Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Запалення (лат. Inflammatio - палати, горіти) - судинно-тканинна реакція організму на подразнення, що супроводжується пошкодженням тканин (альтерацією), випотіванням складових частин крові (ексудацією) і розмноженням клітинних елементів (проліферацією).

     Як і будь-який патологічний процес, запалення має захисно-фізіологічне і патологічне значення. Захисну роль запалення вперше розкрив І. І. Мечніков. Він показав, що біологічною основою запалення є здатність клітинних елементів організму поглинати (фагоцитувати) і перетравлювати чужорідні частинки і мікроби, нейтралізувати токсини. Крім того, клітини крові і тканин навколо подразника створюють бар'єр, що перешкоджає поширенню збудника по організму. З патологічних змін при запаленні слід зазначити: розплавлення тканин на місці вогнища з наступним їх відновленням. Але утворений при запаленні гнійний ексудат може поширитися кров'ю і викликати загальне зараження організму. Запалення життєво важливих органів (головного мозку, серця) веде навіть до смерті тварини. Тому в кожному окремому випадку слід враховувати позитивні і негативні сторони даного запального процесу, вміло керувати його перебігом і можливим завершенням. Іноді запалення активізують штучно, щоб загострити мляво протікаючий патологічний процес, наприклад дозрівання фурункула. В інших випадках застосовують всі заходи до швидкої зупинки та ліквідації процесу (запалення легенів).

     Запалення завжди починається як місцевий процес, потім втягуються навколишні тканини і  органи анатомічно та  функціонально пов'язані одині з одними. Так, в легенях розвивається спочатку одне вогнище, потім процес переходить на його частки і може захопити всю легеню, а в подальшому і на плевру, серцеву сорочку, грудну порожнину. Первинні запальні процеси в органах і тканинах викликають зміни у всьому організмі, при цьому змінюються якість крові, обмін речовин, серцева діяльність і т. д. Хоча запалення переважно місцевий процес, але в тій чи іншій мірі залучається весь організм, і насамперед нервова, ендокринна, іммунна системи.

     Причиною запалення може бути будь-який вплив з усіх етіологічних груп: механічні пошкодження (поранення, забій, удар), фізичні (опік, відмороження, електричнийструм і т.д.), хімічні (дія кислот, лугів, отрут, подразнюючих речовин), біологічні (інфекції, інвазії). У деяких випадках причиною може являтися умовний подразник (світло, звук), якщо він тривалий час поєднувався з патогенним впливом. Після чого достатньо вплив одного подразника для виникнення запалення.

     Патогенез запалення - комплекс структурних і функціональних змін, тісно пов'язаних між собою, які розвиваються в певній послідовності і взаємодії. Він відображає не тільки місцеву, а й загальну реакцію організму. Закономірності розвитку запальних змін залежать від фізіологічних факторів захисту, подразника, умов зовнішнього середовища.

     Запалення завжди починається з ушкодження тканини (клітин), тобто альтерації у вигляді дистрофії, некрозу, атрофії. Під впливом етіологічного фактора клітини зазнають ряд структурних і обмінних змін. Велику роль у виникненні патологічних змін відіграють ферменти, які активно разщеплюють всі речовини, що входять до складу клітини (білки, вуглеводи, жири), утворюючи біологічно активні речовини (гістамін, гепарин, серотонін і т.д.). У нормі вони не зустрічаються або їх знаходять у мізерно малих кількостях. Подразник запалення: ферменти, біологічно активні речовини впливають на кровоносні судини, тканини, викликаючи глибокі порушення і пошкодження в них.

     Судинні реакції у вогнищі запалення характеризуются порушеннями периферичного кровообігу. Під дією подразника посилюється реакція судинозвужувальних нервів і гладеньких м'язових клітин артеріол, що призводить до короткочасного спазму (звуженню) судин. Початковий спазм судин швидко зникає, за ним слідує розширення судин в результаті паралічу судинозвужувальних нервів і подразнення судиннорозширюючих. Це сприяє посиленому притоку до вогнища крові і розвитку артеріальної гіперемії, що, в свою чергу, посилює в ділянці обмін речовин, кровонаповнення (гіперемію); підвищує місцеву температуру. Збільшується кількість функціонуючих капілярів, зростає кров'яний тиск.

     Надалі швидкість руху крові зменшується і артеріальна гіперемія переходить у венозну. При цьому виявляється втрата тонусу судин внаслідок паралічу їх нервово-м'язового апарату. Судини великі ще більше розширюються, а дрібні - звужуються під дією навколишнього набряку тканин. Це стимулює розвиток змін, характерних для венозної гіперемії. Якщо при артеріальній гіперемії формені елементи кров'яного русла знаходяться в центрі потоку, то при венозній гіперемії лейкоцити займають крайове (пристінкове) розташування.

     При венозній гіперемії розвиваються процеси ексудації та еміграції лейкоцитів.

     Механізмами ексудації при запаленні є:

1) підвищення гідростатичного тиску в судинах;

2) збільшення проникності судинної стінки;

3) підвищення в тканинах осмотичного і онкотичного тиску.

      Виходу (еміграції) лейкоцитів з судин у вогнище запалення сприяють підвищена проникність судинної стінки, уповільнення кровотоку, ексудація. У процесі еміграції лейкоцитів розрізняють стадії: пристінкового стояння, вихід за межі судин і рух лейкоцитів у запаленій тканині. Першими

еміграцію здійснюють нейтрофільні лейкоцити, потім моноцити і лімфоцити.

     Лейкоцити, які емігрували, знешкоджують патогенних збудників їх продукти життєдіяльності, розсмоктують мертву тканину, очищаючи осередок запалення. При цьому велика частина лейкоцитів гине, виділяючи протеолітичні, ліполітичні та інші ферменти.

     Обмін речовин у тканинах запального вогнища значно змінений. Розпад білків, жирів і вуглеводів відбувається по безкисневому (анаеробному) способу. У результаті розпаду вуглеводів утворюються у великій кількості молочна, піровиноградна та інші кислоти. В процесі розщеплення білків утворюється багато продуктів неповного розпаду (альбумози, пептони і т.д.). При розпаді жирів накопичуються недоокислені продукти: жирні кислоти, гліцерин, кетонові тіла (ацетон, ацетооцтова і бета-оксимасляна кислоти). У меншій мірі утворюються кінцеві продукти обміну: вуглекислота і вода. Накопичення кислих продуктів у вогнищі запалення змінює нейтральне середовище в кисле (виникає ацидоз). Особливо це яскраво проявляється при гострому запаленні, коли рН середовища знижується до 6,0-6,5 (при нормі рН 7,1-7,4).

     Ознаки запалення були визначені ще в давнину візантійським лікарем Галеном II ст. н.е .: почервоніння (rubor), підвищення тумператури (саlоr), припухлість (tumor), біль (dolor) і порушення функції (functio laesa).

     Почервоніння ділянки тканини або органу при воспаленні пов'язане з підвищеним притоком і переповненням судин кров'ю, підвищеним вмістом в крові оксигемоглобіну, заповненням кров'ю раніше спавшихся судин. Підвищення місцевої температури при запаленні пояснюється посиленим обміном речовин з утворенням тепла і підвищеним припливом крові з внутрішніх органов. Припухлість у вогнищі запалення виникає в результате накопичення ексудату і переповнення кров'ю і лімфою кровоносних і лімфатичних судин. Болючість визначається підвищеною чутливістю у вогнищі рецепторів (баро-і хеморецепторів). Баро-рецептори подразнюються накопиченим ексудатом, а хіморецептори - продуктами неповного розпаду і біологічно активними речовинами (брадикініном, гістаміном і т.ін.). Порушення функції органу пов'язана з порушенням структури і функції тканин у вогнищі запалення, а також з больчісттю.

    Основні ознаки запалення мають визначальне практичне значення, але не розкривають основних процесів запальної реакції. Ці ознаки спостерігають тільки при запаленні зовнішніх органів і тканин (шкіри з підшкірною клітковиною, слизових оболонок), у внутрішніх же органах вони проявляються не всі. Так, припухлість, підвищення температури запаленої ділянки кістки або хряща відсутні, не різко виражене червоніння, порушення функції. При патологоанатомічному розтині ознаки запалення ще більш стерті: відсутнє зниження температури, болючість, порушення функції.