання цих клітин і утворення волокнистих структур. Далі йде розпад білково-жирових комплексів. Завершальною стадієюатеросклерозу є атерокальциноз - відкладення солей кальцію (петрифікація), яка може починатися навіть в початкових стадіях атеросклерозу.
Атеросклероз частіше зустрічається у довгоживучих тварин (коней, собак), високопродуктивних корів.
Запальні процеси зустрічаються частіше у венах.
Запалення вени називається флебіт. Уражені вени потовщені, на внутрішній поверхні, як правило, утворюються тромби.
Артеріїт - запалення артерії. Найчастіше спостерігають ендартеріїт. Він може бути обмеженим і дифузним, гострим і хронічним. Спочатку уражається ендотелій, потім утворюється тромб, який може піддаватися організації або при розпаді його утворюються емболи.
Спленіт - запалення селезінки. Причини спленіту частіше бувають внутрішнього походження (особливо при сепсисі та інших септичних хворобах, а також при вірусних і деяких паразитарних хворобах) і при зовнішніх впливах (забиті місця, поранення та ін.).
За перебігом спленіти розрізняють гострі і хронічні, а за характером запалення: альтеративні, ексудативні та проліферативні (продуктивні).
Альтеративний спленіт характеризується некротичними процесами (наявністю вогнищ сухого некрозу).
Ексудативний спленіт може бути серозним, геморагічним і гнійним. При кожному з них картина запалення відповідає характеру ексудату. Особливо слід мати на увазі геморагічний спленіт, який характерний для септичних хвороб. Наприклад, при сибірці: селезінка збільшена в 3-5 разів, в'яла, з поверхні розрізу стікає кров'яниста рідина. При гнійному спленіті виявляють абсцеси.
Продуктивний спленіт характеризується розростанням сполучної тканини, він може бути вогнищевим (при туберкульозі, сапі, актиномикозі) і дифузним, при якому розростання сполучної тканини відбувається в капсулі і трабекулах.
Лімфаденіт - запалення лімфатичного вузла. Спостерігається частіше при інфекційно-токсичних хворобах. За перебігом лімфаденіти бувають гострі і хронічні: гематогенного і лімфогенного походження; за характером запалення: серозні, геморагічні, гнійні і продуктивні. Зустрічаються також альтеративні, якщо в лімфатичних вузлах розвивається некроз, і навіть звапнення.
При серозному лімфаденіті лімфовузол збільшений, на розрізі сіро-червоного кольору; при геморагічному - яскраво-червоного кольору, в'ялої консистенції (наприклад, при сибірці); при гнійному - зазначають поодинокі або множинні гнійні вогнища. Продуктивний лімфаденіт характеризується вогнищевим (туберкульоз, сап) або дифузним розростанням сполучної тканини.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ.
- Що таке тахікардія, брадикардія, блокада серця і серцева недостатність?
- Яка патолого-анатомічна характеристика перикардитів, міокардитів і ендокардитів?
- У чому відмінність гіпертрофії серця від розширення його порожнин (дилатації)?
- Яка характеристика гіпертонії і гіпотонії?
- Що таке сплен і лімфаденіт?