7.Некроз і атрофія
План заняття:
1. Некроз і некробіоз, етіологія і патогенез.
2. Класифікація некрозів.
3. Мікроскопічні і макроскопічні ознаки некрозу.
4. Кінець і значення некрозів для організму.
5. Атрофія її суть і види.
6. Види атрофії за походженням.
7. Морфологічна характеристика атрофії.
8. Ознаки і кінець атрофії.
Література (основна та додаткова)
1. Налётов Н. А. Патологическая физиология и патологическая анатомия сельськохозяйственых животных. – М.: Агропромиздат, 1991 – с. 56-63
2. Мазуркевич А.Й., Урбанович П.П., Василик Н.С. Патологічна фізіологія і патологічна анатомія тварин. – В.: Нова книга, 2008. – с.89-90
Некробіоз (грец. біос - життя) - початкова стадія некрозу, що характеризується незворотними дистрофічними змінами клітин.
Сутність некрозу - повне і необоротне припинення життєдіяльності ушкоджених клітин і тканин. У разі швидкої загибелі тканини (дія сильних отрут, опіки III і IV ступенів, зупинка припливу крові до ділянки органу) некроз може виникнути без попередньої фази некробіоза.
Причинами некрозу є екзогенні та ендогенні фактори.
Екзогенні фактори бувають механічні (забиті місця, поранення, розтрощення), фізичні (опіки, обмороження, дія електроструму, різні опромінення та ін.), хімічні (дія сильних концентрованих кислот, отруйні речовини рослинного, тваринного і синтетичного походження), біологічні (бактерії, віруси, гриби, паразити), а ендогенні - судинні (тромби, емболи), нейрогуморальні, алергічні, метаболічні (порушення обмінних процесів).
Класифікують некрози за походженням і за клініко-анатомічним ознаками.
За походженням некрози ділять на фізіологічні і патологічні, а по клініко-анатомічним ознакам - на коагуляційний (сухий), колікваційний (вологий) і гангрену.
Фізіологічний некроз – постійний процес зношування і відмирання клітин в живому організмі, що супроводжується заміною їх новими клітинами. Прикладом фізіологічного некрозу може служити відмирання покривного епітелію шкіри (лупа), епітелію слизових оболонок, залоз, а також формених елементів крові ( за даними А. А. Богомольця, в організмі дорослої людини щоденно гине 300-400 млрд еритроцитів і стільки ж їх утворюється знову).
Патологічний некроз виникає і розвивається під дією різних патогенних факторів. Залежно від місця дії цих факторів розрізняють прямий і непрямий некрози.
Прямий некроз обумовлюється безпосередньою дією патогенних агентів (механічних, фізичних, хімічних і біологічних) на місці їх перебування.
Залежно від причин розрізняють такі види прямого некрозу:
- травматичний некроз проявляєтся в результаті прямої дії на тканини різних механічних факторів (рани, удари, розтрощення тканин);
- некроз, викликаний фізичними причинами, - дією високих (опіки) і низьких (обмороження) температур, електротравми;
- хімічними причинами (кислоти, луги та їх солі),
- біологічними фактораим - дію на тканини різних збудників бактеріальної та небактериальної природи (бацил, бактерій туберкульозу та сапу, паразитів, грибів та ін.).
Непрямими некрозами називають некрози, які виникли опосередковано через судинну або нервово-ендокринну системи (нейрогенні, ангіогенние і алергічні).
- нейрогенний некроз настає через порушення трофіки тканини (трофічні виразки при ураженні переферичних нервів і порушеннях їх цілості);
- ангіогенний (циркуляторний) - омертвіння, що викликається зупинкою доступу крові до тієї або іншої ділянки органу або до тканини внаслідок тромбозу, емболії або довготривалого спазму артерій (інфаркти);
- алергічний некроз проявляється місцевою підвищеною зміненою чутливісттю тканин до повторного впливу біологічних або хімічних факторів (прикладом може слугувати феномен Артюса - некроз тканин виникає в місці введення роздільної дози антигену).
Клініко-анатомічні форми некрозу.
Некрози розпізнаються за характерними мікроскопічними і макроскопічними ознаками.
Мікроскопічна картина характеризується зміною ядра, цитоплазми клітин і міжклітинних структур. Ядро клітини зморщується, хроматин ущільнюється, розпадається на зерна і грудочки і розчиняється. Подібні зміни відбуваються і в цитоплазмі клітини: плазмопікноз, плазморексис і плазмоліз. Розчинення ядра і цитоплазми клітини називається цитолізу.Міжклітинна рідина набухає, просочується білками плазми крові, розпадається і розчиняється.
Кінцевий результат некрозу - утворення однорідної, безструктурної маси (клітинно-тканинний детрит).
За макроскопічними ознаками некроз ділять на сухий, вологий і гангрену.
Сухий, або коагуляційний некроз (лат. - згортання) характеризується утворенням сухих ділянок щільної консистенції, сірувато-жовтого кольору зі збереженням грубих анатомічних структур. Сутністю його є згортання білків. Розвивається він в тканинах, бідних на вміст рідини. Прикладами його можуть служити: ценкеровський (воскоподібний) некроз скелетної мускулатури, сирнистий некроз органів при туберкульозі, некрози печінки при некробактеріозі та ін.
Вологий, або колікваційний некроз (лат. - розплавлення) характеризується розм’якшенням і розрідженням змертвілої тканини, іноді утворенням кіст. Розвивається в тканинах, багатих рідиною. Типовим прикладом вважається розм'якшення сірої речовини головного або спинного мозку. Цей осередок має неправильну форму і являє собою кашоподіну сіру масу. Зустрічається і вторинна коліквація, коли маси сухого некрозу піддаються розплавленню.
Гангрена (грец. ганграйно - пожежа) - некроз тканин, що контактують із зовнішнім середовищем (шкіра, поверхневі м'язи, органи дихання, травна і сечостатева системи). Розрізняють суху і вологу гангрени.
Суха гангрена (муміфікація) частіше спостерігається на шкірі і характеризується висиханням, зморщуванням і ущільненням мертвих ділянок, що нагадують тканини мумій. Уражена тканина набуває буро-коричневе або чорне забарвлення в результаті перетворення кров'яних пігментів в сірчисте залізо. Розвивається суха гангрена в тканинах, бідних вологою. Її відмічають при отруєнні, відмороженні, при рожі і лептоспірозі свиней.
При вологій гангрені відбувається розрідження мертвих мас під впливом гнильних мікроорганізмів. Розвивається вона частіше в тканинах, багатих вологою. При цьому мертва тканина набухає, стає м'якою, розпавшою, видає смердючий запах і набуває брудно-сірий, брудно-зелений або чорний колір. Прикладами можуть служити волога септична гангрена легень - як ускладнення аспіраційної бронхопневмонії або в кишечнику - при закупорці брижових артерій. .
Результати некрозу різні.
Спостерігається організація - розсмоктування мертвих мас і заміщення їх сполучною тканиною; інкапсуляція - утворення навколо нерозсоктаного некротичного вогнища сполучнотканинної оболонки; інцистування - поява на місці змертвілої тканини порожнини, заповненої рідиною і оточеної капсулою; звапнення, або петрифікація (грец. петра - камінь) - відкладення в мертві масі солей кальцію. Іноді петрифікація супроводжується утворенням кісткової тканини - такий процес отримав назву осифікація;секвестрація - процес відділення некротичної ділянки від живої тканини внаслідок гнійного розплавлення мертвих мас. Навколо секвестру утворюється капсула і порожнина, заповнена гноєм .Мутиляція (лат. мутіляре - обрізати) - відторгнення мертвих ділянок зовнішніх частин тіла.
Значення некрозів.
Змертвіння життєвоважливих органів (серця, мозку та ін.) нерідко веде до смерті або до важких загальних і місцевих розладів. Некрози інших органів і тканин викликають зниження або припинення їх функції, а всмоктування продуктів розпаду мертвих мас - самоотруєння організму. Гнійне розм'якшення некротичного вогнища може бути причиною гнійного запалення, кровотечі або сепсису.