Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Червень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

План заняття

1. Суть мікозів і мікотоксикозів.

2. Клініко-анатомічні зміни при актиномікозі.

3. Причини виникнення і пат. зміни при аспергильозі.

4. Причини виникнення і пат. анатомічні зміни при мікотоксикозах.

5. Мукормікоз.

6. Фузаріотоксикоз.

Література (основна та додаткова)

1. Налётов Н. А. Патологическая физиология и патологическая анатомия сельськохозяйственых животных. – М.: Агропромиздат, 1991 – с. 288-291.

2. Мазуркевич А.Й., Урбанович П.П., Василик Н.С. Патологічна фізіологія і патологічна анатомія тварин. – В.: Нова книга, 2008.

Грибкові хвороби (мікози) викликаються грибами, здатними існувати в органах тварин, характерним хронічним перебігом, наявністю місцевих змін і грибкових колоній. Існують мікотоксикози, наприклад стахіботріотоксикози коней, при яких захворювання викликається не самим грибом (останій не може мешкати в живому організмі), а його токсином, що надходить в організм.

     Актиномікоз - захворювання парнокопитних тварин і людини, що характеризується хронічним гнійним запаленням або реактивним розростанням сполучної тканини в уражених органах. Збудник хвороби - променистий гриб Streptothrix actinomyces. Гриб здатний размножуватися на рослинах, головним чином на остюках злакових (овес, ячмінь), на полові.

     Сприйнятливі велика і дрібна рогата худоба, буйволи, свині. Зараження відбувається при забрудненні грибом ран, після поїдання інфікованого грибом корму або вдихання пилу, що містить гриб.

     Характер змін залежить від резистентності організму і вірулентності гриба, внаслідок чого вогнища уражень можуть зустрічатися у двох формах:

     1) множинних інкапсульованих абсцесів;

     2) продуктивного запалення навколо вросших в тканину колоній гриба. Первинні зміни виникають у воротах інфекції: найчастіше в ротовій порожнині (на яснах, язиці, на внутрішній поверхні щік), в кишечнику, легенях, на шкірі. Зміни можуть мати пухлинний або виразковий характер. У першому випадку утворюються актіномікоми - пухлиноподібні розростання, які досягають розмірів кулака (іноді більше), що містять численні порожнини, заповнені гноєм, відокремлені один від одного міцними сполучнотканинними прошарками.

     Актіномікозний гній відрізняється від гною бактеріального походження тим, що він без запаху і нагадує м'який пластилін (не забруднює рук), в ньому можна виявити дрібні жовтуваті піщинки - колонії променистого гриба. При продуктивній реакції актіномікома схожа на фіброму - сполуучнотканину пухлину з вкрапленням жовто-коричневих колоній гриба.

     Уражені щелепи сильно деформовані. Розміщення зубів порушується, вони іноді випадають з лунок, жування затруднене. Кісткова речовина розростається у вигляді пухлини, але набуває ніздрюватий вигляд.

     При виразковому ураженні язика, кишечника, шкіри виявляють більш-менш великі дефекти неправильно-округлої форми з валикоподібно припіднятими краями («кормова діра» язика). Іноді на дні язика утворюються грибоподібні розростання, які виступають над краями виразки. У грануляційній тканині виразкових уражень розташовані інкапсульовані гнійнички або вкраплення друз (колоній) променистого гриба.

     При попаданні актінонікозних збудників в кров ураження, подібні описаним, можуть виникнути в печінці, селезінці, нирках, в серцевому м'язі, в кістках.

     Діагноз підтверджується виявленням гриба під мікроскопом.

     Диференціальний діагноз. Актиномікоз слід відрізняти від актинобацильозу (проактіномікозу, псевдоактиномікозу). До нього сприйнятливі велика рогата худоба, вівці, свині, олені. Уражаються м'які тканини голови (шкіра, губи, щоки, язик), шиї, їх лімфатичні вузли, а іноді і внутрішні органи (легені, печінка, селезінка, нирки), де утворюються інкапсульовані абсцеси з густим зеленувато-жовтим гноєм і пластівцями молочно-білого кольору.

     Аспергільоз - захворювання птахів, рідше ссавців, що характеризується бронхопневмонією і запаленням інших органів на місці розростання цвілевих грибів, з роду Аspergillus. Пліснявігриби знаходять на стінах в сирих приміщеннях, кормах, підстилці, фарбуючи їх в сірувато-чорний колір.

     Сприятливі до аспергільоз курчата, індичата, рідше лошата, телята, поросята, ягнята та інший молодняк, ослаблений в результаті поганих умов утримання та годівлі. Тварини заражаються при поїданні пліснявих кормів або при вдиханні пилу, що містить цвіль.

     Розрізняють дві форми аспергильозу:

     I) первинний аспергільоз - хвороба, яка самостійно викликається грибом при інфікуванні ним ослаблених тварин;

     2) вторинний аспергільоз - виникає як ускладнення при інших хворобах.

     При розтині трупів виявляють на слизовій оболонці бронхів, а у птахів, крім того, на внутрішній поверхні повітроносних мішків нашарування брудно-зеленого кольору, вони іноді закупорюють бронхи. Під нашаруваннями видно запалення і виразки слизової оболонки. У легенях у птахів і в печінці розташовуються вогнища з крихтоподібним вмістимим, оточені червоним пояском запаленої тканини. На плеврі і очеревині вогнищеві або дифузні нашарування, що складаються з фібрину, забарвленого плісневим грибом в брудно-зелений колір. Таку ж злежану масу знаходять між органами черевної порожнини.

     Диференційний діагноз.

     Від туберкульозу аспергільоз відрізняють за своєрідним забарвленням сирнистих мас і наявності міцелію гриба при мікроскопії.

     Стахиботріотоксикоз - хвороба, що викликається токсином гриба Stachybotys alternans і характеризується некротизуючим і геморагічним запаленням уражених органів.

     Гриб не є збудником, але вважається причиною хвороби, так як у живому організмі він існувати не може, розвивається у вологій соломі, полові та інших грубих кормах, в яких накопичується його токсин, що володіє сильною некротизуючою дією .

     Хворіють коні, ВРХ та інші тварини після поїдання уражених грибом кормів або вдихання пилу від них. Токсин володіє кумулятивними властивостями, тобто здатністтю посилювати свою дію по мірі накопичення.

     Первинні зміни виникають в тканинах і органах, які зазнали безпосереднього впливу токсину, а загальна дія пояснюється всмоктуванням токсину. Спостерігають набрякання морди і губ тварини. У кутах рота кровоточать тріщини, покриті кірками, які відлущуються. Слизова оболонка рота почервоніла, набрякла, часто з поверхневими некрозами ясен, язика і піднебіння. Глотка набрякла внаслідок серозно-геморагічної інфільтрації. Виражений гострий серозно-геморагічний, іноді некротизуючий гастроентерит. В легенях спостерігається застійна гіперемія і набряк. У паренхіматозних органах зерниста і жирова дистрофія, крововиливи. Селезінка не збільшена, з крововиливами під капсулою.

     Мукормікоз викликається пліснявими грибами з сімейства Мuсоrасeае після поїдання тваринами запліснявілого, гнилого сіна або зерна. Хворіють велика рогата худоба, вівці, свині, коні, собаки, птиця. Патолого-анатомічні ознаки характеризуються гострим вогнищевим або розлитим серозно-гнійним запаленням слизової оболонки травних і дихальних органів.

     Ураження мають вигляд темно-червоних або білувато-жовтих вузликів з некротичним центром, розміром у кілька міліметрів. При виразковому ураженні сичуга телят - великі вогнища некрозу і набряк слизової оболонки.

      Фузаріотоксикоз - хвороба жуйних, коней, свиней, птахів, що виникає після поїдання тваринами зернових кормів, уражених грибами з роду Fusarium. Патогенним агентом є токсин цього гриба, який викликає катаральне, серозно-геморагічне або виразково-некротичне запалення органів травлення, у жуйних переповнення рубця кормовими масами, дистрофію паренхіматозних органів ротової порожнини, вогнищеві некрози язика, тріщини на губах, посилену слинотечу .

     Діагноз ставлять комплексно на підставі клінічних ознак, патологоанатомічних змін і токсикологічних методів дослідження. Патологоанатомічні зміни характеризуються ураженням травного тракту, органи якого є початковою ланкою розвитку хвороби, печінки, в яку надходить кров, омиває кишечник зі всмоктаними токсинами, нирок - видільного органу.

     Мікроскопічне дослідження уражених органів дозволяє виділити спори і гіфи грибів.