Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

План заняття:

1.      Що таке пухлини. Атипізм пухлин.

2.      Етіологія, патогенез і ознаки пухлин.

3.      Доброякісні і злоякісні пухлини їх характеристика. Назва пухлин.

4.      Класифікація пухлин.

5.      Пухлини з нервової тканини.

     Пухлина (грец .. онкос - пухлина) - патологічний процес, що характеризується розростанням тканини, що відрізняється від вихідної будовою, і обміном речовин.

     В організмі з'являється в результаті перетворення нормальних клітин в пухлинні, нерегульовані організмом, розмноженням клітин. Процес цей заканчується тільки зі смертю організму. Пухлинна тканина відрізняється від тієї тканини, з якої вона походить, за структурою, біохімічним і іншим властивостям.

     Ріст пухлини може бути експансивним і інфільтруючим. При експансивному рості пухлинні клітини відторгюють оточуючу здорову тканину. Незважаючи на повільний ріст, пухлина може досягти значних розмірів. Такий тип розростання властивий доброякісним пухлинам. В залежності від їх локалізації вони викликають атрофію тканин органу. При інфільтруючиму рості пухлинні клітини вростають в здорову оточуючу тканину. Таке ріст притаманний злоякісними новоутворенням. Клітини незрілих пухлин проростають в судини, пересуваються з кров'ю і лімфою, утворюючи дочірні вогнища - метастази.

     Пухлину слід відрізняти від припухань, які з́̉´являються  при запаленні, набряку, гіпертрофії.

     Причини розвитку пухлин - хімічні, фізичні, біологічні, здатні викликати перетворення нормальної клітини в пухлинну. Називають їх канцерогенами.

     До хімічних канцерогенів відносять деякі вуглеводи (похідні антрацену, 3,4-бензпирен, метил-холантрен та ін.). Їх налічують близько 400. Діяти  вони можуть ззовні (при змащення шкіри, підшкірному введенні) або утворитися всередині органу, як, наприклад, продукти обміну стероїдів, білків, холестерину, похідних жовчних кислот. Ряд хімічних речовин утворюють пухлини не в місцях їх введення, а в певних органах і тканинах. Так, введення нітрозамінів викликає рак стравоходу. Пухлини спостерігають і в місцях накопичення канцерогену. Так, виділення канцерогенних речовин з молоком викликають пухлини молочних залоз, з сечею - пухлини нирок, сальними залозами - пухлини шкіри. Канцерогенні поліциклічні ароматичні вуглеводи часто утворюються при неповному згорянні (дим і смола тютюну, пересмажене масло, вихлопні гази, в копчених продуктах).

     Фізичні фактори. Канцерогенну дію мають іонізуюча радіація, ультрафіолетові промені, теплова енергія, ультразвук. При опроміненні тварин великими дозами рентгенівських променів виникають спочатку дерматити, а потім розвивається рак або саркома. Невеликі дози опромінення створюють умови для появи пухлин. А щоденне п'ятигодинне перебування лабораторних щурів на яскравому сонці протягом 10 міс призвело до розвитку у більшості тварин раку шкіри. Встановлена також канцерогенна роль тривалого механічного впливу на тканину (постійні травми, розтирання і т. д.).

     Біологічні фактори. Багато пухлин, виявлених у тварин, викликаються вірусами. Велику роль у виникненні пухлин відіграють сприятливі фактори, поєднання яких сприяє появі пухлин (вік, стать, нервово-ендокринна регуляція, розвиток імунної системи та ін.).

     Пухлини найбільш часто зустрічаються у собак, коней, курей, великої рогатої худоби і рідше в інших видів тварин. Відмічається і схильність тварин до різних видів пухлин. Собаки частіше хворіють на рак, кури і жуйні - саркомою, коні (сірої масті) - меланокарциномою.

     Передача вірусу потомству від матерів високоракових ліній (у мишей) відбувається при годуванні новорожденних їх молоком.

     В цілому сучасне уявлення про походження пухлин зводиться до багатопричинності (поліетіологія), так як кожна пухлина виникає під дією різних причин і умов. Механізми розвитку пухлин хвороби повністю ще не розкриті.

     Патогенез.

     Пухлина утворюється з нормальних клітин. При цьому розрізняють три етапи.

     Перший етап - перетворення нормальної клітини в передпухлинну. Під впливом канцерогенних факторів нормальна клітина набуває властивість безмежно розмножуватися, що передається дочірнім клеркам. Таке розмноження пов’язане  з тим, що канцерогенні фактори (онкогенні вірус) впливають на хромосомний апарат (геном) нормальної клітини. Цей прихований (латентний) період може тривати роками.

     Другий етап - перетворення предопухлинної клітини в пухлинну. В прихований період предпухлинна клітина під дією різних фактрів активізується, посилено розмножується, утворюючи відокремлений від навколишньої тканини пухлинний вузол. Такими факторами можуть бути деякі механічні, фізичні, хімічні або біологічні чинники.

     Третій етап - необмежений ріст пухлини, коли вона виходить з-під регулюючого контролю організму. Пухлинна тканина інтенсивно збільшується. Клітини пухлини набувають автономності і втрачають диференціацію (відмінність).

     Експериментальна онкологія. Незважаючи на те, що пухлини відомі давно, експериментальне відтворення їх довгий час не вдавалося. А це означає, що вивчення причин, механізмів розвитку пухлини, лікування та профілактика захворювання були неможливими. Фахівці мали справу вже з розвиненою пухлиною. В експерименті пухлини відтворюються канцерогенними речовинами, шляхом пересадки від хворогї здоровій тварині (трансплантацією) і експлантація (вирощуванням пухлини в культурі тканини поза організмом). Вперше в історії онкології ветеринарний лікар М. А. Новінській в 1876 р пересадив пухлину дорослого собаки щенятам. Цим було покладено початок експериментальної онкології.

     Відтворити пухлину хімічними речовинами вперше вдалося японським ученим (1915) Ішикова і Ямагіва. Протягом 6 міс вони змащували шкіру кролика кам'яновугільної смолою, після чого розвинувся рак шкіри.

     Пухлини вдається отримати фізичними факторами, вірусами. При цьому експериментатори вивчають не тільки причини пухлинної хвороби, але й механізми її розвитку (патогенез), придушення її розвитку лікарськими речовинами, хірургічним втручанням та ін. Все це дозволяє визначити значення у розвитку пухлини спадкових факторів, віку, статі, стан обміну речовин , імунологічної захисту, нервової та ендокринної систем та ін. Так, спадкові властивості організму обумовлюють різні реакції на канцерогенні фактори і утворення пухлини. Можна вивести лінії тварин, стійкі до дії канцерогенів.

     Вплив нервової та ендокринної регуляції на пухлинний процес.

     На виникнення, ріст і розвиток пухлини впливає стан нервової системи. Виведення нервової системи з рівноваги (експерементальні неврози) значно посилюють ріст пухлин у собак, прискорюють виникнення їх під дією канцерогенних чинників. Видалення у голубів півкуль головного мозку сприяє прищепленню їм курячої саркоми. Велике значення в розвитку пухлини має вплив адреналіну. Кількість клітин в організмі підтримується нервовою системою. Тому чим більше ділиться в організмі клітин, тим більше виробляється гальмуючих цей поділ гормонів, пов'язаних з адреналіном. У пухлинної тканини даний механізм регуляції поділу клітин порушується.

     Оскільки вища нервова діяльність пов'язана з ендокринною системою, порушення її може призводити до змін гормональної регуляції, які супроводжуються розвитком пухлин. При цьому самі гормони можуть виступати в ролі канцерогенів. Ріст  пухлин гальмується також інсуліном, недостатністю гормону росту гіпофіза і посилюється при недостатній функції щитовидної залози і статевих гормонів. Так, при тривалому введенні естрогенів розвивається рак молочної залози матки.

     За клінічним проявом пухлини умовно ділять на доброякісні тазлоякісні.

     Доброякісні, або зрілі, пухлини складаються з диференційованих (зрілих) клітин, схожих на клітини тканин, з яких вони походять, володіють експансивним ростом, після хірургічного видалення не дають рецидивів і метастаз. Доброякісна пухлина може перетворитися на злоякісну.Злоякісні, або незрілі, пухлини складаються з мало- або недиференційованих клітин, вони втрачають схожість з материнською тканиною, володіють інфільтруючим швидким ростом, дають рецидиви, відновлюються після операції і метастазують.

      Назва пухлин складається з грецької або латинської назви тканини, з якої походить пухлина і закінчення «ома». Наприклад, пухлина з волокнистої сполучної тканини називається фібромою, пухлина з жирової тканини - ліпома. Однак з цього правила існують і винятки; так, пухлини з незрілої сполучної тканини називаються саркомами, незрілі пухлини з епітеліальної тканини називаються карциномами.

     Сучасна класифікація пухлин побудована по гістогенетичному принципу з урахуванням морфологічного виду паренхіматозних клітин, ступення їх зрілості та локалізації.

     Зовнішній вигляд і будова пухлин.

     Зовнішній вигляд пухлин різноманітний. Вони можуть мати вузлувату, сосочковидну, грибовидну, деревовидну форми; гладку, горбисту або шорстку поверхню. Пухлина розташовується всередині органу, незначно виступає над його поверхнею або звисає на короткій або довгій ніжці.

Розміри пухлин коливаються від кількох міліметрів у діаметрі до дуже великих утворень. У корови в яєчнику описана пухлина масою 170кг. Пухлини бувають поодинокі та множинні (від одного вузлика до декількох десятків або сотень).

     Колір пухлини залежить від забарвлення органу, з якого вона походить, і ступеня розвитку судин. Найчастіше пухлини мають сірувато-біле забарвлення, але зустрічаються жовтуватого, темно-коричневого (меланома) і червоного (ангіома) кольору.

      Консистенція пухлин також різна: тверда (остеома), щільна (фіброма), тістувата (міксома) і т.д.

Малюнок пухлини на розрізі залежить від характеру пухлинної тканини і розростання строми: волокнистий малюнок (фіброма, міома), губчастий (аденома, ангіома) або однорідну будову (рак, саркома та ін.).

     Кожна пухлина побудована з паренхіми і строми. Паренхіму складають різного ступеня зрілості клітини того чи іншого виду тканини. Строма пухлини утворена сполучною тканиною. В ній проходять кровоносні, лімфатичні судини і нерви.