План заняття:
1. Поняття про смерть. Причини і види смерті.
2. Процес смерті (танатогенез): агонія, клінічна смерть, біологічна смерть.
3. Первинні ознаки смерті.
4. Вторинні ознаки смерті: охолодження задубіння, трупні плями, кров’яні згустки.
5. Відмінність посмертних змін від подібних патологічних процесів.
6. Значення ознак смерті при патологоанатомічній діагностиці в судово-ветеринарній експертизі.
7. Третинні ознаки смерті.
Література (основна та додаткова):
- Налётов Н. А. Патологическая физиология и патологическая анатомия сельськохозяйственых животных. – М.: Агропромиздат, 1991 – с. 88-97.
- Мазуркевич А.Й., Урбанович П.П., Василик Н.С. Патологічна фізіологія і патологічна анатомія тварин. – В.: Нова книга, 2008. – с.28 - 33
Смерть - це припинення життєвих процесів. Розрізняють природну (фізіологічну) і патологічну (передчасну) смерть.
Природна (фізіологічна) смерть - припинення життя організму внаслідок закономірного завершення його життєвого циклу без впливу посторонніх смертоносних причин.
Усі без винятку живі організми проходять певний цикл розвитку від моменту зародження до припинення свого існування. У процесі життя відбувається закономірне і безповоротне зношування організму - природне старіння. При несприятливих умовах існування, в результаті перенесених хвороб процес старіння значно прискорюється і настає передчасна старість. Вищі тварини рідко помирають природною смертю, так як утримання слабких домашніх та с/г тварин нераціональне, і їх знищують, а дикі тварини гинуть від того, що в старості не можуть добувати самостійно їжу і захищати себе.
Для ослабленого старістю організму багато випадкових впливів можуть виявитися смертельними.
Патологічна (передчасна) смерть - загибель організму, що наступає в будь-якому віці під впливом шкідливих факторів.
Вона може бути насильницькою і ненасильницькою.
Насильницька смерть - загибель цілком життєздатного організму, викликана грубим впливом зовнішніх причин. Різновидами насильницької смерті у тварин є:
а) вбивство - умертвіння тварини людиною або твариною;
б) нещасний випадок - непередбачений збіг обставин, викликавши передчасну загибель тварини.
Ненасильницька смерть - загибель тварини від різних хвороб. У цьому випадку розрізняють раптову смерть і звичайну.
1. Раптова смерть - раптова смерть зовні здорової тварини при ураженні життєво важливих органів хворобою: наприклад, смерть від крововиливу в мозок, від розриву серця і аорти (при склерозі судин). Ураження цих органів може бути результатом тривалого хворобливого процесу, який не відображається на загальному стані організму. Поштовхом, який веде до смертельного результату, можуть бути незначне фізичне напруження, переляк, підвищення кров'яного тиску. Раптова смерть іноді настає при блискавичному перебігу інфекційних та паразитарних хвороб: наприклад, при сибірці, чумі, сказі, цистицеркозі мозку, закупорці дихальних шляхів аскаридами під час блювоти і т. п.
2. Звичайна смерть - загибель тварин після тривалого періоду вмирання у зв'язку з різними хворобами.
Причини смерті умовно ділять на визначальні і безпосередні.
Визначальними причинами смерті називають всі впливи зовнішнього середовища або вади розвитку організму, при дії яких неможливе продовження життєвих функцій. До них відносяться: всі види фізичних впливів (механічна, електрична травма, удушення, утоплення і т. п.), різні хімічні чинники (отруйні речовини), біологічні агенти (збудники інфекційних та інвазійних захворювань), каліцтва та ін.
Безпосередньою (остаточною) причиною смерті є припинення діяльності життєво важливих центрів нервової системи:
а) параліч дихального центру;
б) параліч серцево-судинного центру.
Між визначальними і безпосередніми причинами смерті лежить ланцюг взаємопов'язаних проміжних причин і наслідків.
До смерті може привести кілька визначальних причин, з яких кожна окремо може викликати смерть (конкуренція причин смерті).
Так, можна зустріти:
а) поєднання кількох ненасильницьких причин (рожа і чума свиней);
б) поєднання кількох причин смерті (замерзання і голодування);
в) поєднання насильницьких і ненасильницьких причин смерті (вимушений забій безнадійно хворої тварини).
Ветеринарний фахівець в кожному випадку смерті тварини зобов'язаний встановити її вид і визначальну причину з метою встановлення остаточного діагнозу хвороби, вирішення питання про знищення або використання трупа тварини та розробки профілактичних заходів.
Особливе значення має визначення причин насильницької смерті, яка іноді буває пов'язана з злочинним умислом, а також випадків раптової смерті, зазвичай викликають підозру насильницької смерті. Розтин трупів тварин, які загинули насильно чи раптово, проводять на вимогу органів слідчої влади (судово-ветеринарний розтин). Не менш важливо встановити причини смерті від небезпечних захворювань (сибірська виразка, сап) з метою точної діагностики і подальшої організації профілактичних міроприємств. У випадку смерті тварини, що знаходилась на стаціонарному лікуванні, розтином встановлюють правильність прижиттєвого діагнозу і проведеного лікування.
Танатогенез (грец. танатос - смерть) процес смерті умовно поділяють на три періоди: агонію, клінічну смерть, біологічну смерть.
Агонією (грец. агонія - боротьба) називається період від початку вмирання до останньої систоли серця.
Винекнення агонального періоду пов'язане з розладом центральної нервової системи і втратою нею регулюючого впливу. Тому при агонії втрачається свідомість, діяльність окремих систем стає неконтрольованою, робота серця - неправильною, ослабленою, дихання - прискореним і переривчастим (агональна задишка) внаслідок порушення кровообігу і кисневого голодування. Іноді буває мимовільне виділення сечі, калу, тремтіння і судоми.
Атональний період може бути дуже коротким, тривати кілька секунд або хвилин (при пошкодженні довгастого мозку, серцевої перегородки, аорти, при отруєнні ціаністим калієм), а іноді триває кілька годин і навіть днів (при смерті від внутрішніх кровотеч і т. д .).
Клінічною смертю умовно називають момент послідовного скорочення (систоли) серця. Однак зупинка серця ще не означає смерті всього організму. Ізольоване серце можна змусити функціонувати через добу і навіть більше після його зупинки шляхом пропускання через судини серця живильної рідини, насиченої киснем. Клінічна смерть вважається переломним моментом вмирання (танатогенезу). Зупинка серця припиняє кровообіг, а внаслідок, настає кисневе голодування, яке різні органи переносять неоднаково.
Найменш стійкістю до відсутності кисню є центральна нервова система, вона може переносити кисневе голодування не більше 6-8 хв. Якщо протягом цього періоду вдається відновити постачання її киснем, то можливе повернення тварини до життя (реанімація). Після зупинки серця насамперед виключається кора головного мозку (рефлекторна діяльність), послідовно втрачається діяльність органів чуття (смак, нюх, зір, найдовше зберігається слух), припиняється дихання. Довго зберігаються перистальтика кишечника і збудливість м'язів.
Біологічна смерть - припинення обмінних процесів у всіх клітинах організму. Вона настає через приблизно через добу після клінічної смерті. Швидкість настання її залежить від зовнішніх умов, причини смерті і внутрішніх особливостей організму. Низька зовнішня температура (замерзання) або підвищена температура, яка сприяє гниттю, прискорює біологічну смерть. Так само впливають отруйні речовини, токсини бактерій, виснажений стан загиблої тварини.
Ознаки смерті ділять на три групи: первинні (клінічні), вторинні (трупні) і третинні (ознаки розкладання).
Первинні ознаки визначають момент клінічної смерті і служать для встановлення (констатації) факту смерті. До них відносяться явища, які свідчать про припинення діяльності трьох найважливіших органів: центральної нервової системи, легенів і серця. Припинення діяльності центральної нервової системи визначають зникненням безумовних рефлексів: зіниця не реагує на світло, при стисненні його він не відновлює свою форму («котяче око»), відсутня реакція на грубі подразнення. Припинення дихальної діяльності визначають вислухуванням ділянки легень і по відсутності дихальних рухів грудної клітини. Припинення серцевої діяльності встановлюють по відсутності пульсових і серцевих поштовхів протягом 8-10 хв і кровотечі з нідрізів, шкіри.
Безумовним свідченням смерті служать вторинні трупні зміни.